Перейти до вмісту

Александер Камерон Сім

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Александер Камерон Сім
Народився28 серпня 1840(1840-08-28)
Aberlourd, Aberlourd, Banffshired
Помер28 листопада 1900(1900-11-28) (60 років)
Кобе, Японія
·черевний тиф
ПохованняKobe Municipal Foreign Cemeteryd
Країна Сполучене Королівство
Діяльністьпідприємець, фармаколог, спортсмен, пожежник

Александер Камерон Сім (англ. Alexander Cameron Sim, 28 серпня 1840 — 28 листопада 1900) — шотландський фармацевт і бізнесмен. Знаний завдяки діяльності в поселенні чужоземців у Кобе в другій половині 19 століття.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Александер Камерон Сім народився 28 серпня 1840 року в селі Аберлор[en] у Шотландії. Замолоду переїхав до Лондона. 1862 року влаштувався фармацевтом до Королівського лондонського госпіталю. 1866 року Сіма взяли в урядове закордонне призначення, і наступні три з половиною роки він пропрацював у Королівському військово-морському шпиталі в Гонконзі[1]. Наприкінці 1869 року він вирушив до Японії, де кілька місяців перебував у поселенні чужоземців у Нагасакі, а далі, 1870 року, переїхав до поселення чужоземців у Кобе[1].

Спочатку в поселенні працював фармацевтом у фірмі Llewellyn & Co., а потім заснував на 18-й ділянці власну фірму Sim & Co, що спеціалізувалася на імпорті та продажу ліків[2]. Приблизно 1884 року Сім почав продавати Рамуне[3]. Згідно з книжкою «Історія розвитку японської промисловості холодних напоїв», «компанія Sim & Co. в Кобе була, ймовірно, першою, що випустила Рамуне в Японії» (існують записи, що в Нагасакі ще раніше виробляли і продавали Рамуне, але тоді він ще не був такий поширений[4])[5]. У той час в Японії була епідемія холери, а газета Йокогама Майніті Сімбун[ja] якраз повідомила, що «газовані напої запобігають зараженню холерою», і це сприяло різкому зростанню продажів Рамуне. Це стосується, зокрема, і Сімового Рамуне «№ 18» (від місця розташування Sim & Co.)[6], яке за повідомленнями газети Осака Ніппо «позмітали з полиць»[7].

Сім був завзятим спортсменом і, ще перебуваючи в Гонконгу, брав діяльну участь у змаганнях з легкої атлетики та веслування[8]. Живучи в поселенні чужоземців у Кобе, він не лише брав участь у численних змаганнях і турнірах, а й став ініціатором та одним із творців Клубу регати та спорту Кобе (КРСК), заснованого 23 вересня 1870 року[9]. КРСК не лише вів спортивну діяльність, а й проводив різноманітні соціальні заходи[10]. Клуб існує й донині, навіть після повернення поселення Японії.

Сім служив командиром добровільної пожежної бригади, яку організували були самі мешканці поселення. Він часто піднімався на каланчу, розташовану в парку біля його дому, й стежив звідти за навколишньою місциною[11]. Щоб бути завжди напоготові, навіть лягаючи спати, він клав біля ліжка свій протипожежний костюм, шолом і сокиру[11]. Як повідомляють, мало яке гасіння пожежі обходилося без його участі[12]. Коли під час повернення поселення Японії пожежна бригада перейшла на баланс міста Кобе як звичайний пожежний підрозділ[ja], то Сіма призначили його почесним радником[12] і надали право ним командувати[13].

Сім брав активну участь у волонтерській діяльності. Він надавав усіляку допомогу під час стихійних лих, що відбувалися в різних кутках Японії. Коли 1891 року стався Землетрус Нобі[en], він наполегливо збирав пожертви, а потім вирушив до району лиха, де роздавав їжу та одяг. Сім і сам пожертвував значну суму грошей на доброчинність, а у відповідь імператор Мейдзі подарував йому чашу для саке[14]. Коли 1896 року стався землетрус у Санріку, він зібрав пожертви й вирушив на місце події для надання допомоги[15].

Сім працював заступником голови муніципальної ради поселення чужоземців у Кобе. На церемонії повернення поселення Японії, що відбулася 17 липня 1899 року, він був присутній від імені хворого тоді голови ради, і підписав відповідні документи[16].

Сім помер 28 листопада 1900 року внаслідок черевного тифу[17]. 1901 року в парку Найґайдзін (нині Хіґасі Юенті[ja][17]) на його честь встановлено пам'ятник.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б 高木1996、2頁。
  2. ↑ 高木1996、2・57頁。
  3. ↑ 谷口1986、61頁。
  4. ↑ 谷口1986、64-66頁。
  5. ↑ 高木1996、57頁。
  6. ↑ 高木1996、59頁。
  7. ↑ 居留地の窓から、91頁。
  8. ↑ 高木1996、10頁。
  9. ↑ 高木1996、16頁。
  10. ↑ 高木1996、18頁。
  11. ↑ а б 土居2007、43頁。
  12. ↑ а б 高木1996、72頁。
  13. ↑ 土居2007、43-44頁。
  14. ↑ 高木1996、75頁。
  15. ↑ 高木1996、75-76頁。
  16. ↑ 高木1996、70-71頁。
  17. ↑ а б 高木1996、79頁。

Джерела

[ред. | ред. код]
  • 神木哲男・崎山昌広（編・著） (1993). 神戸居留地の3/4世紀 ハイカラな街のルーツ. 神戸新聞総合出版センター. ISBN 4-87521-476-6.
  • 高木応光 (1996). This is the MAN ハイカラ神戸を創った男A・C・シムの市民生活、スポーツ、ボランティア活動. 兵庫県ラグビー協会・兵庫県高体連ラグビー部. ISBN 4-343-00362-0.
  • 谷口利一 (1986). 使徒たちよ眠れ 神戸外国人墓地物語. 神戸新聞出版センター. ISBN 4-87521-447-2.
  • 土居晴夫 (2007). 神戸居留地史話. リーブル出版. ISBN 4-947727-92-6.
  • 神戸外国人居留地研究会（編）, ред. (1999). 居留地の窓から. ジュンク堂書店.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Александер_Камерон_Сім&oldid=41918020