Aloe marlothii
| Aloe marlothii | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
| Родина: | Асфоделові (Asphodelaceae) |
| Підродина: | Asphodeloideae |
| Рід: | Алое (Aloe) |
| Вид: | A. marlothii
|
| Біноміальна назва | |
| Aloe marlothii | |
| підвиди | |
|
Aloe marlothii A. Berger subsp. marlothii | |
Aloe marlothii (укр. Алое марлоті, Алое Марлота)[1], A.Berger — сукулентна рослина роду алое.
Видова назва дана на честь професора Рудольфа Марлота (1855—1931), німецького ботаніка, аналітичного хіміка і фармацевта, що жив у Південній Африці з 1883 року, професора хімії в університеті Стелленбоса у 1889—1892 рр..[2]
Багаторічний вічнозелений чагарник, що не гілкується заввишки 2-4 м з вершиною, прикрашеною розеткою потужних товстих листків. Листя ланцетоподібні, соковиті, сріблясто-блакитні, 1-1,5 м завдовжки, 20-25 см завширшки. Краї й обидві сторони листка засаджені зубчиками червоного або коричневого забарвлення.
Квітконіс до 80 см заввишки, суцвіття прямостояче. Квітки 3-3,5 см завдовжки помаранчеві або оранжево-жовті.
Алое Марлота можна плутати з алое страхітливим (Aloe ferox) особливо рослини з Квазулу-Наталя. Рослини Aloe marlothii з Квазулу-Наталя мають китиці, що мають трохи трикутну форму, а їхні листя мають шипи, які, як правило, відсутні у Aloe ferox, які ростуть в Квазулу-Наталі. В молодому віці Aloe marlothii легко сплутати з Aloe aculeata.
Південна Африка: Ботсвана, Південно-Африканська Республіка — Гаутенг, Квазулу-Наталь, Лімпопо, Мпумаланга, Північно-Західна провінція, Есватіні, Зімбабве, Мозамбік. Зустрічається в різних середовищах існування у савані та на пасовищах, але найбільш характерними є великі популяції на скельних пагорбах. Росте на кам'янистих ґрунтах на висоті близько 1 120 м над рівнем моря і нерідко утворює справжні ліси.
Вид включений до додатку II конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[3]
Включений до Червоного списку південноафриканських рослин (англ. Red List of South African Plants).[4] Має статус «найменший ризик».
Зафіксовано ряд традиційних способів використання листя[5], але збір не є руйнівним і, ймовірно, не призведе до зниження чисельності виду. Підпопуляції можуть бути виключно великими і складатися з тисяч рослин.
Утримувати на повному сонці. Влітку поливають рідко (з просушуванням земляного кома). Цей вид перебуває в стані спокою в зимовий час, тримати його треба абсолютно сухим при температурі близько (4 °С). Особливо декоративне у віці 2-5 років. Обов'язковим є добре проникний субстрат, переважно пісок. Витримує температуру близько 0 °С. Дуже часто продається в магазинах.
- ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
- ↑ [Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 травня 2022. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.)]
- ↑ Aloe marlothii. CITES. Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 12.08.2018. [Архівовано 12 серпня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Eastern Tree Aloe. Red List of South African Plants. South African National Biodiversity Institute (SANBI). Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 12.08.2018. (англ.)
- ↑ Glen and Hardy 2000
- Germishuizen, G. & N. L. Meyer, eds. 2003. Plants of southern Africa: an annotated checklist. Strelitzia 14. (Pl SAfr ed2) (англ.)
- Gibbs Russell, G. E. et al. 1985. List of species of Southern African plants, ed. 2. Mem. Bot. Surv. S. Africa v. 51.; v. 56. 1987 (L SAfr) (англ.)
- Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. (Dict Gard) (англ.)
- Reynolds, G. W. 1974. The aloes of South Africa, ed. 3. (Aloe SAfr) (англ.)
- Walters, S. M. et al., eds. 1986-. European garden flora. (Eur Gard F) (англ.)
- Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1 (1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne. (англ.)
- Pope, G. V. (ed.) (2001). Flora Zambesiaca 12(3): 1-106. Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
- Albano, P.-O. (2003). La Conaissance des Plantes Exotiques: 1-324. Édisud, Aix-en-Provence. (фр.)
- Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
- Bailey, L. H. & E. Z. Bailey. 1976. Hortus Third I-XIV, 1-1290. MacMillan, New York. (англ.)
- Guide to the aloes of South Africa.(англ.)
- Article Citation Database(англ.)[недоступне посилання з червня 2019]
- http://www.aloes.wz.cz/index2.htm [Архівовано 18 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Aloe marlothii на сайті «Infoaloe»(рос.)
- http://www.desert-tropicals.com/Plants/Asphodelaceae/Aloe_marlothii.html [Архівовано 21 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- http://apps.kew.org/wcsp/namedetail.do?name_id=297637 [Архівовано 29 квітня 2012 у Wayback Machine.]
- http://www.tropicos.org/Name/18400140 [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- http://www.plantsystematics.org/cgi-bin/dol/dol_terminal.pl?taxon_name=Aloe_marlothii [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- http://www.ars-grin.gov/cgi-bin/npgs/html/taxon.pl?2564 [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- The Aloe Page // The Succulent Plant Page [Архівовано 21 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- http://www.ville-ge.ch/musinfo/bd/cjb/africa/details.php?langue=an&id=175492 [Архівовано 19 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Aloe marlothii на сайті «eMonocot» (англ.)
