Алеман (футболіст)
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Алеман у 1988 році | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 22 листопада 1961 (63 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||
| Лаврасd, Мінас-Жерайс, Бразилія | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 182 см | |||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 76 кг | |||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Бразилія
| |||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | опорний півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||
| 1978–1980 | «Фабріл»
| |||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||
Рікардо Рожеріо де Бріто (порт. Ricardo Rogerio de Brito), більш відомий як Алеман (порт. Alemão, нар. 22 листопада 1961, Лаврас) — бразильський футболіст, що грав на позиції опорного півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Виступав, зокрема, за «Наполі», з яким виграв чемпіонат та Суперкубок Італії, а також Кубок УЄФА, та «Сан-Паулу», ставши з ним володарем Кубка КОНМЕБОЛ та переможцем Рекопи Південної Америки. Також грав за національну збірну Бразилії. У складі збірної — володар Кубка Америки, а також учасник двох чемпіонатів світу.
Народився 22 листопада 1961 року в місті Лаврас. Вихованець футбольної школи клубу «Фабріл». Його прізвисько в перекладі з португальської означає «німець», і він отримав його за світлий колір волосся і шкіри, яким відрізнялися іммігранти з Німеччини[1].
У дорослому футболі дебютував 1980 року виступами за команду «Ботафогу», в якій провів сім сезонів, взявши участь у 62 матчах бразильської Серії А. З командою здобув «Срібний м'яч» за версією журналу «Плакар», увійшовши до символічної збірної чемпіонату Бразилії 1985 року[2].
У березні 1987 року Алеман перейшов у іспанське «Атлетіко» (Мадрид)[3], за яке зіграв 4 ігри в Прімері 1986/87 і забив гол, а з наступного сезону став одним із лідерів команди, провів 31 матч у чемпіонаті і забив п'ять голів, за що отримав приз Don Balón найкращому іноземному гравцю чемпіонату Іспанії[2].
У 1988 році за 4,6 мільярди лір перейшов в італійське «Наполі». З неаполітанською командою, виступаючи із такими зірками як Дієго Марадона та Карека у першому сезоні виграв Кубок УЄФА, забивши гол у фіналі проти «Штутгарта» (3:3)[3], а у наступному сезоні 1989/90 здобув чемпіонство і Суперкубок Італії. 8 квітня 1990 року він був головним героєм епізоду, пов'язаного з перемогою в чемпіонаті: його команда фактично зіграла внічию 0:0 на полі «Аталанти», але під час гри в голову Алемана була кинута з трибун монета в 100 лір. В результаті після матчу неаполітанська команда отримала технічну перемогу 2:0[4]. Ця ситуація викликала широкий резонанс через поведінку масажиста «Наполі» Кармандо, звинуваченого в тому, що він навмисно перебільшив реальні масштаби пошкодження, які сталася з бразильцем і переконав його не повертатись на поле і натомість відправитись до лікарні, оскільки за регламентом для присудження технічної перемоги травмований вболівальниками гравець не може мати змоги продовжити матч[5]. Тим не менш вимога «Наполі» була задоволена, клуб отримав технічну перемогу 2:0, завдяки якій обійшов «Мілан» і вигравши наступні три гри зберіг за собою перше місце і чемпіонство, одне з найбільш скандальних в історії Серії А[6].
У 1992 році Алеман перейшов до «Аталанти», де провів ще два роки в чемпіонаті Італії, провівши 22 матчі та два голи в першому та 18 матчів у другому[7].
1994 року півзахисник повернувся до Бразилії, підписавши контракт з клубом «Сан-Паулу». У новій команді він дебютував 28 серпня 1994 року у грі проти «Португези» в національному чемпіонаті[8]. Алеман провів три сезони за «Сан-Паулу», загалом провівши 31 матч у чемпіонаті і у 1994 році виграв з командою Кубок КОНМЕБОЛ та Рекопу Південної Америки[2].
Завершив ігрову кар'єру у команді «Волта-Редонда», за яку виступав протягом 1996 року.
17 червня 1983 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії в товариській грі проти Швейцарії (2:1).
У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1986 року у Мексиці, зігравши повністю в усіх 5 іграх команди на турнірі і дійшовши зі збірною до чвертьфіналу. Згодом потрапив до заявки на домашній Кубок Америки 1989 року, де зіграв у 5 іграх, здобувши того року титул континентального чемпіона[9].
Останнім великим турніром для Алемана став чемпіонат світу 1990 року в Італії. Там півзахисник також був основним гравцем і зіграв в усіх чотирьох іграх. Останній матч у складі національної збірної він провів під час чемпіонату світу, 24 червня 1990 року у 1/8 фіналу проти Аргентини (0:1)[10]. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у її формі 36 матчів, забивши 6 голів.
Розпочав тренерську кар'єру 2007 року, очоливши тренерський штаб клубу «Тупінамбас».
2008 року став головним тренером команди «Америка Мінейру», тренував команду з Белу-Орізонті один рік, вивівши її до вищого дивізіону чемпіонату штату Мінас-Жерайс[11].
Згодом очолював команди «Насьонал» (Манаус), «Сентрал» та «Ріо-Негро», а о останнім місцем тренерської роботи був клуб «Лондрина», головним тренером команди якого Алеман був протягом 2019 року.
