Алано-скіфи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Алано-скіфи (грец. ’Αλανοι Σκύθαι) — етнонім, відомий з «Географії» Клавдія Птолемея (Ptol., III, 5, 7) («Усім узбережжям Меотіди — язиґи та роксолани, у глиб континенту від них — амаксобії та алани—скіфи»)[1].

Окрім Птолемея, алани (не алани-скіфи) у Північному Причорномор'ї згадані Плінієм Старшим.[2]

Отже, враховуючи той факт, що алани були панівною верхівкою, можна припустити, що певні пізньоскіфські (чи скіфо-сарматські) етноси опинилися в прямій залежності від аланських дружин, що, можливо, і пояснює сам етнонім «скіфи-алани» та наявність поряд з аланами «скіфів, що виродилися» у Плінія Старшого (лат. "...alias Scythae degeneres et a servis orti aut Trogodytae, mox Alani...").

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. грец. «πας όλην την πλςυραν της Μαιώτιδος ’Ιάςυγες και Ρωξολανοι και ενδοτέρω τούτων όι τε ’Αμαξόβιοι και οι ’Αλανοι Σκύθαι»
  2. (лат.) Gaius Plinius Secundus "NATURALIS HISTORIA», IV, 80. «… alias Scythae degeneres et a servis orti aut Trogodytae, mox Alani et Rhoxolani…»