Александровська Марія Моїсеївна
| Александровська Марія Моїсеївна | |
|---|---|
| Народилася | 1905 |
| Померла | |
| Громадянство |  СРСР |
| Відома завдяки | нейроморфолог |
| Alma mater | Київський медичний інститут |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук |
| Нагороди |   |
Александровська Марія Моїсеївна (1905—1992) — доктор медичних наук, нейроморфолог[1]
М. М. Александровська народилася у 1905 році.
Навчалася в Київському медичному інституті, який закінчила 1928 року. Потім була в аспірантурі в доцента Леоніда Йосиповича Смірнова. У 1941 році захистила докторську дисертацію на тему «Значение невроглии в патологических процессах при различных психозах». Працювала в лабораторії патоморфології мозку в Центральному інституті психіатрії МОЗ РРФСР[ru] разом з Павлом Євгеновичем Снесарьовим.[2]
Завідувачка кабінету морфології мозку з 1951, надалі лабораторії функціональної нейроморфології (1962—1974) Інституту вищої нервової діяльності й нейрофізіології[en] АН СРСР.
Розробила метод забарвлення препаратів мозку для виявлення мікроглії[3], названий у СРСР методом Миягави-Александровської[4]. Описала в 1961 році реактивний гліоз чи гліальний чохлик навколо зануреного в мозок кінчика електрода[1].
Померла у 1992 році.
- Александровская, М. М. Метод окраски на микроглию. Арх. патол. анатомии, т. II, в. IV, 1936
- Александровская, М. М. (1950) Неврология при различных психозах(рос.)
- Александровская, М. М. (1955). Сосудистые изменения в мозгу при различных патологических состояниях: Морфологические исследования. Медгиз.
- Александровская, М. М., Бразовская, Ф. А., & Гейнисман, Ю. А. (1968). Морфологическая перестройка нейроглии в условиях усиленного функционирования нервных центров. Докл. АН СССР, Т. 180, вип. 3, с. 719.
- ↑ а б ИНСТИТУТ ВЫСШЕЙ НЕРВНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ И НЕЙРОФИЗИОЛОГИИ РАН [Архівовано 8 січня 2022 у Wayback Machine.], с. 9
- ↑ Зубрицкий А. Н. Памятные даты патологоанатомов России 2020 года. Смоленск, 2020. — 245 с. С. 23.
- ↑ Гаврилов, А. И. Методы выявления невроглии у крупного рогатого скота // Ученые записки Витебского ветеринарного института. — Горки: БСХА, 1952. — Т. 11. — С. 63-66(рос.)
- ↑ Я. E. Хесин. Миягавы-Александровской метод [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.]. Большая Медицинская Энциклопедия (БМЭ), под редакцией Петровского Б.В., 3-е издание, Т. 15(рос.)