Перейти до вмісту

Аконангуї (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Аконангуї»
Повна назва Аконангуї
Футбол Клуб
Прізвисько El Equipo Rojo de Kie Ntem
(«Червона команда Кія Нтема»)
Засновано 1903 (2012)
Населений пункт Ебебіїн, Екваторіальна Гвінея Екваторіальна Гвінея
Стадіон «Естадіо Мануел Енгуру»
в Ебебіїні
Вміщує 5 000
Головний тренер Республіка Конго Жан-Марі Кензо
Ліга Прем'єр-ліга (Екваторіальна Гвінея)
2013 1-ше (чемпіон)
Домашня
Виїзна

Аконангуї Футбол Клуб або просто Аконангуї (ісп. Akonangui Fútbol Club) — професіональний екваторіальногвінейський футбольний клуб з міста Ебебіїн.

Історія

[ред. | ред. код]

Першого значного успіху клуб досяг в 1979 році, коли вперше в своїй історії потрапив до фіналу першого національного Кубку. Тільки в середині 1990-х років команда розвинула свій успіх. ФК «Аконангуї» чотири рази вигравав чемпіонат країни та тричі перемагав у національному Кубку.

«Аконангуї» зник у 2010 році, коли Домінго Мітуй Едьянг (нинішній президент Федерації футболу Екваторіальної Гвінеї) залишив керівництво клубу; але він повернувся протягом сезону 2012 року в другому дивізіоні[1], де в кінці того ж року він здобув право виступати в Першому дивізіоні і виграв Чемпіонат в наступному сезоні.

Форма

[ред. | ред. код]

Домашня форма клубу складається з червоної футболки з синім комірцем та двох смуг синього кольору у верхній частині футболки, які горизонтально розходяться від комірця в різні боки і доходять до закінчення рукавів, а також червоних шортів та шкарпеток. Виїзна форма клубу складається з білої футболки з червоним комірцем та двох смуг червоного кольору у верхній частині футболки, які горизонтально розходяться від комірця в різні боки і доходять до закінчення рукавів, а також білих шортів та шкарпеток.

Логотип

[ред. | ред. код]

Логотип клубу складається з трьох кіл та червоної смуги. Перше коло має синій колір, на правому та лівому його боках знаходяться білі п'ятикутні зірки, у верхній частині кола знаходиться абревіатура з двох великих латинських літер «FC» білого кольору, нижню частину цього кола перерізає широка червона смуга, на якій великими латинськими літерами білого кольору написано «AKONANGUI». В синє коло вписано менше коло світло-сірого кольору, в яке, у свою чергу, вписано ще менше коло, в якому знаходиться невелике зображення голови лева.

Досягнення

[ред. | ред. код]
1992, 1999, 2001, 2008, 2013.
переможець — 1979, 1996, 2002, 2007
фіналіст — 2004

Статистика виступів у континентальних турнірах КАФ

[ред. | ред. код]
Сезон Турнір Раунд Клуб Вдома На виїзді Загальний
1993 Ліга чемпіонів КАФ Попередній Центральноафриканська Республіка ЮСКА Бангуї 0-2 1-2 1-4
1997 Кубок володарів кубків КАФ Попередній Чад ФК «Ренесанс» 1-4 0-3 1-7
2000 Ліга чемпіонів КАФ Попередній Ангола Примейру де Агошту 0-1 0-4 0-5
2002 Ліга чемпіонів КАФ Попередній Центральноафриканська Республіка Олімпік Реал (Бангуї) 1-0 0-1 1-1 (5-3 пен.)
1 Лівія Аль-Мадіна (Триполі) 4-2 1-3 5-5 (в)
2003 Кубок володарів кубків КАФ 1 Камерун Мунт Камерун 1-0 0-2 1-2
2006 Кубок конфедерації КАФ Попередній Камерун ФК «Імпотс» 0-0 0-0 0-0 (5-4 пен.)
1 Нігерія Лобі Старз 1-0 0-1 1-1 (5-6 пен.)
2008 Кубок конфедерації КАФ Попередній ДР Конго Маньєма Юніон 0-3 0-0 0-3
2009 Ліга чемпіонів КАФ Попередній Центральноафриканська Республіка Стад Центрафрикан 1-0 0-1 1-1 (5-4 пен.)
2014 Ліга чемпіонів КАФ Попередній Камерун Лез Астр 0-1 0-3 0-4

Відомі гравці

[ред. | ред. код]
  • Екваторіальна Гвінея Сержіо Елібійо
  • Екваторіальна Гвінея Мануел Сіма
  • Екваторіальна Гвінея Камерун Крістіан Бон
  • Екваторіальна Гвінея Камерун Френсіс Мбоме
  • Екваторіальна Гвінея Камерун Мартіал Мпіле
  • Екваторіальна Гвінея Камерун Лендрі Мпондо
  • Екваторіальна Гвінея Камерун Ачілле Пенсі
  • Екваторіальна Гвінея Камерун Валері Тенфа
  • Екваторіальна Гвінея Центральноафриканська Республіка Роланд Ілендо
  • Екваторіальна Гвінея Нігерія Данієль Екедо
  • Екваторіальна Гвінея Сенегал Ібрагім Агбо
  • Ліберія Алекс Кармо

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Аконангуї повертається в футбол. Архів оригіналу за 9 березня 2011. Процитовано 18 березня 2016.

Джерела

[ред. | ред. код]