Альфаро живий, дідько забирай!
 | |
| Голова партії | Артуро Харрін |
| Дата заснування | 1983 |
Альфаро живий, дідько забирай! (ісп. Fuerzas Armadas Populares Eloy Alfaro – Alfaro Vive ¡Carajo!, AVC) — еквадорська марксистська ультраліва організація міських повстанців, створена 1983 року у місті Есмеральдас. Назву отримала на честь національного героя Еквадору Елоя Альфаро. Збройну боротьбу припинила після укладення з новим соціал-демократичним урядом Родріго Борхи мирної угоди 1988, а 1992 року стала легальною політичною партією.
Історія[ред. | ред. код]
Основною своєю метою організація вважала боротьбу з центристським урядом Леона Фебреса Кордеро за розвиток у країні демократії, соціальної справедливості й незалежної національної економіки.
Першою акцією для приваблення уваги AVC обрало напад на музей і викрадення мечів Елоя Альфаро 11 серпня 1983 року. Вона здійснювала повстансько-терористичну діяльність[1]. У 1986-1987 рр. AVC провела кілька викрадень, пограбувала банки і фабрику, захопила кілька радіостанцій для передачі свого маніфесту і вбила чотирьох поліцейських, коли звільнила члена групи з-під варти[1].
1987 більшість членів організації були або заарештовані урядом. У жовтні 1986 року у Панамі агенти режиму Нор'єги схопили й передали еквадорським спецслужбам керівника та ідеолога AVC Артуро Харріна, 26 жовтня того ж року загиблого в Еквадорі під тортурами. Ті події нині розслідує спеціальна комісія, створена урядом Рафаеля Корреа[2].
Зарубіжні контакти[ред. | ред. код]
Деякі лідери AVC звинувачувалися в зв'язках з урядами Куби та Нікарагуа[1]. За даними еквадорської поліції, члени групи проходили навчання в Лівії[1].
Організація також взаємодіяла і з колумбійським Рухом 19 квітня (М-19)[3] й перуанським Революційним рухом імені Тупак Амару. Члени AVC пройшли навчання в Колумбії членами М-19[1]. Крім того, вони брали участь у військових операціях, які проводили колумбійські повстанці[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Ecuador – internal security (англ.). country-data.com. Процитовано 11 вересня 2017.
- ↑ Comisión de la Verdad investiga muerte de Arturo Jarrín. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 1 лютого 2015.
- ↑ April 19 Movement (англ.). web.stanford.edu. Процитовано 11 вересня 2017.
Література[ред. | ред. код]
- Bartosz Bolechów: Terroryzm w świecie podwubiegunowym: przewartościowania i kontynuacje. Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek, 2002. ISBN 8373220178.
Посилання[ред. | ред. код]
- Alfaro Vive ¡Carajo! [Архівовано 23 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Ricardo Arturo Jarrín Jarrín [Архівовано 28 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Alfaro Vive Carajo! [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]