Перейти до вмісту

Аль-Гасан ібн Абу Мухаммад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аль-Гасан ібн Абу Мухаммад
Помер1556 Редагувати інформацію у Вікіданих
Оран, Алжир Редагувати інформацію у Вікіданих
·чума Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Kingdom of Tlemcend Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьправитель Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаправитель, правитель і правитель Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяіслам Редагувати інформацію у Вікіданих
РідЗаяніди Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоАбу Мухаммад II Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриАбу Абдаллах VI і Абу Заян III Редагувати інформацію у Вікіданих
Див. також: Абу Мухаммад

Аль-Гасан ібн Абу Мухаммад аль-Заяні (араб. الحسن بن عبد الله الثاني الزياني; д/н — 1558) — останній султан Держави Заянідів в 15501556 роках. Низка дослідників розглядає його як Гасана II, враховуючи маринідського султана Абу'л Гасана Алі.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Син султана Абу Мухаммада II. Про його діяльність обмаль відомостей. Не брав активної участі у протистоянні братів Абу Заяна і Абу Абдаллаха. Після перемоги першого 1544 року залишився в Тлемсені.

У 1549 року після поразки заянідського війська від Саадитів разом з братом Абу Заяном III втік під захист Хасан-паші, бейлербея Алжиру. 1550 року після смерті брата в Алжирі оголошений султаном. 1551 року за підтримки османських військ відновлений на троні в Тлемсені.

Його володіння омежувалися Тлемсен з навколишніми землями. У 1555 році запідозрений у змові з іспанцями, тому за ініціативи бейлербея Саліх-рейса на зборах улемів оголошений позбавленим трону. 1556 року мусив утекти до Орану. Його володіння було приєднано до Алжирського бейлербейства. Держава Заянідів припинила своє існування.

Колишній султан помер в Орані під час епідемії чуми. Його син хрестився під ім'ям Карл, потім перебрався до Кастилії, де отримав маєток.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Abat J.J. L. Bargès, Complément de l'histoire des Beni-Zeiyan, rois de Tlemcen, ouvrage du cheikh Mohammed Abd'al-Djalil al-Tenesy, París 1887.