Александер Брюкнер

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Александер Брюкнер
Aleksander Brückner
Народився	29 січня 1856(1856-01-29) Тернопіль/Бережани
Помер	24 травня 1939(1939-05-24) (83 роки) Берлін
Поховання	Берлін
Країна	→  Австро-Угорщина
Діяльність	лексикограф, мовознавець, історик літератури, професор, славіст, викладач університету
Alma mater	Львівський університет, Віденський університет
Галузь	славістика, історія культури
Заклад	Берлінський університет
Членство	Академія наук СРСР Петербурзька академія наук Академія знаньd Польське наукове товариство у Львові Російська академія наук Сербська академія наук і мистецтв Polish Ethnological Societyd
Батько	Брікнер Олександр Густавович
Нагороди	City of Łódź Awardd
Автограф
Александер Брюкнер у Вікісховищі

Александер Брюкнер (пол. Aleksander Brückner; 29 січня 1856, Тернопіль, нині Тернопільська область — 24 травня 1939, Берлін) — польський філолог та історик культури, багаторічний професор Берлінського університету, член багатьох академій, в тому числі НТШ, Польської академії знань, Петербурзької Академії Наук.

Життєпис

Народився в Галичині 29 січня 1856 року в Тернополі, (тоді Австро-Угорська імперія, нині Україна; за іншими даними, народився у Бережанах^{[джерело?]}).

Початкову освіту здобув у Бережанах. Навчався в Першій тернопільській гімназії, у Львівському університеті (1872—1875, вивчав філософію^{[джерело?]}), Віденському університеті (1876, здобув докторський ступінь). 1876 року розпочав дослідження зі славістики в Ляйпціґу та Берліні під керування тодішнього завідувач кафедри славістики Берлінського університету Ватрослава Яґіча.

1878 — захистив у Відні ступінь доктора габілітованого з філології і як приват-доцент почав працювати у Львові. 1881 — переїхав до Берліна, де в університеті одержав посаду доцента зі слов'янських мов і літератури, яку 1892 року підвищили до повної професорської. Пропрацював у Берлінському університеті 44 роки, був далеким від політики та цілком присвятив себе науці і спілкуванню з колегами-науковцями.

Був членом НТШ (1914), у 1888 році став членом Польської академії знань, у 1889 — іноземним членом-кореспондентом Петербурзької Академії Наук.

Після Першої світової війни відхилив запрошення перебратися до Варшави, Познані чи Вільна. Також після виходу на пенсію він продовжив свої дослідження в Берліні.

Помер 24 травня 1939 року в Берліні. На його похоронах в 1939 році прощальне слово сказав Макс Фасмер, який прийняв очолювану раніше Брюкнером університетську кафедру славістики.

Наукова діяльність

Поле наукової діяльності Брюкнера поряд з слов'янською філологією охоплює такі галузі, як літературознавство, історія культури, балтістика, фольклор, дохристиянські релігії та міфологія, археологія та ін. Список його публікації вміщує понад 1800 найменувань.

У своїх дослідженнях розглядав також питання української літератури й культури, проблеми польсько-українських літературних взаємин, творчість представників «української школи» в польській літературі.

У численних працях («Про етимологічну анархію», 1908; «Пісні польсько-руські», 1911) використовував український матеріал. Підтримував контакти з українськими вченими, зокрема з Іваном Франком, який написав кілька рецензій на праці Брюкнера. Але до української мови ставився з погордою, применшував її вплив на польську і перебільшував вплив останньої на українську.

«Брікнер розкриває нові горизонти і будить нові думки. Тому тим більше дивуємся, що Брікнер в розборі цього питання не умів зберегти повної обєктивности супроти української мови. Ми цього не можем собі инакше пояснити як якоюсь ідіосинкразією супроти всього українського. А щоб дати на це доказ, вкажемо тільки на його книжку Die Slawen und der Weltkrieg… Названий твір Брікнера має політичний зміст і служить пропаганді не тільки справедливої справи польського народа, але также і неоправданих його претенсій і забаганок… Одно тільки скажемо: Події революції та боротьба і бої за політичну самостійність українського народу дали і Полякам досить доказів на те, що поставлена Брікнером в цім його творі діяґноза і проґноза в українській справі була зовсім невірна»,

 — писав український мовознавець Степан Смаль-Стоцький.

1903–1904 — опублікував огляди періодичних видань з етнографії та фольклору, де проаналізував також дослідження Івана Франка, Володимира Гнатюка, Володимира Шухевича, М. Дикарєва та інших.

В «Історії слов'янських літератур», що є першою частиною його (разом з Т. Лер-Сплавінським) книжки «Нарис з історії слов'янських літератур і літературних мов» (польською мовою, Львів, 1929), дав високу оцінку творчості Тараса Шевченка і його значення для України.

1930 року вулиця Валова у Тернополі була названа іменем Александера Брюкнера.

