Актюбінський завод феросплавів
 | |
| 50°21′ пн. ш. 57°08′ сх. д. / 50.35° пн. ш. 57.13° сх. д. | |
| Тип | підприємство і фабрика  |
|---|---|
| Засновано | 1943 |
| Штаб-квартира | Актобе |
| Холдингова компанія | Євразійська корпорація природних ресурсів |
| erg.kz/ru/content/deyatel-nost/predpriyatiya-v-sostave-erg#section-3 | |
 | |
Актюбінський завод феросплавів (каз. Ақтөбе ферроқорытпа зауыты) — підприємство-первісток чорної металургії Казахстану. Випускає сплави заліза з хромом, титаном та іншими металами.
Будівництво заводу почалося в 1940 році поблизу родовищ хромітових руд та міста Хромтау. З 19 березня 1942 до 17 квітня 1943 року будівництво заводу очолював майор Державної Безпеки, з 22 лютого 1943 року — генерал-майор інженерно-технічної служби Михайло Михайлович Царевский[ru]. У будівництві заводу брали участь спеціалісти з харківського дослідного інституту «Діпросталь». Дослідник Сергій Андоньєв вирішив проблему з водопостачанням заводу[1].
20 січня 1943 року проведено першу плавку ферохрому (можливо відзначити, що цей перший цех завдяки суттєвим вкладенням у модернізацію, працює дотепер).
В 1951 році налагоджено виробництво феротитану.
В наступні роки впроваджено технологію отримання ферохрому вакуумтермічним методом.
Завод випускає високо-, середньо- та низьковуглецевий ферохром, феросиліцій та металічний хром. Його річна потужність становить 740 тисяч тон, з яких 440 тисяч припадає на новий цех, введений в дію у 2014 році. Останній обладнаний печами постійного струму загальною потужністю 75 МВт, що є одним з найбільших показників у світі.
Продукція випускається по казахстанським і європейським стандартам, експортується до країн Європи, Японії та США.
Наразі підприємство є одним з основних виробничих активів концерну «Казхром». В 2005-му на майданчику заводу організували розділення одного з концентратів, які продукує належний цьому концерну рудник Шокаш, що діє на однойменному титан-цирконієвому родовищі. В Актобе можуть щорічно отримувати 1700 тон рутилового, 5400 тон цирконового, 1000 тон лейкоксенового та 950 тон ільменітового концентрату.
Оскільки завод споживає великі обсяги електроенергії, на момент запуску в його складі був власний енергетичний цех. З 1960-го він став ТЕЦ Актобе, але в 2002-му підприємство знову отримало власну теплоелектроцентраль встановленою потужністю 135 МВт (Газотурбінна електростанція АЗФ, первісно АТ «Актурбо»)
В 2020-х планується спорудити другу чергу електростанції, яка б утилізовувала газ феросплавних печей.
Підприємство є одним з найбільших забруднювачів навколишнього середовища міста[2]. У 2007 році підприємство було оштрафоване на суму 1,6 млн теньге через «наднормативний викид в атмосферу забруднюючих речовин»[3].
- ↑ Бабаєв, 2012, с. 184.
- ↑ Тройкина, Тамара (24 жовтня 2019). Почему нельзя остановить «священную корову» АЗФ. Times kz. Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 24 грудня 2020. [Архівовано 2021-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Актюбинский завод ферросплавов оштрафован городской прокуратурой на 1,6 млн тенге. ИА «Kazakhstan Today». zakon.kz. 17 липня 2007. Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 24 грудня 2020.
- Актюбинский ферросплавный завод // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2004. — Т. I. — ISBN 9965-9389-9-7. (рос.)
- Шмыров, Б. Д. «Царевский Михаил Михайлович. Выполняя задания Партии и Правительства» / Б. Д. Шмыров. — Челябинск: Абрис, 2016. — 144 с. — (Судьбою связаны с Уралом). ISBN 978-5-91744-087-3.
- Андоньєв Сергій Михайлович // Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова / керівник вид. проекту : В. М. Бабаєв, редкол.: Л. М. Шутенко, Г. В. Стадник, Т. П. Єлісеєва та ін. — Харків : Золоті сторінки, 2012. — С. 184. — 520 с. — ISBN 978-966-400-270-4.
Під час написання цієї статті використовувався матеріал з видання «Казахстан. Национальная энциклопедия» (1998—2007) наданого редакцією «Қазақ энциклопедиясы» за ліцензією Creative Commons BY-SA 3.0 Unported.