Перейти до вмісту

Алан Бонд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бонд.
Алан Бонд
Народився22 квітня 1938(1938-04-22)[1][2]
Гаммерсміт, Велика Британія
Помер5 червня 2015(2015-06-05)[1][2] (77 років)
Перт, Австралія
·ускладнення при хірургічному втручанніd
Країна Австралія
Діяльністьбізнесмен, підприємець, колекціонер мистецтва
Знання мованглійська
Роки активності1954 — 1992
Конфесіякатолицтво
У шлюбі зДаяна Бліссd
Нагороди

Алан Бонд (англ. Alan Bond; 22 квітня 1938 — 5 червня 2015) — австралійський підприємець англійського походження. Був главою корпорації Бонда в 1969—1990 роках, в цей період вів наступальну стратегію, яка давала компанії прибутки в пивоварінні, засобах інформації, видобувній промисловості й торгівлі. У 1983 Бонд очолив синдикат, що спонсорував яхту, яка перемогла в Американській регаті. Кінець імперії Бонда в 1990 році призвів до руйнування багатьох інвесторів і приголомшив австралійський і міжнародний бізнес. Оголошений банкрутом у квітні 1992 з боргом 700 млн. австралійських доларів, Бонд був ув'язнений за звинуваченням у причетності до краху Австралійського торгового банку.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Бонд розпочав свою кар'єру як автор знаків під назвою «Nu-Signs» після припинення навчання за 18 місяців до його закінчення.[3] У 1956 році йому було пред'явлено звинувачення у спробі крадіжки зі зломом, коли поліція знайшла його вулицями Фрімантлу, одягненого в спецодяг Державної комісії з електроенергетики та з інструментами.[4] Nu-Signs змінила назву на Lesmurdie Heights — за назвою найбільшого маєтку Бонда — і знову змінила назву на Bond Corporation у 1959 році. У 1960-х роках, бувши забудовником нерухомості на ринку, що розширюється, він був одним із найбільших позичальників WA серед фінансових компаній, які прагнуть кредитувати забудовників і некритично ставляться до оцінок, які Бонд надав на свої маєтки. Деякі з його забудов включали квартири вздовж річки Суон і Лесмурді-Хайтс.

У період свого розквіту Бонд із Перта був одним із найвидатніших бізнесменів Австралії. Він поширив свої ділові інтереси на сфери за межами розвитку власності, включно з пивоварінням (він контролював Castlemaine Tooheys в Австралії,[5] привів бізнес до юридичного успіху у знаковій справі щодо конституційного права Castlemaine Tooheys Ltd проти Південної Австралії[6] та G. Heileman Brewing Company в Ла-Кроссі, Вісконсин, США[7]), видобутком золота,[8] телебаченням[9] та дирижаблями.[10] Перший приватний університет Австралії, Університет Бонда, був заснований Bond Corporation у 1987 році.[11] Він придбав QTQ-9 Brisbane і врегулював спір про наклеп, який станція мала з прем'єр-міністром Квінсленду Джо Бєлке-Петерсеном, виплативши 400 000 австралійських доларів. Кілька років по тому в телевізійному інтерв'ю він сказав, що заплатив, тому що «сер Джо не залишив сумнівів у тому, що якщо ми збираємося продовжувати успішно вести бізнес у Квінсленді, він очікує, що питання буде вирішено».[12]

У 1987 році Бонд придбав відому картину Вінсента Ван Гога «Іриси» за 54 мільйони доларів — найвищу ціну, яку коли-небудь платив за одну картину. Однак купівля була профінансована коштом значної позики від аукціоніста Sotheby's, яку Бонд не зміг повернути.[13] Транзакція була розкритикована артдилерами як, можливо, маніпуляційний продаж, покликаний штучно завищити вартість в цілому (що, здається, і було зроблено).[14] Згодом картина була перепродана в 1990 році в музей Дж. Пола Гетті в Лос-Анджелесі.[15]