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
| 1988–89 |  «Наполі» |
A | 16 | 3 | КІ | 10 | 1 | КУЄФА | 8 | 1 | - | - | - | 34 | 5 |
| 1989–90 | A | 27 | 2 | КІ | 3 | 1 | КУЄФА | 5 | 1 | - | - | - | 35 | 4 | |
| 1990–91 | A | 21 | 1 | КІ | 6 | 0 | КВК | 4 | 1 | СІ | 1 | 0 | 32 | 2 | |
| 1991–92 | A | 29 | 3 | КІ | 3 | 0 | - | - | - | - | - | - | 32 | 3 | |
| Усього за «Наполі» | 93 | 9 | 22 | 2 | 17 | 3 | 1 | 0 | 133 | 14 | |||||
| Усього за кар'єру | ? | ? | ? | ? | ? | ? | ? | ? | ? | ? | |||||
Бразилія
Чемпіон Італії (1):
Володар Суперкубка Італії (1):
- Володар Кубка УЄФА (1):
- Володар Кубка КОНМЕБОЛ (1):
- Переможець Рекопи Південної Америки (1):
- Володар Кубка Америки (1):
- Володар «Срібного м'яча» за версією журналу «Плакар»: 1985
- Премія Don Balón найкращому іноземному гравцю іспанської Прімери: 1987/88
- ↑ Alemao, c'era anche lui nel Napoli dello scudetto. Il Corriere dello Sport (італ.). 21 листопада 2011. Архів оригіналу за 1 січня 2014. Процитовано 26 червня 2020. [Архівовано 2014-01-01 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Alemão. Sambafoot. 24 березня 2006. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 29 серпня 2008.
- ↑ а б Alemão é empresário da bola. Futebol Interior (порт.). 8 квітня 2003. Архів оригіналу за 16 березня 2008. Процитовано 29 серпня 2008.
- ↑ Alemao e la monetina. Napoli, 25 anni fa uno scudetto che fa ancora discutere. La Gazzetta dello Sport - Tutto il rosa della vita (італ.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ SE LA MONETA DA CENTO VA AL PROCESSO DEL LUNEDI' ... - la Repubblica.it. Archivio - la Repubblica.it (італ.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ La monetina di Alemao in Atalanta-Napoli: l'episodio che decise lo Scudetto 1989/90 | Goal.com. www.goal.com. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Brazilian Players and Coaches in Italy. RSSSF. 5 травня 2005. Архів оригіналу за 22 вересня 2008. Процитовано 29 серпня 2008.
- ↑ Sao Paulo Futebol Clube Matches 1994. www.rsssfbrasil.com. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Copa America 1989. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 30 травня 2013. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Strack-Zimmermann, Benjamin. Brazil vs. Argentina (0:1). www.national-football-teams.com (англ.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Alemão (ex-volante do Botafogo e São Paulo) (порт.). Milton Neves. 14 серпня 2008. Архів оригіналу за 2 жовтня 2011. Процитовано 29 серпня 2008.
- ↑ Після того, як Рікардо Гомес покинув поле
- Алеман на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Алеман на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Алеман на sambafoot.com (англ.)
- Алеман на сайті BDFutbol.com (англ.)
1 Карлос (в) • 2 Едсон • 3 Оскар • 4 Едіньйо • 5 Фалькао • 6 Жуніор • 7 Мюллер • 8 Казагранде • 9 Карека • 10 Зіку • 11 Едівалдо • 12 Пауло Вітор (в) • 13 Жозімар • 14 Жуліо Сезар • 15 Алеман • 16 Мауро Галван • 17 Бранко • 18 Сократеш • 19 Елзо • 20 Сілас • 21 Валдо • 22 Леао (в) • Тренер: Теле Сантана | | |
1 Таффарел (в) • 2 Мазіньйо • 3 Мауро Галван • 4 Андре Круз • 5 Бранко • 6 Рікардо • 7 Бебето • 8 Жеовані • 9 Валдо • 10 Тіта • 11 Ромаріу • 12 Акасіу (в) • 13 Жозімар • 14 Алдаїр • 15 Алеман • 16 Крістован • 17 Дунга • 18 Ренато Гаушо • 19 Балтазар • 20 Сілас • 21 Шарлес Фабіан • 22 Зе Карлос (в) • Тренер: Себастьян Лазароні | | |
| ||
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Спорт | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
- Народились 22 листопада
- Народились 1961
- Уродженці Лавраса
- Гравці розіграшу Кубка Америки з футболу 1989
- Бразильські футболісти
- Бразильські футбольні тренери
- Гравці збірної Бразилії з футболу
- Гравці чемпіонату світу з футболу 1986
- Гравці чемпіонату світу з футболу 1990
- Футболісти «Ботафогу»
- Футболісти «Атлетіко» (Мадрид)
- Футболісти «Наполі»
- Футболісти «Аталанти»
- Футболісти «Сан-Паулу»
- Футболісти «Волта-Редонда»
- Тренери ФК «Америка Мінейру»
- Тренери ФК «Насьонал» (Манаус)
- Тренери ФК «Сентрал»
- Тренери ФК «Ріо-Негро»
- Тренери ФК «Лондрина»
- Бразильські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Іспанії
- Футбольні легіонери в Італії