Перейти до вмісту

Алексєєв Анатолій Дмитрович (льотчик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анатолій Дмитрович Алексєєв
рос. Анатолий Дмитриевич Алексеев
Народження22 грудня 1901 (4 січня 1902)
Ломжа, Q21641231?, Ломжинська губернія, Варшавське генерал-губернаторство, Російська імперія
Смерть29 січня 1974(1974-01-29) (72 роки)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військАвіація далекої дії
Роки служби19201958
ПартіяВКП(б)
Звання Полковник авіації
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Іншеполярний льотчик, військовий льотчик, льотчик-випробувач
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Анато́лій Дми́трович Алексє́єв (4 січня 1902, м. Ломжа, Польща — 29 січня 1974, Москва, СРСР) — радянський полярний льотчик, військовий льотчик, льотчик-випробувач. Герой Радянського Союзу (1937).

Біографія

[ред. | ред. код]

1918 року закінчив гімназію. В Червоній армії від 1920 року. 1921 року закінчив курси підготовки при Військовій електротехнічній школі командного складу Робітничо-селянської червоної армії (РСЧА), після чого його призначили інструктором з радіо у військову школу морських льотчиків.

1928 року у складі екіпажу Бориса Чухновського брав участь у пошуках експедиції Умберто Нобіле. 1930 року оволодів льотною справою та став льотчиком полярної авіації Північного морського шляху.

1937 року під керівництвом Алексєєва екіпаж літака Н-172 брав участь у висадці експедиції І. Д. Папаніна на Північний полюс.

27 червня 1937 року за зразкове виконання урядового завдання та проявлені мужність і героїзм Алексєєву присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна. Після заснування знаку особливої відзнаки Медаль «Золота Зірка» йому було вручено цю нагороду за № 38.

Алексєєв брав участь у пошуках літака ДБ-А (бортовой номер Н-209) Сігізмунда Леваневського, очолював авіаційний загін з врятування екіпажів суден «Сибіряков», «Малигін» і «Сєдов». Він був одним з основоположників нових методів льодової розвідки.

1939 року став членом ВКП(б).

З 1939 року працював льотчиком-випробувачем на авіаційному заводі № 22 імені С. П. Горбунова (місто Казань). Провів заводські і державні випробування дослідного далекого бомбардувальника ДБ-240, запущеного в серію під індексом Єр-2. НА початку 1941 року здійснив переліт Москва-Омськ-Москва без посадки в Омську зі скиданням там 1000 кілограмів умовних бомб.

Учасник Великої Вітчизняної війни з липня 1941 року. Служив у складі 81-ї авіаційної дивізії дальньої дії. Був командиром повітряного корабля, командиром ескадрильї. На ТБ-7 зробив двадцять сім бойових вильотів на бомбардування військових об'єктів в глибокому тилу противника, в тому числі в Кенігсберзі та Вільно.

З 1944 року знову на льотно-випробувальної роботи. Випробував сімдесят два типи військових літаків. З 1958 року — в запасі.

Жив у Москві. Помер 29 січня 1974 року. Поховано в Москві на Новодівочому кладовищі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У кіно

[ред. | ред. код]

У радянсько-італійському фільмі «Червоний намет» (1969) роль Анатолія Алексєєва виконав Юрій Назаров.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Масленников Б. Г. Морская карта рассказывает / Под ред. Н. И. Смирнова. — 2-е изд. — М. : Воениздат, 1986. — 22 с.

Література

[ред. | ред. код]
  • Большой энциклопедический словарь. — М. : Астрель, 2005. — С. 31.
  • Бадигин К. С. Три зимовки во льдах Арктики. — Москва, 1950.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. — Т. 1. — Москва: Воениздат, 1987.