Перейти до вмісту

Сарнацька Аліна Валеріївна

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Аліна Сарнацька)
Аліна Сарнацька
Сарнацька Аліна Валеріївна
 Сержант
Загальна інформація
Народження11 квітня 1987(1987-04-11) (37 років)
 Київ
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Alma MaterНаціональний авіаційний університет
Ступіньмагістр
Псевдо«Лисиця»
ПартіяДемократична Сокира (2019—2021)
Військова служба
Роки служби2022—2024
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ
Територіальна оборона
Формування
 241 ОБрТрО
Війни / битвиросійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Відзнака Президента України «За оборону України»
Відзнака Президента України «За оборону України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»

Алі́на Вале́ріївна Сарна́цька (11 квітня 1987, Київ) — українська військовослужбовиця, сержантка ЗСУ, бойова медикиня, волонтерка, журналістка й драматургиня.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Цивільне життя

[ред. | ред. код]

Народилась 11 квітня 1987 року в Києві. 2007 року через фінансову скруту займалася проституцією. Через важкий соціальний досвід і емоційне вигорання у 2015 році полишила цю сферу. Згодом обіймала посаду спеціалістки зі збору даних досліджень в Інституті дослідження політики громадського здоров'я в Києві.

Долучившись до активного громадсько-політичного життя в столиці, Сарнацька стала однією з активісток за права секс-працівниць[1]. Скориставшись навичками психологині з бакалаврату, брала участь у допомозі жінкам у проституції і людям з наркозалежністю. Цікавилася також питаннями протидії домашньому насильству. В громадській діяльності не соромиться свого досвіду в секс-індустрії. На її думку, така публічність допомагає знизити рівень зневаги до колишніх ескортниць і людей з наркозалежністю в соціумі[2].

З 2017 року — менеджерка з розвитку в ГО «Еней»[2].

З квітня 2019 року по 24 лютого 2022 року психологиня-консультантка у «Drugstore».

У 2019—2020 рр. — тренерка ВООЗ з питань протидії передозуванням.

З 31 липня 2019 по 31 грудня 2021 року була спікеркою ГО «Демократична Сокира». Від цієї ГО без успіху балотувалася в окрузі № 6 під час виборів до Київради восени 2020 року. Вийшла з лав політсили в 2021 році[3].

Перед початком повномасштабної війни розпочала навчання в аспірантурі факультету соціальної та психологічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини[4].

Військова кар'єра

[ред. | ред. код]

5 березня 2022 року склала присягу на вірність Українському народові як військовослужбовиця ЗСУ. З того часу по 8 грудня 2023 року служила старшою бойовою медикинею роти вогневої підтримки 207-го ОБТрО 241-ї ОБрТро[4].

З середини грудня 2023 року розпочала роботу в Офісі підтримки змін Міноборони України[5]. Із 3 квітня 2023 по 13 грудня 2024 року працювала радіоведучою на Громадському радіо, де висвітлювала й коментувала як військовослужбовиця наболілі проблеми держави, армії та соціуму[6].

5 липня 2024 року звільнилася з лав ЗСУ за сімейними обставинами[7].

4 грудня 2024 року анонсувала своє звільнення з радіо, оскільки планує 2025 року захистити кандидатську дисертацію (PhD). Тема дисертаційного дослідження — «Підвищення безпеки жінок, які належать до уразливих до гендерного насильства груп»[7]. Ще однією причиною стало бажання більше зосередитися на постановках і написанні п'єс[7].

Літературна діяльність
[ред. | ред. код]

Після фронту Сарнацька почала спроби в драматургії. Станом на 2024 рік до її творів входять п'єси «Військова мама» та «Баланс». Того ж року перемогла в драматургічних конкурсах «Липневий мед 2024» та «Тиждень актуальної п'єси 2024»[8].

25 листопада 2024 року в конкурсі воєнної літератури для військових та ветеранів «4.5.0» Сарнацька посіла перше місце в категорії «Оповідання». У 2025 році її твір буде видано в антології, яку надрукують у «Видавництві Старого Лева»[9].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Наукові публікації

[ред. | ред. код]
  • Сарнацька А., Пикало І., Грудій М. та ін. (2019). Адаптація методології «WINGS» з протидії гендерно-обумовленому насильству в Україні. Вісник АПСВТ. № 3, С. 6—11.
  • Сарнацька А. Адаптація інноваційного скринінгу із гендерно зумовленого насильства. Тенденції розвитку психології та педагогіки: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 1 лист. 2019 р. Київ, 2019. С. 58–60.
  • Тохтамиш О., Пархоменко В., Сарнацька А. (2018). Технологія «WINGS» як засіб протидії насильству стосовно жінок із групи підвищеного ризику. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Соціальна робота», № 2. С. 2—4.
  • Сарнацька А., Семигіна Т. Ґендерно зумовлене насильство: погляд жінок. Інноваційний потенціал соціальної роботи в сучасному світі: на межі науки та практики: Мат. І Міжнар. наук.-практ. конф. (20—21 травня 2021 р., Чернігів). Чернігів: НУ «Чернігівська політехніка», 2021. С. 154—156.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ “Я смілива, толерантна, і мене не залякати”: колишня секс-працівниця балотується до Київради. Zmina. 8 жовтня 2020. Процитовано 17 грудня 2024.
  2. ↑ а б Стрельников, Олександр (26 грудня 2021). Аліна Сарнацька — захисниця прав секс-працівниць, координаторка громадської організації Клуб Еней. New Voice. Процитовано 17 грудня 2024.
  3. ↑ Сарнацька Аліна Валеріївна. Рух Чесно. Процитовано 17 грудня 2024.
  4. ↑ а б Коваленко, Аліна (20 травня 2022). На день ближче до перемоги: аспірантка уманського вишу Аліна Сарнацька служить в ЗСУ. УманьNewsCity. Процитовано 17 грудня 2024.
  5. ↑ Буняк, Валерія (8 липня 2024). Ведуча «Громадського радіо», бойова медикиня Аліна Сарнацька звільнилася з лав ЗСУ за сімейними обставинами (оновлено). Детектор Медіа. Процитовано 17 грудня 2024.
  6. ↑ Трощинська, Тетяна (18 жовтня 2023). Історії військових треба розказувати зараз, поки вони живі — сержантка Збройних сил України Аліна Сарнацька. Громадське радіо. Процитовано 18 грудня 2024.
  7. ↑ а б в Зінченко, Мар'яна (4 грудня 2024). Ведуча Аліна Сарнацька йде з «Громадського радіо». Детектор Медіа. Процитовано 18 грудня 2024.
  8. ↑ 100 днів повномасштабної війни. Театр Марії Заньковецької. 19 листопада 2024. Процитовано 27 грудня 2024.
  9. ↑ Горлач, Поліна (25 листопада 2024). Конкурс воєнної літератури "4.5.0.": оголосили переможців у 4 категоріях. Суспільне Культура. Процитовано 27 грудня 2024.
  10. ↑ Варчук, Юлія (31 жовтня 2023). “Ми працювали на завалах і витягували людей”: Аліна Сарнацька про свою роль на фронті та проблеми жінок в армії. Глузд. Процитовано 27 грудня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сарнацька_Аліна_Валеріївна&oldid=44298124