Того ж року Бонд також організував створення Центру Бонда в Гонконзі, який був розташований у комплексі хмарочосів-близнюків. Пізніше нерухомість була куплена компанією Lippo Group з Індонезії, і тепер вона відома як Lippo Center.[16]

Кубок Америки

[ред. | ред. код]

Бонд став публічним героєм, коли він фінансував змагання на Кубок Америки, що призвело до його вибору в 1978 році австралійцем року (присуджено разом з Галаррую Юнупінгу).[17] Його синдикат Australia II виграв Кубок Америки 1983 року, який проводився Нью-Йоркським яхт-клубом з 1851 року, перервавши таким чином найдовшу переможну серію в історії спорту. Ця перемога, яка вважається одним з найбільших міжнародних спортивних досягнень Австралії, призвела до того, що Бонд отримав орден Австралії у званні офіцера.

Купівля Nine Network

[ред. | ред. код]

У 1987 році Бонд заплатив 1 мільярд доларів за купівлю телевізійної мережі дев'ятого каналу в Австралії у PBL Керрі Пекера. В інтерв'ю 2003 року з Ендрю Дентоном Бонд описав переговори так:

…коли ми вперше сіли, ми сказали: «Ми або продамо вам наші станції за 400 мільйонів доларів, або ви продасте свої станції нам». І [Керрі Пекер] сказав: «Ну, я насправді не хочу продавати свої станції». І я сказав: «О, це так?» Тож, у будь-якому випадку, після довгих обговорень, Керрі стукнув по столу й сказав: «Слухай, якщо ти можеш заплатити мені 1 мільярд доларів, я продам їх тобі, інакше зійдеш». … [Т]і я подзвонив у Національний банк Австралії . Я сказав: «Дивіться, я тут обговорюю купівлю цих телевізійних станцій». Керрі продасть мені, і я хочу зібрати наші станції разом, а потім зі Sky Channel, я збираюся випустити його як окрему юридичну особу та зібрати капітал, щоб заплатити за нього… [Пекер] сказав, що 1 мільярд доларів [це його запитувана ціна], але я думаю, що отримаю його за 800 мільйонів доларів". … [Менеджер банку] належним чином передзвонив і сказав так. Я сказав: «Слава Богу». Я піду й проведу подальші переговори з Керрі", що я й зробив. І вірний своєму слову, він ніколи не зрушив з цього жодного пенні. Тож я уклав угоду за допомогою 800 мільйонів доларів і банкноти на 200 мільйонів доларів. Тож він вклав свої власні 200 мільйонів доларів. Тож у мене був 1 мільярд доларів. І ми дали наші інші дві станції як заставу, вартість яких, напевно, 400 мільйонів доларів.[18]

Фактично узгоджена ціна становила 1,05 мільярда доларів. Пакер отримав 800 мільйонів доларів готівкою та 250 мільйонів доларів субординованого боргу в Bond Media. Коли Бонд збанкрутував, Пакер зміг перетворити борг на 37 % акцій компанії Bond Media, яка тепер включала Channel 9 у Брисбені, і коштувала близько 500 мільйонів доларів. Його оцінили в 1 мільярд доларів, але в бухгалтерському обліку він мав 500 мільйонів доларів боргу. Було процитовано, що Пекер сказав: «Ви отримуєте лише одного Алана Бонда за своє життя, а я маю свого».[18]

Банкрутство та засудження за шахрайство

[ред. | ред. код]

У 1992 році Бонд був визнаний банкрутом після того, як не повернув особисту гарантію в розмірі 194 мільйони доларів за позику для проєкту з видобутку нікелю. Згідно з повідомленнями, на той час його борги становили 1,8 мільярда доларів.[19] Він симулював пошкодження мозку, щоб не відповідати на запитання під час судового розгляду справи про банкрутство, і він вважав, що не потрібно встигати потім.[20] Він був змушений продати Glympton Park в Англії.

