Альберт Праун

Альберт Праун
нім. Albert Eduard Praun
Народився	11 грудня 1894(1894-12-11) Вюрцбург, Нижня Франконія
Помер	3 березня 1975(1975-03-03) (80 років) Мюнхен, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності	з 1913
Військове звання	Генерал військ зв'язку
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія) За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Альберт Едуард Праун (нім. Albert Eduard Praun; 11 грудня 1894, Бад-Штаффельштайн — 3 березня 1975, Вюрцбург) — німецький воєначальник, генерал військ зв'язку вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

В 1913 році вступив на службу в Баварську армію. Учасник Першої світової війни, служив у різноманітних частинах зв'язку. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері.

З 25 квітня по травень і з 15 по 20 серпня 1942 року — командир 18-ї танкової дивізії. З 22 серпня 1942 по 25 вересня 1943 року — командир 129-ї піхотної дивізії. З 5 квітня по 10 серпня 1944 року — командир 227-ї піхотної дивізії. З 12 серпня 1944 року — начальник служби зв'язку вермахту. 15 травня 1945 року взятий у полон американськими військами. Звільнений 26 червня 1947 року.

1 лютого 1955 року суд Марселя заочно засудив Прауна до страти за причетність до вбивства 19 бійців Опору, проте влада ФРН відмовилась його видати. З 1956 по 1965 рік — голова відділу радіорозвідки БНД. В 1961 році заснував об'єднання колишніх службовців військ зв'язку вермахту і бундесверу.

Звання

• Фанен-юнкер (1 жовтня 1913)
• Лейтенант (27 вересня 1914) — патент від 7 січня 1913 року.
• Оберлейтенант (6 квітня 1918)
• Гауптман (1 грудня 1926)
• Ротмістр (1 жовтня 1931) — згодом звання знову замінили на гауптмана.
• Майор (1 вересня 1934)
• Оберстлейтенант (1 березня 1937)
• Оберст (1 серпня 1939)
• Генерал-майор (1 серпня 1942)
• Генерал-лейтенант (20 квітня 1943)
• Генерал військ зв'язку (1 жовтня 1944)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (21 червня 1940)
  • 1-го класу (31 травня 1941)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (8 серпня 1942)
• Німецький хрест в золоті (7 лютого 1943)
• Лицарський хрест Залізного хреста (27 жовтня 1943)

Біографія

• Die Fernmeldeverbindungen eines Kriegsschauplatzes. In: Wehrwissenschaftliche Rundschau. 3 (1953), S. 228—235.
• Wehrmachtnachrichtenverbindungen. In: Wehrkunde. 2 (1953), Heft 9, S. 11–16.
• Bayerische Telegraphen- und Nachrichtentruppen. Würzburg 1963.
• Soldat in der Telegraphen- und Nachrichtentruppe. Selbstverlag, Würzburg 1965.
  • Оновлене видання: Albert Praun. Ein deutsches (Soldaten-) Leben 1894—1975. hrsg. von Hella Praun, Selbstverlag, München 2004, ISBN 3-937082-22-0.
• Eine Untersuchung über den Funkdienst des russischen, britischen und amerikanischen Heeres im zweiten Weltkrieg vom deutschen Standpunkt aus, unter besonderer Berücksichtigung ihrer Sicherheit. Fernmeldering e. V., Bonn 1999. — у співавторстві з Кунібертом Рандевігом.

Література

• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 603.