Айтана Санчес-Хіхон
Айтана Санчес-Хіхон | ||||
---|---|---|---|---|
Aitana Sánchez-Gijón | ||||
Ім'я при народженні | Aitana Sánchez-Gijón de Angelis | |||
Народилася | 5 листопада 1968 (55 років) Рим, Італія | |||
Громадянство | Італія Іспанія | |||
Діяльність | акторка, акторка театру, кіноакторка, телеакторка | |||
Роки діяльності | 1986 — тепер. час | |||
Чоловік | Гільєрмо Папім Луккадане | |||
Діти | Тео (нар. 2001) Бруна (нар. 2004) | |||
IMDb | nm0845209 | |||
Нагороди та премії | ||||
«Срібна мушля найкращій акторці» на Кінофестивалі в Сан-Себастьяні (1999) | ||||
| ||||
Айтана Санчес-Хіхон у Вікісховищі | ||||
Айтана Санчес-Хіхон де Анхеліс (ісп. Aitana Sánchez-Gijón de Angelis; 5 листопада 1968, Рим) — італо-іспанська акторка театру, кіно та телебачення.
Айтана Санчес-Хіхон народилась 5 листопада 1968 року в Римі. Мати у неї італійка, а батько іспанець.
Першу роль у кіно виконала в іспанському фільмі «Останній романс» (1986 р.). В 1998—2000 рр. була президенткою Академії кінематографічного мистецтва та наук Іспанії (ісп. Academia de las Artes y las Ciencias Cinematográficas de España). У 1999 році зіграла у французько-іспанському фільмі режисера Бігаса Луни «Оголена Маха» (Volaverunt) у ролі герцогині Альби, за яку отримала нагороду «Срібна мушля найкращій акторці» на Кінофестивалі в Сан-Себастьяні. У 2000 році входила до журі 53-го Каннського фестивалю.
У вересні 2002 року одружилася з аргентинським скульптором та художником Папіном Луккадане (ісп. Papin Luccadane)[3]. Має двох дітей.
- Премія Франсиско Рабаля на Тижні іспанського кіно в Мурсії (1989) за роль у фільмі Вітер гніву.
- Премія АСЕ (Нью-Йорк, 1998) за найкращу жіночу роль у фільмі Лицем до лиця.
- Кінопремія Барселони за найкращу жіночу роль (2005) у фільмі Машиніст.
- Ряд театральних та телевізійних премій.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #13746567X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Biography for Aitana Sánchez-Gijón. imdb. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 11 листопада 2015.