Акула-бик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Акула-бик
Акула-бик
Акула-бик
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii)
Надряд: Акули (Selachimorpha)
Ряд: Кархариноподібні (Carcharhiniformes)
Родина: Сірі акули (Carcharhinidae)
Рід: Сіра акула (Carcharhinus)
Вид: Акула-бик
Carcharhinus leucas
Müller & Henle, 1839
Поширення акул-биків
Поширення акул-биків
Посилання
Вікісховище: Carcharhinus leucas
Віківиди: Carcharhinus leucas
ITIS: 160275
МСОП: 39372
NCBI: 46612
Fossilworks: 83190

Акула-бик, або тупорила акула (Carcharhinus leucas) — вид акул з ряду кархариноподібних (Carcharhiniformes)[1].

Ареал

[ред. | ред. код]

Ці акули поширені повсюдно і часто заходять у річки. Іноді піднімаються на багато кілометрів вгору за течією. Вони проникають, зокрема, в Ганг, Замбезі та багато інших річки Азії, Африки, Америки і Австралії (наприклад, в річку Кларенс), спостерігалися в Амазонці[1] (біля міста Ікітос, за 4000 км від гирла!), у річці Міссісіпі (аж до Сент-Луїса і річки Іллінойс), озері Мічиган. Постійно мешкає в озері Нікарагуа.

Довжина тіла морських підвидів акули-бика досягає 3,5 м, прісноводні підвиди трохи дрібніші. Забарвлення, як правило, сірого кольору, білим залишається тільки живіт.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Акули-бики досить ледачі, плавають повільно. Раціон складається головним чином з великих безхребетних, дрібних акул, інших риб і дельфінів, разом з живою здобиччю пожирають будь-які викиди. Можуть поїдати особин свого ж виду.

Це живородна риба, довжина при народженні близько 60 см. Статевої зрілості досягають при довжині 1,5-2,5 метра. Вагітність триває 10-11 місяців, після чого самка народжує від 3 до 13 мальків.

Є об'єктом промислу, м'ясо вживають в їжу. Акула-бик — агресивна акула, яка відома своїми нападами на людей.

Самці — територіальні тварини, агресивно налаштовані до будь-яких потенційних суперників, якими іноді можуть вважати навіть людей. Рівень тестостерону в них вище, ніж у будь-якому іншому хребетному, що частково пояснює агресивність.

Безпека

[ред. | ред. код]

Щоб запобігти нападу цієї акули треба:

  • Купатися в групі (зазвичай хижаки атакують одинаків)
  • Не входити у воду на світанку і в сутінки (в акул це період приймання їжі)
  • Уникати місць, де акули, як відомо, присутні
  • Триматися ближче до берега
  • Через те, що вони можуть мешкати як в морській, так і в прісній воді, треба на це зважати при купанні в річках, які впадають в водойми, в яких мешкають акули-бики.

Утримання в неволі

[ред. | ред. код]

Цей вид можуть утримувати у спеціальних круглих або прямокутних акваріумах[1], обсяг яких становить не менше 3000 літрів. Акваріуми повинні бути забезпечені потужною фільтрацією і аерацією води[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Carcharhinus leucas. Florida Museum (амер.). 8 травня 2017. Процитовано 14 березня 2023.
  2. А. М. Кочетов, Декоративне рибництво, Москва, «Просвещение», 1991, ISBN 5-09-001433-7

Посилання

[ред. | ред. код]