Асфоделові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Асфоделові
Asphodelus macrocarpus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Juss., 1789
Вікісховище: Asphodelaceae

Асфоделові — до 2009 року родина (Asphodelaceae, Juss. 1789), нині підродина (Asphodeloideae, Burnett 1835) родини ксантореєвих (Xanthorrhoeaceae) однодольних рослин порядку холодкоцвіті (Asparagales).

Систематика

[ред. | ред. код]
Eremurus himalaicus
Gasteria excelsa
Aloe hereroensis
Haworthia truncata

Рослини з цієї родини різні систематики включали до родини лілійних (Liliaceae Juss.) або Aloeaceae. За систематикою, запропонованою А. Л. Тахтаджяном (1987), до родини асфоделевих належить близько 50 родів і понад 1 400 видів, з яких представники 15 родів і майже 500 видів належать до сукулентів. Це насамперед великі за об'ємом роди алое, гавортія, ґастерія тощо. До цієї ж групи належать і п'ять родів, які є міжродовими гібридами, такі як ґастролея та ґастергавортія.

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширені переважно у Старому Світі, зустрічаються в Австралії та Новій Зеландії, але основна частина родів зосереджена у Південній Африці.

Зустрічаються в природних умовах і на території України. Три види: Золотень жовтий, Еремур показний, Еремур кримський занесені до Червоної книги України.[1]

Біологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Асфоделові багаторічні трави, чагарники, чагарнички, іноді дерева, які мають поверхневу кореневу систему. Зустрічаються листкові сукуленти з суцільними, більш-менш м'ясистими, стеблообгортними листками, зібраними в розетку. Квіти трубчасті, складаються з 6 пелюсток, зібраних по 3 у двох колах, 6 тичинок і однієї маточки, 3 плодолистиків — на високих квітконосах, зібрані в китиці. Квітконіжки — з оцвітинами, які мають вигляд папероподібних трикутних листочків білуватого, коричнюватого або зеленуватого кольору, з обов'язковою середньою лінією. Квітконіжки в процесі цвітіння і плодоношення здійснюють оберт майже на 180° відносно квітконоса. Плоди — сухі тригранні коробочки, які розтріскуються по швах.

Догляд та утримання сукулентних форм асфоделевих

[ред. | ред. код]

У культурі рослини невибагливі. Тримають їх на світлому місці, притінюють від прямого сонячного проміння. Найбільш тіньовитривалими рослинами є ґастерії, найсвітлолюбнішими — алое з сизо-зеленими або блакитнувато-зеленими листками. Землесуміш поживна, водопроникна, з домішками великозернистого піску, і керамзиту. В період спокою (в умовах України з жовтня по березень) тримають при температурі близько 15 °C і обмеженому поливі. Пересаджують рослини кожні 2-3 роки, тому що в період спокою в них відмирає значна частина кореневої системи. Висаджують у низькі широкі ємності, оскільки вони мають поверхневу кореневу систему.

Розмножують насінням і вегетативно — дочірніми розетками, відрізкми стебла, окремі роди — листковими живцями.

У колекції Ботанічного саду імені академіка Олександра Фоміна станом на 2000 рік були представлені рослини родини асфоделових з 7 родів і майже 180 видів, різновидів, міжвидових і міжродових гібридів[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Про затвердження переліків видів рослин та грибів, що заносяться до Червоної книги України (рослинний світ), та видів рослин та грибів, що виключені з Червоної книги України (рослинний світ)[недоступне посилання з жовтня 2019]
  2. Гайдаржи М. М. Колекція сукулентних рослин родини Асфоделові і методичні аспекти її комплектування // Вісник Київського університету. Біологія. 2000. Вип. 30. С. 54-56.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Asphodelaceae на Desert-tropicals [Архівовано 30 січня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
  • Asphodeloideae на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
  • Asphodelaceae на PlantSystematics.org
  • М. Гайдаржи. Соматичні зміни у сукулентних рослин родини Asphodelaceae Juss. в онтогенезі та філогенезі // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. 2004. Вип. 36. С. 101—107 [Архівовано 26 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
  • М. Н. Гайдаржи (05.05.2011). Всхожесть и жизнеспособность семян суккулентных растений семейства Asphodelaceae Juss. Украинский сайт о кактусах и кактусоводах. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 24.12.2017. (рос.)