У 1995 році його родина викупила його з банкрутства, а кредитори прийняли платіж у розмірі 12 мільйонів австралійських доларів, що становить трохи більше пів цента за долар.[21]

У 1997 році Бонда засудили до семи років ув'язнення після того, як він визнав себе винним у використанні свого контрольного пакета акцій у Bell Resources для оманливого виведення 1,2 мільярда австралійських доларів у скарбницю Bond Corporation. Кошти були використані для підтримки грошових ресурсів хворої Bond Corporation, яка приголомшливо розвалилася, залишивши Bell Resources у нестабільному та невизначеному становищі.[22][23] У 1984 році він був позбавлений честі як офіцера ордена Австралії.[24]

Бонд був звільнений з тюремної ферми Карнет у 2000 році, пробувши чотири роки у різних в'язницях Західної Австралії.[25]

Повернення до інвестиційної діяльності

[ред. | ред. код]

Після звільнення він почав брати участь у різноманітних гірничодобувних інвестиціях, переважно в Африці, включаючи Madagascar Oil PLC і Global Diamond Resources, Лесото, і був включений до «Списку 200 багатих» Business Review Weekly у 2008 році.

У 2003 році Бонда ввели в Зал слави Кубка Америки.[26] З 2003 року Бонд тісно співпрацював зі своїм сином Крейгом і давнім бізнес-партнером Робертом Квінном через Strategic Investments Ltd.[27][28]

Інтереси, пов'язані з родиною Бондів, також контролюють Global Diamond Resources plc (раніше Lesotho Diamond Corporation), яка розробляє алмазну трубу Као в Королівстві Лесото. У 2007 році Федеральний суд відхилив спробу Бонда подати до суду на журналіста-фрілансера Пола Баррі через статтю, яку Баррі написав про свої відносини в Африці з Lesotho Diamond Company.[29] Бонд стверджував, що в статті було кілька неправдивих заяв. У 2008 році Бонд подав апеляцію, але і це було відхилено тим же судом, який визнав, що позови Бонда не мали розумних перспектив успіху.[30]

Бонд був причетний до тривалої справи про наклеп проти західноавстралійської газети та журналістів Марка Драммонда і Шона Коуена через серію статей, опублікованих у грудні 2005 року, в яких стверджувалося, що друг і бізнес-партнер Бонда Роберт Леслі Нельсон намагався сховатися. Участь Бонда в Lesotho Diamond Corporation, Madagascar Oil та золотій компанії.[31] Під час цієї справи Бонд намагався засудити журналістів за неповагу до суду після того, як деякі електронні документи зникли.[32]

У 2008 році Бонд повернувся до «Списку 200 багатих» Business Review Weekly на 157-му місці з оцінкою статків у 265 мільйонів доларів — насамперед завдяки його часткам у Madagascar Oil та Global Diamond Resources.[33]

Сім'я

[ред. | ред. код]

У 1955 році Бонд одружився з Ейлін Х'юз, членом відомої католицької родини у Фрімантлі (вона є двоюрідною сестрою автодилера Джона Х'юза). Їй і Бонду було по 17 років, і на той момент вона була вагітна. Бонд, який був вихований протестантом, навернувся в католицтво заради шлюбу.[34] У пари було четверо дітей: Джон, Крейг, Сюзанна і Джоді. Бонд і Ейлін розлучилися в 1992 році.[35] Сюзанна, спортсменка з конкуру, яка була членом австралійської команди зі стрибків протягом семи років, померла у 2000 році від, як підозрюють, випадкового передозування ліків за рецептом.[36]

Бонд одружився з Даяною Блісс, консультантом зі зв'язків з громадськістю і театральним продюсером, у 1995 році.[37] 28 січня 2012 року Блісс була знайдена мертвою в басейні пари. Поліція заявила, що обставини її смерті не є підозрілими,[38] і дійшли висновку, що Блісс, яка давно страждала від депресії, покінчила життя самогубством.[39]

Хвороба і смерть

[ред. | ред. код]

