Альберт Монивид
Альберт Монивид | |||
Леліва | |||
| |||
---|---|---|---|
1396 — 1413 | |||
Народження: | бл. 1360 | ||
Смерть: | бл. 1424[a] | ||
Поховання: | Віленська латинська катедра | ||
Країна: | Велике князівство Литовське | ||
Рід: | Монивидовичі | ||
Батько: | Kailikind | ||
Шлюб: | Уляна Смоленськаd[2] | ||
Діти: | Іван |
Альберт[b] Мониви́д, чи Во́йцех Монивид (лит. Vaitiekus Manvydas; близько 1360 — близько 1424) — литовський боярин, староста віленський в 1396—1413 роках, воєвода віленський в 1413—1422 роках. Учасник Грюнвальдської битви. Засновник роду Монивидовичів.
У джерелах вперше згадується в 1387/1389 роках, де разом з литовськими князями та іншими боярами поручився за Грицька Костянтиновича, який повстав проти князя Скиргайла Ольгердовича. Його батьком був литовський боярин Кайлікін (Койлікін[1]), також Га(о)йлікін, рідним братом — Юрій Гедигольд.
1407 року зробив фундуш для костелу Пречистої Діви Марії в Ошмянах: для його потреб віддав двох підданих. Один з гарантів мирного договору з тевтонцями, укладеного в Торуні 1 лютого 1411 року. До Городельської унії користувався власним гербом, під час унії 1413 року першим з литовських панів був прийнятий до шляхти гербу Леліва.[c] Після хрещення за католицьким обрядом отримав ім'я Войцех. 1422 року брав участь в укладенні Мельнського миру.
Востаннє згаданий в джерелах 1423 року: фундатор виготовлення і встановлення вівтаря святих Войцеха та Юрія для Віленської латинської катедри (як своєї родової гробниці), для чого надав своє село Гуделе (пол. Gudele) в Ошмянському повіті, доми у Вільнюсі, доходи з інших маєтків.[1] Був похований в збудованій ним самим каплиці у Віленській латинській катедрі, відомій як Монивидівська.
Першою дружиною В. Монивида була смоленська княжна Юліанія — донька великого князя Смоленського Святослава Івановича і, можливо, сестра дружини Вітовта Анни. Ймовірно, від цього шлюбу мав сина Івашка. Другий шлюб уклав з Ядвігою невідомого походження, якою могла бути Ядвіга Гловачівська, чия печатка серед інших стоїть під актом Городельської унії).
За версією Анни Крупскої (стаття в Польському біографічному словнику), першою дружиною була Ядвіга, з якою мав сина Івана (Івашка); другою —[1]
Користувався прихильністю князя Вітовта, від якого отримав у володіння безліч земель, багато поселень, в тому числі Геранени (інша назва — Суботники, Ошмянського повіту, 1396 року), Жупрани та Мірклішки (з 1403 року державив, з 1407 року став власником),[1] Брагін, Горволь та Любеч.[3] Був державцем у Браславі, де фундував церкву Матері Божої.
- ↑ Між 1423 і 1425.[1]
- ↑ За традицією ім'я Альберт застосовувалося як латинський еквівалент польського імені Войцех.
- ↑ Відомо про три його печатки: одна, датована 1398 роком з написом SIGILL ALBRECI MONEWID; друга, з 1410 року з написом + s. alberti: capit: de: vilna; третя — з 1419 року, з гербом «Леліва».
- ↑ а б в г д Krupska A. Moniwid (Monwede, Moniwidus, Moniuidus, Monowyd, Monwid, Monywid) Wojciech h. Leliwa (zm. po r. 1423)… — S. 659.
- ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 160.
- ↑ Юрій Ситий, Ігор Кондратьєв. Етапи існування Любецького замку В XIV — XVII ст. (за матеріалами археологічних досліджень Б. О. Рибакова) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 травня 2014. Процитовано 24 січня 2013.
- Semkowicz W. O litewskich rodach bojarskich zbratanych ze szlachtą polską w Horodle r. 1413 [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Rocznik Towarzystwa Heraldycznego we Lwowie. — T. 5. — Rok 1920. — Kraków, 1921. — S. 179—190. (пол.)
- Krupska A. Moniwid (Monwede, Moniwidus, Moniuidus, Monowyd, Monwid, Monywid) Wojciech h. Leliwa (zm. po r. 1423) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/4, zeszyt 91. — S. 658—660. (пол.)
- Moniwid Wojciech Moniwid h. Leliwa (ID: dw.2478) [Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Воєвода віленський 1413—1422 |
Наступник Юрій Гедигольд |