Перейти до вмісту

Алоїз Вазніс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Алоїз Вазніс
латис. Aloizs Vaznis
Нині на посаді
Народився11 березня 1934(1934-03-11)
Рига, Латвійська Республіка
Помер9 лютого 2020(2020-02-09) (85 років)
Відомий якадвокат, державний діяч
КраїнаСРСР і Латвія
Alma materRīga's Secondary School No. 14d і University of Latvia, Faculty of Lawd (1958)
Політична партіяКПРС
Нагороди
орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» Орден Вієстура

Алоїз Вазніс (лит. Aloizs Vaznis, нар. 11 квітня 1934(19340411) — 9 лютого 2020(20200209)) — офіцер внутрішніх справ Латвії, юрист і політик. Перший міністр внутрішніх справ Латвійської Республіки під час відновлення незалежності (1990-1991), пізніше присяжний адвокат. Співавтор сценарію художнього фільму Ризької кіностудії «Малинове вино».

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 11 березня 1934 року в Ризі. Навчався в Ризькі 14-та середній школі. Працював у вечірній середній школі робітничої молоді, працював організатором культурно-масової роботи в туберкульозній лікарні, підробляв музикантом у ресторані «Ліра». Навчався на юридичному факультеті Латвійського державного університету (1952-1958). Після закінчення університету 35 років пропрацював у структурах МВС Латвійської РСР оперативним співробітником, був начальником карного розшуку та очолював Управління по боротьбі з розкраданням соціалістичної власності (ОБХСС).

З 1990 по 1991 рік Алоїз Важніс був першим міністром внутрішніх справ відновленої Латвійської Республіки в Раді міністрів на чолі з Іварсом Годманісом . Він очолив міністерство в той час, коли старі структури внутрішніх справ руйнувалися (міністром внутрішніх справ ЛПСР був Бруно Штайнбрікс), злочинність стрімко зростала. Під час барикад очолював опір лояльних латвійському уряду ополченців атакам ризького ОМОНу. У 1991 році пішов у відставку з посади міністра (його змінив Зієдоніс Чеверс).

Після відходу з політики був присяжним адвокатом. У 2002 році 8 пройшли безуспішно. Вибори до Сейму від партії «Латгальське світло».

Помер у 9 лютого 2020 року[1].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Алоїз Вазніс. Інформація для роздумів. Рига: Континенти, 2002.
  • Даце Зуйко, Айварс Клявіс. Вазніс Алоїзс : Неповторні злочини [про злочинність у радянській Латвії] // Likuma Vārdā. - Немає. (2002, лист.), 3, 16-17. стор.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Mūžībā devies pirmais neatkarīgās Latvijas iekšlietu ministrs Aloizs Vaznis. Latvijas Sabiedriskie mediji. 2020. gada 9. februārī. Процитовано 2020. gada 9. februārī.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Алоїз_Вазніс