Алюмогідрокальцит
| Алюмогідрокальцит | |
|---|---|
  | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1]  |
| IMA-номер | IMA1980 s.p. |
| Абревіатура | Ahcal[2] |
| Хімічна формула | CaAl₂(CO₃)₂(OH)₄·3H₂O[1] |
| Nickel-Strunz 10 | 5.DB.05 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | триклінна сингонія[3] |
 Алюмогідрокальцит у Вікісховищі | |
Алюмогідрокальцит (рос. алюмогидрокальцит; англ. alumohydrocalcite; нім. Alumohydrokalzit m) — мінерал, водний основний карбонат кальцію та карбонат алюмінію острівної будови.
Склад: CaAl2(CO3)2 (OH)43H2O. Містить (%): CaO — 16,68; Al2О3 — 30,38; CO2 — 26,16; H2O — 26,78. Сингонія триклінна. Густина 2,231. Твердість 2,5. Кристали голчасті. Спайність досконала. Колір білий з блакитним відтінком. Блиск скляний. Крихкий. Утворюється під дією карбонатних вод на алофан.
Зустрічається в крейдоподібних масах радіальноволокнистої та сферолітової будови. Рідкісний. Є в Хакасії (Сибір), де асоціює з алофаном, а також в Польщі (Нова-Руда), ФРН (Бергіш-Гладбах) і у Пакистані (Чітрал).
- ↑ а б International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (December 2014) — 2014.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ mineralienatlas.de
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Алюмогідрокальцит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Алюмогідрокальцит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Webmin [Архівовано 12 лютого 2010 у Wayback Machine.]
