Альберт Герінг
Альберт Герінг | |
---|---|
Albert Günther Göring | |
![]() | |
Ім'я при народженні | нім. Albert Günther Göring ![]() |
Народився | 9 березня 1895 Німецька імперія |
Помер | 20 грудня 1966 (71 рік) Мюнхен, Федеративна Республіка Німеччина (до 1990) ·рак підшлункової залози ![]() |
Громадянство | ![]() ![]() ![]() ![]() |
Національність | німець |
Діяльність | підприємець |
Alma mater | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана ![]() |
Знання мов | німецька[1] ![]() |
Батько | Heinrich Ernst Göringd ![]() |
Родичі | Герман Герінг |
Брати, сестри | Герман Герінг[1] ![]() |
У шлюбі з | Marie von Ammond[2], Erna von Miltnerd[2], Míla Klazarovád[2] і Brunhilde Seiwaldstätterd[2] ![]() |
Діти | Елізабет Герінг |
Альберт Герінг (9 березня 1895 — † 20 грудня 1966) — німецький підприємець, інженер, активно допомагав євреям і німецьким дисидентам під час Другої світової війни. [3]. Молодший брат Германа Герінга.
Альберт Герінг народився 9 березня 1895 року в передмісті Берліна [4]. Він був наймолодшою дитиною в сім'ї можновладного чиновника імперської колоніальної адміністрації Генріха Ернста Герінга — особистого друга канцлера Німеччини князя О. фон Бісмарка.
Сім'я Герінгів жила зі своїм аристократичним хрещеним батьком єврейського походження, лицарем Германом фон Епенштайном (Hermann von Epenstein) у його замку. Фон Епенштайн був видатним лікарем і виступав сурогатним батьком для дітей, оскільки Генріх Герінг часто був відсутній. Альберт був одним з п'яти дітей, його брати були Герман Герінг і Карл Ернст Герінг, його сестри — Ольга Тереза Софія і Паула Елізабет Роза Герінг[5]. В інтерв'ю BBC єдина донька Альберта Герінга Елізабет сказала, що її батько Альберт зізнався своїй колишній дружині Мілі (матері Елізабет) у тому, що його рідним батьком був Герман Епенштайн.[6]
До приходу нацистів до влади Альберт працював у кіновиробничій галузі, і, на відміну від старшого брата, не брав участі у діяльності нацистської партії. У березні 1938 року, після анексії Австрії Альберт врятував свого колишнього начальника-єврея Оскара Пільцера, арештованого нацистами, і допоміг йому і його родині виїхати з Німеччини.
Під час війни Альберт став директором із експорту в концерні «Шкода» у Чехословаччині. Серед працівників фірми утворився підпільний гурток, який здійснював акції саботажу проти нацистів. Гурток діяв за підтримки Альберта. Коли його ловили, він використовував вплив свого брата для уникнення покарання. У 1942 році Герінг допоміг директору «Шкоди» Яну Моравеку втекти з родиною в Румунію від переслідування гестапо.
У 1943 році Альберт одружився з чешкою Міландою Клазаровою. З точки зору нацизму це був злочин проти чистоти арійської раси[7]
На прохання Альберта Герман Герінг звільнив австрійського композитора Франца Легара, заарештованого за зв'язки з євреями. Також в числі врятованих Альбертом Герінгом були австрійський ерцгерцог Йосип Фердинанд IV і австрійський канцлер Курт фон Шушніг.
У 1944 році Альберт був заарештований гестапо. Герман домігся його звільнення і порадив братові триматися осторонь від політики: наступного разу рейхсмаршал, чий політичний вплив йшов на спад, не зміг би його врятувати. Є свідчення і про інших людей, яким допомагав Альберт Герінг, загалом це 34 людини. Після війни, Альберта Герінга заарештували союзні війська і його допитували під час Нюрнберзького трибуналу. Після свідчень племінника Легара він був звільнений у 1947 році. Незабаром Альберт Герінг був заарештований чехами, але був знову звільнений, коли його діяльність стала відоміша.
- ↑ а б Nuremberg Trials Project — 2016.
- ↑ а б в г https://www.whastingsburke.com/albert-goering/
- ↑ Wyllie, 2007, с. 7.
- ↑ Burke, 2009, с. not cited.
- ↑ Brandenburg, 1935, с. not cited.
- ↑ Gavin, Esler (27 січня 2016). The Good Goering. Seriously. BBC. Radio 4. Процитовано 27 січня 2016. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 травня 2019. Процитовано 22 травня 2022.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Євген Беркович: СПИСОК Герінга. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 9 лютого 2013.