Айше Нана
| Айше Нана | |
|---|---|
| тур. Ayşe Nana | |
 | |
| Ім'я при народженні | Kiash Nanah |
| Дата народження | 10 лютого 1936[1][2]  |
| Місце народження | Стамбул, Туреччина[2] |
| Дата смерті | 29 січня 2014 |
| Місце смерті | Рим, Італія |
| Громадянство |  Туреччина Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія Ліван |
| Професія | акторка, танцівниця |
| Кар'єра | 1951—1991 |
| IMDb | ID 0620705 |
 Айше Нана у Вікісховищі | |
Айше Нур Нана, більш відома як Айше Нана (турец. Ayşe Nana, справжнє ім'я Кіаш Нана, Kiash Nanah; 10 лютого 1936. Бейрут, Ліван — 29 січня 2014, Рим, Італія) — турецька та італійська акторка, 5 листопада 1958 року виконала стриптиз в ресторані «Ругантіно» у римському районі Трастевере. Цей танець викликав скандал у тогочасному італійському суспільстві і ліг в основу однієї з сцен фільму «Солодке життя» Федеріко Фелліні (1960).
Народилася в багатій вірменській родині в Бейруті[3][4][5]. Артистичну кар'єру почала в 14 років, танцюючи в балеті «Шехеразада» Н. А. Римського-Корсакова[6]. Брала участь у конкурсах краси «Міс Босфор» та «Міс Бікіні». За словами Айше Нана, вона була першою жінкою в Туреччині, яка вийшла на публіку в бікіні. Була виконавицею танцю живота. До 22 років знялася в двадцяти турецьких фільмах[7]. У 1956 році вона переїхала в Париж і брала участь в шоу французького актора і композитора Жильбера Беко. Ці виступи принесли їй певну популярність.
В кінці 1958 року Айша Нана приїхала в Рим, в надії знятися в кінорежисера Вітторіо де Сікі. 5 листопада 1958 року вона брала участь в закритій вечірці в ресторані «Ругантіно», розташованому у затишному районі Риму Трастевере. На цій вечірці були присутні молоді актори, представники «золотої молоді» і папараці[8]. У ході вечора Айше Нана виконала імпровізований стриптиз, поступово роздягаючись на очах у гостей і в кінці танцювала майже оголеною. Присутній в «Ругантіно» фотограф Таціо Секкіаролі сфотографував запальний танець, і три дні потому його фотографії опублікувала газета l'espresso. Громадська думка тогочасної Італії було дуже консервативна. Фотографії викликали скандал. В результаті Айше Нана висунули кілька судових позовів за «неповагу до моралі» і засудили до трьох місяців тюремного ув'язнення.
Ця сцена надихнула Федеріко Фелліні на те, щоб відтворити її у своєму фільмі «Солодке життя», випущеному два роки[3].
Завдяки імпровізованому стриптизу Айше Нана раптово придбала скандальну популярність. Однак ця «слава» послужила Айше Нана погану службу. Вона не змогла увійти в світ італійського кіно і ніколи не отримала ролей, про які мріяла. Вона грала в так званих спагеті-вестернах або в еротико-бурлескних комедіях. Крім того, акторка виступала з танцювальними програмами в мюзик-холах. Айше Нана також грала в театрі, але серйозного успіху не досягла[3].
Була заміжня за продюсером Серджіо Пасторе[9]. Айше Нана померла 29 січня 2014 року в лікарні Аврелія в Римі.
 | Цей розділ містить неперекладені фрагменти іноземною мовою. |
- Barbaros Hayrettin Paşa, Baha Gelenbevi (1951)
- Cem Sultan, Münir Hayri Egeli (1951)
- Istanbul Çiçekleri, Muammer Çubukçu (1951)
- Aşk Besteleri, Nuri Akıncı (1952)
- Efelerin Efesi, Şakir Sırmalı (1952)
- Edi Ile Büdü, Şadan Kamil (1952)
- Söz Müdafaanındır, Münir Hayri Egeli (1952)
- Ingiliz Kemal Lawrence'e Karşı, Lütfi Ömer Akad (1952)
- Çılgın Bakire, Seyfi Havaeri (1955), Айше Нана виступала також продюсером
- La castellana del Libano (La châtelaine du Liban), Richard Pottier (1956)
- A Touch of the Sun, Gordon Parry (1956)
- Lo sceriffo che non spara, Renato Polselli (1965)
- A… come assassino, Angelo Dorigo (1966)
- Giurò… e li uccise ad uno ad uno… Piluk il timido, Guido Celano (1968)
- Due occhi per uccidere, Renato Borraccetti (1968)
- Thompson 1880, Guido Zurli (1968)
- Crisantemi per un branco di carogne, Sergio Pastore (1968)
- Edipeon, Lorenzo Artale (1970)
- Нові чудовиська В епізоді First Aid — Pronto soccorso, Маріо Монічеллі (1977)
- Porco mondo, Sergio Bergonzelli (1978)
- Immagini convento di un, Joe D Amato (1979)
- Історія П'єри, Марко Феррері (1983)
- Цар Давид, Брюс Бересфорд (1985)
- Strepitosamente… flop, Pierfrancesco Campanella (1991)
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
- ↑ а б в Philippe Ridet (5 лютого 2014). Les dessous de «La Dolce Vita». www.lemonde.fr (фр.). Le Mond. Архів оригіналу за 29 листопада 2019. Процитовано 24 лютого 2019.
- ↑ Paolo Conti (30 січня 2014). Morta a 78 anni Aiché Nanà. Addio alla ballerina della Dolce vita. roma.corriere.it (італ.). Corriere Della Sera. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 24 лютого 2019.
- ↑ Morta Aichè Nana, il suo spogliarello scandalizzò l'Italia intera. www.corriereadriatico.it (італ.). Corriere Adriatico. 29 січня 2014. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 24 лютого 2019.
- ↑ Yasemin Taskin (11 грудня 2012). Aiche Nanà: la «dolce vita»? È stata la mia maledizione (італ.). Rivista culturale Braille. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 24 лютого 2019.
- ↑ Nana Aslanoğlu. www.sinematurk.com (тур.). Sinematurk. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 24 лютого 2019.
- ↑ Benito Carlo, Jr. (22 квітня 2010). How Anita Ekerberg was duped into a roman orgy (англ.). Modern Mechanix. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 24 лютого 2019. [Архівовано 2019-02-25 у Wayback Machine.]
- ↑ Aïché Nana на интернет базе-данных фильмов (англ.). IMDb. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 24 лютого 2019.
- Фотогалерея Айше Нана (тур.). Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 24 лютого 2019.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
