Алвіш Редол
Алвіш Редол | ||||
---|---|---|---|---|
порт. António Alves Redol | ||||
Народився | 29 грудня 1911[1][2] Віла-Франка-де-Шира | |||
Помер | 29 листопада 1969[1][2] (57 років) Лісабон[1] | |||
Країна | Португалія | |||
Діяльність | сценарист, журналіст, письменник, революціонер | |||
Мова творів | португальська | |||
Діти | António Mota Redold | |||
| ||||
Алвіш Редол у Вікісховищі | ||||
Антоніу А́лвіш Ре́дол (порт. António Alves Redol; *29 грудня 1911, Віла-Франка-де-Шіра, Португалія — 19 листопада 1969, Лісабон), або просто А́лвіш Ре́дол (порт. Alves Redol) — відомий португальський письменник, драматург, журналіст і сценарист; яскравий представник неореалізму в португальській літературі; писав також для дітей.
Антоніу Алвіш Редол народився в 1911 році у Віла-Франка-де-Шірі в родині крамаря Антоніу Редола да Круша (Antonio Redol da Cruz) та Іносенсії Алвіш Редол (Inocência Alves Redol)[3].
Коли йому було п'ятнадцять, його статті надрукували у місцевій щотижневій газеті Vida Ribatejana.
Закінчивши середню школу в 1927 році, 16-річний Антоніу поїхав до Португальської Анголи на заробітки, де провів 3 роки. Його перебування в Анголі вплинуло на світогляд Редола та його пізнішу літературну творчість.
У 1936 році він одружився з Марією душ Сантуш Мотою (Maria dos Santos Mota).
Редол публікувався в газетах O Diabo і Sol Nascente, виступаючи із засудженням Іштаду Нову. Його перша новела Kangondo була надрукована 29 листопада 1936 року в O Diabo. Це оповідання мало відчутний вплив африканських вражень автора. Письменник продовжував співпрацювати з періодикою, публікуючи свої репортажі та історії на соціальну тематику в Рібатежу.
Але слави Алвіш Редол зажив не як журналіст, а завдяки своїм романам. У 1939 році він опублікував свій перший великий художній твір Gaibéus[4]. За словами автора, роман не задумувався як фікшн, а як широке полотно про життя селян у Рібатежу[5]. Цей роман вважається першим неореалістичним у португальській літературі[6]. Він також започаткував серію художніх творів самого Редола, що зображували нелегке життя португальських селян і рибалок у 1-й половині ХХ століття: Marés (1941), Avieiros (1942) та Fanga (1943).
Публікація Fanga у 1943 році збіглась у часі з народженням його єдиного сина Антоніо.
Творчості Редола притаманне прискіпливе вивчення реальних подій і людських доль. Так, письменник спеціально зустрічався з селянами-прототипами своїх творів, зокрема на рисових полях біля річки Тежу, щоб почути особисто їхні історії та перейняти досвід.
На початку 1940-х років він втступив до Комуністичної партії Португалії, хоча це й було поза законом. Редол був заарештований у травні 1944 року. А вже в листопаді 1945 року Редол ввійшов до ЦК Руху демократичної єдності (Movimento de Unidade Democrática) й активно виступав проти фейкових виборів, влаштованих режимом Салазара .
У 1947 році він був висунутий на посаду Генерального секретаря Португальського ПЕН-клубу. У 1948 році він брав участь у Всесвітньому конгресі інтелектуалів за мир, що відбувся у Вроцлаві (ПНР).
У 1948 році Алвіш Редол опублікував роман «Закритий обрій (Horizonte Cerrado), що став першим томом трилогії про португальських виноробів регіону Дору. «Люди та тіні» (Os Homens e as Sombras, 1951) та «Кривавий врожай» (Vindima de Sangue, 1953) завершили цикл автора про селян-виробників портвейну. За першу частину трилогії автор отримав премію Рікардо Малєйроса.
Пізніші твори Алвіша Редола включають A Barca dos Sete Lemes (1958), Uma Fenda na Muralha (1959) і, нарешті, Barranco de Cegos (1962), що вважається magnum opus і вершиною його літературного доробку.
Алвіш Редол помер у Лісабоні в 1969 році.
Твори письменника перекладені декількома мовами, зокрема англійською, німецькою, російською.
У рідному місті письменника Віла-Франка-де-Шірі, а також у столиці Лісабоні, Порту та інших містах Португалії є вулиці Алвіша Редола.
- Романи
- Gaibéus (1939)
- Marés (1941)
- Avieiros (1942)
- Fanga (1943)
- Anúncio (1945)
- Porto Manso (1946)
- Horizonte Cerrado (1949)
- Os Homens e as Sombras (1951)
- Vindima de Sangue (1953)
- Olhos de Água (1954)
- A Barca dos Sete Lemes (1958)
- Uma Fenda na Muralha (1959)
- Cavalo Espantado (1960)
- Barranco de Cegos (1961)
- O Muro Branco (1966)
- Os Reinegros (1972)
- Драматургія
- Maria Emília (1945)
- Forja (1948)
- O Destino Morreu de Repente (1967)
- Fronteira Fechada (1972)
- Коротка проза
- Nasci com Passaporte de Turista (1940)
- Espólio (1943)
- Comboio das Seis (1946)
- Noite Esquecida (1959)
- Constantino Guardador de Vacas e de Sonhos (1962)
- Histórias Afluentes (1963)
- Três Contos de Dentes (1968)
- Дитяча література
- A Vida Mágica da Sementinha (1956)
- A Flor Vai Ver o Mar (1968)
- A Flor Vai Pescar Num Bote (1968)
- Uma Flor Chamada Maria (1969)
- Maria Flor Abre o Livro das Surpresas (1970)
- Есеї
- Glória - Uma Aldeia do Ribatejo (1938)
- A França - Da Resistência à Renascença (1949)
- Cancioneiro do Ribatejo (1950)
- Ribatejo (Em Portugal Maravilhoso) (1952)
- Romanceiro Geral do Povo Português (1959)
- Сценарії
- Nazaré (1952)
- Avieiros (1975)
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118788094 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Alves Redol - Visit Baião. Visit Baião (амер.). 8 травня 2017. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 27 червня 2018.
- ↑ Gaibéus - 1939. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 4 квітня 2020.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 4 квітня 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2020-12-02 у Wayback Machine.] - ↑ Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 390 (рос.)
- Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 390 (рос.)
- Домашня сторінка Алвеса Редола [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.] (порт.)
- Алвеса Редол на Infopédia [Архівовано 23 листопада 2020 у Wayback Machine.] (порт.)