Очікує на перевірку

Алоїзій Бунш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алоїзій Бунш
Народився13 березня 1859(1859-03-13)
Орештіє, Гунедоара, Румунія
Помер23 травня 1916(1916-05-23) (57 років)
Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
ПохованняРаковицький цвинтар
Діяльністьскульптор
Галузьскульптура
Alma materQ86679951? і Віденська академія мистецтв
ЧленствоTowarzystwo Miłośników Historii i Zabytków Krakowad
РодичіВладислав Садловський
ДітиКароль Буншd

Алоїзій Бунш (пол. Alojzy Bunsch; 13 березня 1859, Ораст — 23 травня 1916, Краків) — польський скульптор і педагог. Автор скульптур на релігійні теми, а також портретів. У своїх роботах представляв історизм, пізніше перейшов до сецесійного напрямку у своїй творчості. Батько художників Адама Бунша та письменника Кароля Бунша.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в місті Ораст (угор. Szászváros) в Трансільванії, Австро-Угорщина. Вивчав скульптуру під керівництвом Целестина Гошовського[1] у ц.-к. Вищій реальній школі у Львові[2]. Закінчив навчання в Академії образотворчих мистецтв у Відні (1880—1883)[3] на відділенні скульптури у Каспара фон Цумбуша, автора багатьох пам'ятників у Відні та у Едмунда Гельмера, одного з головних представників Віденської сецесії. У 1885–1887 роках працював в різьбярській майстерні Е. Гаузера у Відні[4].

Був учителем малювання і різьбярства спершу в Ліберці (австр. Райгенберг), а потім в школі мистецтв в Закопане (1888—1892)[5]. У 1892 році став професором, а потім викладачем в Державному промисловому училищі в Кракові, де працював до 1916 року[6]. У 1894–1897 роках проводив навчальні подорожі-студіювання в Бельгію і Нідерланди, додатково підвищував свою кваліфікацію, студіюючи у Відні, Берліні, Мюнхені, Флоренції та Римі. У 1901 році відправився в Зальцбург для спеціальних професійно-технічних досліджень в галузі мистецької освіти[7].

Після того, в 1896 році одружився з Марією Александрою Садловською, сестрю відомого львівського архітектора Владислава Садловського[8], з яким неодноразово співпрацював при підготовці скульптурного оформлення архітектурних проектів. Згодом оселився в Кракові. Регулярно експонував свої роботи в Товаристві друзів витончених мистецтв в Кракові та Львові[9], а також взяв участь у першій виставці сучасного польського церковного мистецтва у Кракові в 1911 році[10]. Крім того, є автором медальйонів, барельєфних портретів та бюстів відомих людей Кракова, в тому числі Адама Хмеля, Владислава Лущкевича[11], проф. Едварда Медвецького, а також інших портретних робіт. При цьому часто використовував техніку поліхромної штукатурки[9]. Особливе визнання принесли йому два проекти: конструювання та проектування скульптурного модерн інтер'єру каплиці родині Гулімкув в Мицові[12] та мармуровий фриз вхід Ісуса в Єрусалим в каплиці Кафедрального собору у Львові[13].

Він також був членом Товариства друзів історії та пам'яток Кракова.

Помер в 1916 році. Похований на Раковицькому кладовищі в Кракові[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Celestyn Hoszowski— Encyklopedia Gutenberga. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 4 березня 2016.
  2. ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 133. — ISBN 978-83-75430-09-7.
  3. ↑ opr. Instytut Sztuki PAN: Słownik Artystów Polskich, tom 1. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1971, s. 278, 279.
  4. ↑ Sprawozdanie c. k. Państwowej Szkoły Przemysłowej w Krakowie za lata 1916—1917. Kraków, 1917, s. 24.
  5. ↑ H. Kenarowa, Od zakopiańskiej Szkoły Przemysłu Drzewnego do Szkoły Kenara. Kraków: WL, 1978, s. 86, 96, 99.
  6. ↑ Sprawozdania c. k. Państwowej Szkoły Przemysłowej w Krakowie za lata 1892—1917.
  7. ↑ Sprawozdanie c. k. Państwowej Szkoły Przemysłowej w Krakowie za lata 1901—1902. Kraków: 1902, s. 32.
  8. ↑ Sadłowski Władysław Aleksander (1869—1940) — Internetowy Polski Słownik Biograficzny. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 березня 2016.
  9. ↑ а б J. Biriulow: Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku. Warszawa: Neriton, 2007, s. 133. ISBN 978-83-75430-09-7.
  10. ↑ Katalog Pierwszej Wystawy Współczesnej Polskiej Sztuki Kościelnej im. P. Skargi w Krakowie. Kraków: TPSP, 1911, s. 38.
  11. ↑ K. Bąkowski: Dawne cechy krakowskie. Kraków: 1903, s. 134—135.
  12. ↑ Architekt", Rok VI (1905), Zeszyt 10, s. 149—150, Myców (ilustracja), tabl. 51, Lwów (ilustracja).
  13. ↑ J. Langman: O polskiej sztuce religijnej. Katowice: Związek Artystów Śląskich, 1932, s. 159, 178.
  14. ↑ K. Grodziska-Ożóg, Cmentarz Rakowicki w Krakowie (1803—1939), wyd. II. Kraków: Wydawnictwo Literackie, 1987, s. 100.


Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алоїзій_Бунш&oldid=41737093