2 червня 2015 року Бонд переніс операцію на серці в приватній лікарні в Перті, щоб замінити та відремонтувати його серцеві клапани. Після ускладнень його перевели до лікарні Фіони Стенлі в Перті[40][41] й помістили на апарат життєзабезпечення в умовах штучної коми.[42] Він помер вранці 5 червня 2015 року.[43]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б в Munzinger Personen
  3. ↑ Paul Barry, The Rise and Fall of Alan Bond ABC/Bantam, Sydney 1990 p. 34
  4. ↑ Paul Barry, The Rise and Fall of Alan Bond ABC/Bantam, Sydney 1990 pp. 33-4
  5. ↑ Kirkegaard, Matt (5 червня 2015). Alan Bond and Bernie Powers: Beer in the '80s. Australian Brews News. Архів оригіналу за 3 серпня 2015. Процитовано 9 червня 2015. [Архівовано 2015-08-03 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Шаблон:Cite AustLII.
  7. ↑ Kish, Jeff (6 червня 2015). Former Heileman's owner Alan Bond dies. La Crosse Tribune. Архів оригіналу за 9 лютого 2018. Процитовано 9 червня 2015.
  8. ↑ Alan Bond: 10 things you need to know about the controversial tycoon. ABC News. 4 червня 2015. Архів оригіналу за 8 червня 2015. Процитовано 9 червня 2015.
  9. ↑ Verrender, Ian (5 червня 2015). Alan Bond: Australia's weak spot for the man behind the biggest heist in history. ABC News. Архів оригіналу за 9 червня 2015. Процитовано 9 червня 2015.
  10. ↑ Fraudster and America's Cup legend Alan Bond dies. Business Insider. 5 червня 2015. Архів оригіналу за 7 червня 2015. Процитовано 9 червня 2015. [Архівовано 2015-06-07 у Wayback Machine.]
  11. ↑ «Bond University mourns the passing of Mr Alan Bond [Архівовано 9 лютого 2022 у Wayback Machine.]». Bond University, 5 June 2015
  12. ↑ Schultz, Julianne (1998). Reviving the Fourth Estate: Democracy, Accountability and the Media. Cambridge University Press. с. 104.
  13. ↑ According to an investigation by Jean-Pierre Thiollet published in Le Quotidien de Paris of 19 October 1989.
  14. ↑ Reif, Rita A $27 Million Loan by Sotheby's Helped Alan Bond to Buy 'Irises' [Архівовано 9 лютого 2022 у Wayback Machine.] New York Times, 18 October 1989
  15. ↑ Irises, image [Архівовано 9 червня 2007 у Wayback Machine.] at the J. Paul Getty Museum
  16. ↑ Bond Centre [Архівовано 9 лютого 2022 у Wayback Machine.] at Library of Congress
  17. ↑ Lewis, Wendy (2010). Australians of the Year. Pier 9 Press. ISBN 978-1-74196-809-5.
  18. ↑ а б Alan Bond interview transcript [Архівовано 8 грудня 2006 у Wayback Machine.] from Enough Rope, ABC TV interview with Andrew Denton, 3 November 2003
  19. ↑ Alan Bond Is Declared Bankrupt in Australia. The New York Times. 15 квітня 1992. Архів оригіналу за 26 травня 2015. Процитовано 9 червня 2015.
  20. ↑ Sally Loane, 'White Collar Criminals Suffer a Bad Case of Jailbouse Blues' Sydney Morning Herald 11 December 2000, p. 24
  21. ↑ Abrams, Amah-Rose (8 червня 2015). Australian Tycoon Alan Bond, Who Bought Vincent van Gogh's Irises for Record $54 Million in 1987, Is Dead at 77. ArtNet News. Архів оригіналу за 11 вересня 2015. Процитовано 9 червня 2015.
  22. ↑ Head, Mike (11 березня 2000). Australian businessman Alan Bond walks free from jail. World Socialist Web Site. Архів оригіналу за 7 січня 2016. Процитовано 9 червня 2015.
  23. ↑ Sprague, Julie-anne (5 червня 2015). Alan Bond dead: Bond Corp's demise left bad taste in the West. Financial Review. Архів оригіналу за 9 червня 2015. Процитовано 9 червня 2015.
