Акреція Бонді

Акреція Бонді (англ. Bondi accretion) — сферична акреція на компактний об'єкт, що рухається через міжзоряне середовище. Зазвичай використовується в контексті акреції на нейтронну зорю або чорну діру. Названа на честь Германа Бонді, який дослідив її в 1952 році.

Передбачається, що акреція відбувається з темпом

${\dot {M}}\simeq \pi R^{2}\rho v,$

де $\rho$ — густина оточуючого середовища, $v$ — швидкість об'єкта або швидкість звуку $c_{s}$ (саме більша з цих двох швидкостей обмежує темп акреції), а радіус Бонді $R$ характеризує ефективну площу разоплення об'єктом оточуючої речовини. Ефективний радіус можна визначити припівнюванням другої космічної швидкості для об'єкта та швидкості звуку:

${\sqrt {\frac {2GM}{R}}}\simeq c_{s},$

або

$R\simeq {\frac {2GM}{c_{s}^{2}}}$ .

Тоді темп акреції має вигляд

${\dot {M}}\simeq {\frac {\pi \rho G^{2}M^{2}}{c_{s}^{3}}}$ .

Дані співвідношення є лише масштабними співвідношеннями, а не строгими визначеннями. Більш повний і складний розв'язок задачі можна знайти в оригінальній роботі Бонді та інших статтях.

Література

• Bondi (1952) MNRAS 112, 195, link
• Mestel (1954) MNRAS 114, 437, link
• Hoyle and Lyttleton (1941) MNRAS 101, 227