Праці (вибірково)

• Запозичені слов'янські слова в литовській мові (1877, присвятив «шанованому вчителю Августу Лескіну»).
• Polnisch-russische Intermedien des XVII. Jahrhunderts (1890)
• Średniowieczna poezya łacińska w Polsce Cz. 1 (1892) Cz. 2 (1893) Cz. 3 (1894)
• Kazania średniowieczne Cz. 1 (1895) Cz. 2 (1895) Cz. 3 (1896)
• Z dziejów polskich różnowierców: aryanie (1896—1898)
• O Piaście (1897)
• Z dziejów polskich różnowierców: aryanie, ludzie i losy, Marcin Krowicki (1899)
• Taniec Rzeczypospolitej Polskiej: szkic historyczny (1899)
• Spuścizna rękopiśmienna po Wacławie Potockim Cz. 2 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (1899)
• Język Wacława Potockiego: przyczynek do historyi języka polskiego (1900)
• Tragedya moskiewska: szkice historyczne (1900)
• Apokryfy średniowieczne Cz. 1 (1900) Cz. 2 (1904)
• Geschichte der polnischen Litteratur (1901)
• Drobne zabytki polszczyzny średniowiecznej Cz. 2 (1901)
• Cywilizacja i język: szkice z dziejów obyczajowości polskiej (1901)
• Z dziejów literatury i oświaty w Rosyi: (z powodu dzieła Aleksandra Pypina Historya literatury rosyjskiej, 4 tomy, Petersburg 1898 i 1899) (1901)
• Ezopy polskie (1902)
• Psałterze polskie do połowy XVI wieku (1902)
• Dzieje literatury polskiej w zarysie Tom 1 (1903) Tom 2 (1903)
• Z dziejów języka polskiego: studja i szkice (1903)
• Przyczynki do słownictwa polskiego (1903)
• Legendy o Cyrylu i Metodym wobec prawdy dziejowej: szkic z dziejów chrześcijaństwa u Słowian (1903)
• Literatura religijna w Polsce średniowiecznej Tom 2, Pismo Święte i apokryfy. Szkice literackie i obyczajowe (1903) Tom 3, Legendy i modlitewniki. Szkice literackie i obyczajowe (1904)
• Starożytna Litwa: ludy i bogi: szkice historyczne i mitologiczne (1904)
• Mikołaj Rej: studium krytyczne (1905)
• Różnowiercy polscy. Szkice obyczajowe i literackie Seria I (1905)
• O literaturze rosyjskiej i naszym do niej stosunku dziś i lat temu trzysta: szkic literacki (1906)
• Dzieje języka polskiego (1906)
• Rozmyślanie o żywocie Pana Jezusa: z rękopisu grecko-katol. kapituły przemyskiej (1907)
• Filologja i lingwistyka: szkic polemiczny (1908)
• Studja fonetyczne (1908)
• Przyczynki do dziejów języka polskiego Serya 1 (1910) Serya 2 (1911) Serya 3 (1914) Serya 4 (1915) Serya 5 (1916)
• Jana hr. Potockiego prace i zasługi naukowe (1911)
• Dzieje języka polskiego (1913)
• Cudzoziemszczyzna (1916)
• Die Slaven und der Weltkrieg: lose Skizzen (1916)
• Studya nad literaturą wieku XVII Cz. 1 (1917)
• Zasady etymologii słowiańskiej (1917)
• Słowianie i wojna: uwagi na czasie (1918)
• Z niwy białoruskiej (1918)
• Mitologja słowiańska (1918)
• Polnisch für Schule, Beruf und Reise (1921)
• Polnische Literatur (1922)
• Mikołaj Rej: człowiek i dzieło (1922)
• Średniowieczna pieśń religijna polska (1923)
• Polska proza średniowieczna (1923)
• Dzieje narodowej literatury polskiej Cz. 1 (1924) Cz. 2 (1924)
• Mitologja polska: studjum porównawcze (1924)
• Dzieje języka polskiego (1925)
• Starożytności słowiańskie (1926)
• Die Slaven (1926)
• Zygmunt Krasiński : żywot i dzieła (1927)
• Juljusz Słowacki (Ariosto północy) : żywot i dzieła (1927)
• Słownik etymologiczny języka polskiego (1927)
• Adam Mickiewicz : żywot i dzieła (1927)
• O narzeczu «połabskiem» słów kilka (1930)
• Dzieje kultury polskiej Tom 1 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (1930) Tom 2 [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] (1930) Tom 3 (1931)
• Legendy i fakty: szkice z dziejów literatury (1931)
• Literatura polska: początki — rozwój — czasy ostatnie (1931)
• Kultura polska 1795—1862 (1932)
• Zarys dziejów literatury czeskiej (1933)
• Ubiory w Polsce (1939)
• Encyklopedia staropolska Tom 1^{[недоступне посилання з червня 2019]} (1939) Tom 2^{[недоступне посилання з червня 2019]} (1939)

Джерела

• Дзендзелівський Й. О. Брюкнер Александр [Архівовано 3 березня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — С. 497. — ISBN 966-02-2682-9.
• Дзендзелівський Й. О. Брюкнер Александр [Архівовано 3 березня 2017 у Wayback Machine.] // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
• Ісаєвич Я. Д. Брюкнер Александер [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 384. — ISBN 966-00-0734-5.
• Ткачов С., Ханас В. Брюкнер Александер // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 189. — ISBN 966-528-197-6.
• Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.

Посилання

• Історія інституту славістики Університету ім. Гумбольта в Берліні [Архівовано 24 квітня 2012 у Wayback Machine.]. (нім.)