Альфред Ізидор Ромер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ромер.
Альфред Ізидор Ромер
пол. Alfred Izydor Römer
Народження16 квітня 1832(1832-04-16)
Вільнюс, Віленська губернія, Російська імперія
Смерть24 січня 1897(1897-01-24) (64 роки)
 Караліново
ПохованняChurch of the Visitation, Trakaid
КраїнаЛитва
Республіка Польща
 Російська імперія
Релігіякатолицька церква
Жанрживописець, скульптор, мистецтвознавець, етнограф
НавчанняВільнюський університет
Діяльністьхудожник, скульптор, мистецтвознавець, гравер, модельєр, етнограф
ТвориMadonna Pinskayad
БатькоРомер Едвард Ян
МатиQ92304622?
У шлюбі зWanda Sulistrowskad
ДітиHelena Romer-Ochenkowskad
Брати, сестриРомер Едвард Матей
РодичіMichał Józef Römerd
УчасникПольське повстання 1863—1864
Роботи в колекціїНаціональний музей у Варшаві і Національний музей у Кракові
CMNS: Альфред Ізидор Ромер у Вікісховищі

Альфред Ізидор Ромер (*16 квітня 1832(18320416), Вільнюс — †24 січня 1897) — білоруський і польський живописець, скульптор, мистецтвознавець, етнограф. Учасник повстання 1863—1864 років.

Біографія

[ред. | ред. код]

Походив із стародавнього лицарсько-шляхетного роду Ромерів, який бере свій початок з XV століття, з Саксонії і пересилився у Велике князівство Литовське через Курляндію. Син Едварда Яна Ромера, учасника повстання 1830—1831 років, онук президента 2-го департаменту Вільнюського головного суду в 1803—1813 роках — Міхала Ромера[1].

Навчався у Вільнюському університеті. Брав уроки малювання у Канута Русецького. Удосконалював свою майстерність у педагогів «середньої руки» Л. Бана і А. Олящинського в Парижі. Наприкінці 1850-х років повернувся з-за кордону і жив у спадковому маєтку Кревна (Ново-Олександрівський повіт), активно співпрацював з часописом «Колосся», який друкувався у Вільнюсі, надсилав туди свої гравюри і малюнки на тему життя і побуту місцевих білорусів і литовців.[2].

Христос і сирота
Божа Мати з дитям, 1894

Брав участь у повстанні 1863—1864 років, після поразки був арештований і посаджений у Дінабургську фортецю. Незабаром продав маєток Кревна і виїхав до Німеччини, де продовжив навчання у Мюнхенській академії мистецтв. Зі своїм педагогом Артуром Георгом фон Рамбергом, який разом із Людвігом фон Хагеном справили на нього значний вплив, і Альбертом Келлером відвідали Італію. В Італії здебільшого займався замовними портретами аристократів та садово-парковими пейзажами, а також копіював Паоло Веронезе. Виставляв свої гравюри, портрети і скульптури в різних європейських містах: Мюнхені, Кракові, Парижі. В середині 1870-х повертається на Віленщину.[2]. З 1874 жив і працював у маєтку Караліново[3], який належав його дружині графині Ванді Сулістровській.[2] Цей етап вважається найбільш плідним у його творчості: в Караліново Ромер підготував монографію про виробництво слуцьких поясів, робить етнографічні замальовки («Селянска хата», «Селянска дівчина», «У корчми», «Селянський двір», «Міщанин з Вільнюської губернії», «Селянки з Рогачевського повіту Могильовської губернії», «Старий храм в Кабильниках Свенцянського повіту», «Вишнево. Двір. Вид з фасаду», «Церква у Камаях»). Альфред отримує стародавні рукописи і документи, які потім передає до музею Кракова. Туди ж переїхав у 1884-му, став членом «Комісії історії мистецтва Академії наук» і зробив пам'ятну доповідь «До історії Вільнюської школи образотворчих мистецтв», а також надрукував працю «Польські пояси. Їхні фабрики і знаки».

Помер 24 січня 1897 року у Караліново, похований в родовій каплиці костелу Найсвятішої Діви Марії у Тракаї.

Творчість

[ред. | ред. код]

Малював портрети, пейзажі, тематичні композиції з життя народу і релігійні сюжети. Його творам властиві чітке зображення, свобода і природність композиції. Окрім живописних творів відомі бронзові медальйони з портретними зображеннями, гравюри із зображенням селян, архітектурних пам'яток, карикатури робіт Альфреда Ромера. Історичну і художню цінність мають етнографічні замальовки селянського побуту і малюнки народних костюмів білорусів. Також розписував православні і католицькі храми.[4]

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Ім'я А. Ромера носять вулиці у селах Камаї і Караліново, а також Поставська дитяча мистецька школа. Планувалося у 2009 році, до 600-річчя районного центру, недалеко від школи встановити пам'ятник художнику.[5]

15 серпня 2001 року у Караліново був встановлений пам'ятник дружині Альфреда Ромера, місцевій просвітительці Ванді Ромер (1850—1944; скульптор О. І. Циркунов[6])[7].

Галерея

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Дробов Л. Н. Живопись Белоруссии XIX—начала XX в. Мн., 1974. С. 207—210.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Пружина експресії Альфреда Ромера. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 31 липня 2014.
  2. ↑ а б в Пружина експресії Альфрэда Ромера [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.] Барвисте поле «Мадони Пінської» — часопис «Культура»
  3. ↑ У Поставському районі буде відновлений маєток художника Альфреда Ромера = В Поставском районе будет восстановлено имение художника Альфреда Ромера. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2014.
  4. ↑ 175 років з дня народження Альфреда Ромера. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2014.
  5. ↑ Хто збереже маєток Альфреда Ромера?. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2014.
  6. ↑ Цыркуноў Алесь Іванавіч. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 31 липня 2014.
  7. ↑ Запалити вогнище, щоб пам'ятати…. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Альфред_Ізидор_Ромер