Александру II Гіца

Александру II Гіца
Александру II Гіца
рум. Alexandru Dimitrie Ghica
Народився	1796 ; Волоське князівство
Помер	січень 1862 ; Неаполь, Італія
Поховання	Румунія
Країна	Румунія; Албанія
Діяльність	політик
Знання мов	румунська
Рід	Ґіка[d]
Батько	Дмитро Ґікаd
Мати	Maria Vacarescud
Брати, сестри	Григоре IV Гіца
Діти	Йон Белечану
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Олександру Дімітріє Ґіка (1 травня 1796 — січень 1862), член родини Гіца, був князем Волощини з квітня 1834 до 7 жовтня 1842 року, а згодом каймакамом (регентом) з липня 1856 до жовтня 1858 року.

Сім'я

Він був сином Деметріу Гіци та Євфросинії Караджа.^[2] Його братами були Григоре IV Гіца^[3] та Міхай Гіца, батько Олени Гіци (псевдонім Дора д'Істрія).^[4]

Біографія

Александру був призначений спільно Османською імперією та Росією (1834-1842) господарем Волощини. За його правління було запроваджено так зване "органічне законодавство"; була зроблена спроба кодифікувати закони відповідно до інститутів країни та забезпечити краще відправлення правосуддя.^[5]

Наприкінці свого правління на посаді князя Волощини він був замінений Георге Бібеску, який підтримував Росію.^[3]

Помер у Неаполі в 1862 році.^[2]^[6]

Примітки

↑ ^а ^б Deutsche Nationalbibliothek Record #1024221873 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ ^а ^б Xenopol, Alexandru Dimitrie (1897). Istoria și genealogia casei Callimachi (рум.). Tip. Curții Regale, F. Göbl FII.
↑ ^а ^б Ghica, Ion (1905). Scrisori către V. Alecsandri (рум.). Leon Alcalay.
↑ Haan, Francisca de; Daskalova, Krasimira; Loutfi, Anna (1 січня 2006). Biographical Dictionary of Women's Movements and Feminisms in Central, Eastern, and South Eastern Europe: 19th and 20th Centuries (англ.). Central European University Press. ISBN 978-963-7326-39-4.
↑ Gaster, Moses (1911). "Ghica s.v. Prince Alexander Ghica". In Chisholm, Hugh (ed.). Encyclopædia Britannica. Vol. 11 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 921
↑ Sturdza, Alexandru A. C. (1904). La terre et la race roumaines depuis leurs origines jusqu'à nos jours: ouvrage enrichi de 10 cartes et 186 figures ... (фр.). L. Laveur.

Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q17152639_citetype_Q1172284"_data-entity-id="Q36578"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Німецька_національна_бібліотека|Deutsche_Nationalbibliothek]]</i>_[http://d-nb.info/gnd/1024221873/_Record_#1024221873]_//_Gemeinsame_Normdatei<span_class="wef_low_priority_links">_—_2012—2016.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]</div>-1] а ^б Deutsche Nationalbibliothek Record #1024221873 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578

[:0-2] а ^б Xenopol, Alexandru Dimitrie (1897). Istoria și genealogia casei Callimachi (рум.). Tip. Curții Regale, F. Göbl FII.

[:1-3] а ^б Ghica, Ion (1905). Scrisori către V. Alecsandri (рум.). Leon Alcalay.

[4] Haan, Francisca de; Daskalova, Krasimira; Loutfi, Anna (1 січня 2006). Biographical Dictionary of Women's Movements and Feminisms in Central, Eastern, and South Eastern Europe: 19th and 20th Centuries (англ.). Central European University Press. ISBN 978-963-7326-39-4.

[5] Gaster, Moses (1911). "Ghica s.v. Prince Alexander Ghica". In Chisholm, Hugh (ed.). Encyclopædia Britannica. Vol. 11 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 921

[6] Sturdza, Alexandru A. C. (1904). La terre et la race roumaines depuis leurs origines jusqu'à nos jours: ouvrage enrichi de 10 cartes et 186 figures ... (фр.). L. Laveur.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]