Алексик Андрій Андрійович
| Андрій Алексик | |
|---|---|
| Алексик Андрій Андрійович | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 20 квітня 1939 (85 років) |
| Місце народження | Великі Ком’яти, Чехословаччина |
| Роки активності | 1970—дотепер |
| Громадянство |  СРСР → Україна |
| Професії | співак, оперний співак  |
| Освіта | Львівська державна консерваторія імені Миколи Лисенка (1970) |
| Співацький голос | бас |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанр | опера |
| Нагороди |   |
Андрій Андрійович Алексик (нар. 20 квітня 1939 року, село Великі Ком'яти, Чехословаччина) — радянський та український оперний співак (бас), народний артист РРФСР
Народився 20 квітня 1939 в селі Великі Ком'яти в Чехословаччині (зараз Виноградівський район, Закарпатська область, Україна).
Закінчив вокальне відділення Ужгородського музичного училища (педагог Андрій Задор)[1]. Будучи в училищі, співав у Закарпатському народному хорі. У 1970 році закінчив вокальний факультет Львівської консерваторії (педагог О. Дарчук)[2].
У 1970—1975 роках був солістом Горьківського театру опери та балету. У 1975—1991 роках виступав у Челябінському театрі опери та балету. За роки роботи у Челябінському театрі заспівав близько 20 партій.
Гастролював у Польщі, Німеччині, Італії, Чехії. Володіє басом широкого діапазону з яскравим тембральним забарвленням[3].
У репертуарі — пісні та романси укр. (М. Лисенка, Я. Степового, С. Людкевича, Ю. Мейтуса) та рос. (М. Мусоргського, М. Глинки, С. Рахманінова) композиторів, твори В.-А. Моцарта, Дж. Россіні, Дж. Верді та ін.
З 1991 року був артистом Львівського оперного театру.
- Заслужений артист РРФСР (10.12.1980).
- Народний артист РРФСР (6.03.1985).
- «Севільський цирульник» Дж. Россіні — Дон Базіліо
- «Князь Ігор» А. Бородіна — Князь Галицький, хан Кончак
- «Хованщина» М. П. Мусоргського — Іван Хованський, Досифей
- «Фауст» Ш. Гуно — Мефістофель
- «Русалка» А. Даргомизького — Мельник
- «Іван Сусанін» М. І. Глінки — Іван Сусанін
- «Дон Жуан» В. Моцарта — Лепорелло
Разом з дружиною виховував онука Миколу оскільки він ріс без батька. Микола виріс творчою особистістю, а після початку повномасштабного вторгнення долучився до бригади АЗОВ НГУ. Загинув 16 грудня 2023 в Серебрянському лісі в Луганській області[4][5].
- ↑ Дезидерий Задор – выдающийся музыкант-универсал (К 100-летию со дня рождения). korzonews. Процитовано 25 червня 2018.
- ↑ Дарчук, Остап Иосифович. turkaramamotoru. Процитовано 25 червня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Н. М. Масляк (2001). Алексик Андрій Андрійович. Енциклопедія сучасної України. . Архів оригіналу за 14 січня 2025. Процитовано 28 січня 2025.
- ↑ Равлюк, Юлія (1 січня 2024). 1 січня на Львівщині прощаються із трьома військовими. Суспільне Львів. Архів оригіналу за 19 грудня 2024. Процитовано 28 січня 2025.
- ↑ Завтра Львів попрощається із захисниками Орестом Рисем і Миколою Алексиком — Львівська міська рада.
- Андрей Андреевич Алексик. Энциклопедия «Челябинск». Процитовано 25 червня 2018.
- Андрей Андреевич Алексик. Культура и искусство Южного Урала. Процитовано 25 червня 2018.[недоступне посилання з 01.11.2019]