  24. ↑ Mickelburough, Peter «Social leaders stripped of honours after falling from grace [Архівовано 29 липня 2021 у Wayback Machine.]», Herald Sun, 6 June 2013. Retrieved 20 March 2014
  25. ↑ Alan Bond released from prison. BBC News. 9 березня 2000. Архів оригіналу за 18 січня 2012. Процитовано 23 квітня 2010.
  26. ↑ Gladwell, Richard (5 червня 2015). Alan Bond—America's Cup Hero remembered by Longley and Simmer. Sail World. Архів оригіналу за 8 червня 2015. Процитовано 9 червня 2015.
  27. ↑ Mottram, Linda; Daniel, Zoe Bond's latest venture in liquidation [Архівовано 15 лютого 2022 у Wayback Machine.]ABC Radio AM report, 20 March 2002
  28. ↑ Reece, Damian & Mary Fagan, Bond on comeback trail [Архівовано 15 лютого 2022 у Wayback Machine.] The Telegraph (UK), 17 September 2000.
  29. ↑ Court dismisses case against journalist Paul Barry [Архівовано 11 грудня 2007 у Wayback Machine.] ABC News, 22 September 2007
  30. ↑ Bond loses Federal Court appeal [Архівовано 13 січня 2009 у Wayback Machine.], ABC News, 23 June 2008
  31. ↑ Шаблон:Cite AustLII.
  32. ↑ Gosch, Elizabeth (21 жовтня 2009). The West Australian newspaper 'erased documents'. news.com.au. Nationwide News Pty Limited. Архів оригіналу за 23 червня 2021. Процитовано 15 лютого 2022.
  33. ↑ Rich surprise: Alan Bond bounces back. The Sydney Morning Herald. 28 травня 2008. Архів оригіналу за 4 липня 2008. Процитовано 28 травня 2008. [Архівовано 2008-07-04 у Wayback Machine.]
  34. ↑ Tovey, Josephine (5 червня 2015). Obituary: Alan Bond, 1938–2015. The Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 9 червня 2015. Процитовано 20 квітня 2016.
  35. ↑ Wilson, Caroline (11 квітня 1992). Why Alan Bond Split With Eileen. The Sun Herald. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 29 січня 2012.
  36. ↑ Lowth, Adrienne (7 липня 2000). Coronial inquiry launched into the death of Alan Bond's daughter. abc.net.au. Архів оригіналу за 7 лютого 2012. Процитовано 29 січня 2012.
  37. ↑ People in the News. The Argus-Press. 16 квітня 1995. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 29 січня 2012.
  38. ↑ Police confirm Alan Bond's wife dead. abc.net.au. Архів оригіналу за 29 січня 2012. Процитовано 29 січня 2012.
  39. ↑ Diana Bliss leaves a last sad farewell note to Alan Bond. news.com.au. Архів оригіналу за 2 лютого 2012. Процитовано 31 січня 2012.
  40. ↑ Leanne Nicholson (5 червня 2015). Alan Bond dead: 'All efforts were made', says Fiona Stanley Hospital. WA Today. Fairfax Media. Архів оригіналу за 15 червня 2015. Процитовано 13 червня 2015.
  41. ↑ Kate Campbell (5 червня 2015). Alan Bond dead: Larger-than-life businessman loses fight after heart surgery. PerthNow. The Sunday Times. Архів оригіналу за 7 червня 2015. Процитовано 13 червня 2015. [Архівовано 2015-06-07 у Wayback Machine.]
  42. ↑ Alan Bond continues to fight for life in Perth hospital after heart surgery complications. ABC News. 4 червня 2015. Архів оригіналу за 4 червня 2015. Процитовано 4 червня 2015.
  43. ↑ «Alan Bond dies in Perth hospital after heart surgery complications [Архівовано 15 лютого 2022 у Wayback Machine.]» (5 June 2015), ABC News. Retrieved 5 June 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Генрі Форд Це незавершена стаття про підприємця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Алан_Бонд