Перейти до вмісту

Аліція Дорабяльська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аліція Дорабяльська
пол. Alicja Dorabialska Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася14 жовтня 1897(1897-10-14)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сосновець[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла7 серпня 1975(1975-08-07)[1][2] (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Варшава, Польська Народна Республіка або Лодзь[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПовонзківський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхімік Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВаршавський університет
Московські вищі жіночі курси Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьфізична хімія, мікрокалориметріяd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладВаршавська політехніка
Лодзька політехніка
Національний університет «Львівська політехніка» Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор хімічних наук[2] (1934)
ЧленствоВаршавське наукове товариство
Association of the Polish Youth "Zet"d
Польське хімічне товариство Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Аліція Дорабяльська у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Пам'ятна дошка проф. Аліції Дорабяльської на хімічному факультеті Лодзького технологічного університету
Могила Аліції Дорабяльської та піаністки Юлії Гелени Дорабяльської на Повонзківському цвинтарі у Варшаві

Аліція Дорабя́льська (14 жовтня 1897, Сосновець — 7 серпня 1975, Варшава) — польська вчена, фізико-хімік, професор Львівської, Варшавської та Лодзінської політехніки. Перша жінка — професор «Львівської політехніки».

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 14 жовтня 1897 року в Сосновці, Привіслянський край в родині поштового службовця Томаша та Гелени, уродженої Камінської[3]. У 1908—1913 роках відвідувала семикласну торговельну школу Юзефи Сівікової (нині 2-га середня школа Емілії Плятер) у Сосновці[4]. Після переїзду до Варшави була одним із засновників таємного скаутингу в столиці[5]. У 1914 році, закінчивши 7 класів семикласної комерційної школи Теодори Рачковської у Варшаві та отримавши атестат про закінчення середньої школи, розпочала навчання в Товаристві наукових курсів у Варшаві, а в 1915—1918 роках продовжувала навчання в Москві на фізико-хімічному факультеті Вищих жіночих курсів. У 1918—1922 роках була асистентом професора Войцеха Свєнтославського на кафедрі фізичної хімії Варшавського політехнічного університету. У 1922 році Дорабяльська здобула ступінь доктора філософії з хімії у Варшавському університеті, захистивши дисертацію «Термохімічні дослідження стереоізомерії кетоксимів», під керівництвом професора Віктора Лампе. У 1925—1926 роках продовжила стажування під керівництвом Марії Склодовської-Кюрі в Радієвому інституті в Парижі. Після повернення до Варшави в 1928 році вона здобула габілітацію у Варшавському політехнічному університеті в галузі фізичної хімії, а в 1934 році — вчене звання доцента й призначена завідувачем кафедри фізичної хімії Львівського технологічного університету. Таким чином вона стала першою жінкою — професором Львівського технологічного університету.

У травні 1940 року в межах угоди про переселення між Німеччиною та СРСР виїхала зі Львова до Варшави. Під час окупації читала лекції на таємних курсах у Варшаві. У 1945 році була призначена на повного професора й одночасно очолювала кафедру фізичної хімії на хімічному факультеті Лодзького технологічного університету. Була деканом хімічного факультету.

Займалася переважно проблемами радіаційного випромінювання радіоізотопів, мікрокалориметрії, алотропічних перетворень, корозії металів та історією хімії. Її науковий доробок включає 128 публікацій — переважно в галузі калориметрії, радіохімії та хемілюмінесценції, у тому числі 5 книг. У 1968 році вона отримала премію «Problemy» за досягнення в популяризації знань з фізичної хімії[6].

У 1972 році опублікувала мемуари під назвою «Інше життя».

Аліція Дорабяльська не мала дітей і ніколи не була заміжня[7]. Померла в 1975 році, похована на Повонзківському цвинтарі у Варшаві (секція 107-6-6)[8].

Членство

[ред. | ред. код]
  • Польське хімічне товариство (1957—1960 віце-президент, 1960—1963 президент правління, з 1965 почесний член)
  • Польське товариство радіаційних досліджень Марії Склодовської-Кюрі (з 1969 р. почесний член Товариства)
  • Варшавське наукове товариство (чл.-кор. з 1932, дійсний член з 1945)
  • Лодзьке наукове товариство (з 1947 член, 1965—1969 віцепрезидент)
  • Асоціація інженерів і техніків хімічної промисловості. Почесний член Асоціації

Ордени та нагороди

[ред. | ред. код]

Публікації (вибірка)

[ред. | ред. код]
  • Badania termochemiczne nad oksymami, 1925
  • Mikrokalorymetr adjabatyczny do badań radjologicznych, 1927
  • O cieple promieniowania radjatoru, 1927
  • Ciepło promieniowania polonu, 1930
  • Mikrokalorymetryczne pomiary efektu cieplnego zmiennego w czasie, 1931
  • Mikrokalorymetryczne pomiary okresu półtrwania polonu, 1931
  • Badania nad nienormalnie wielkiemi efektami cieplnemi pewnych minerałów promieniotwórczych, 1932
  • Badania termochemiczne nad korozją metali, 1937
  • Znaczenie metody termochemicznej w badaniach nad korozją, 1937
  • Badania fotograficzne w dziedzinie słabych promieniowań, 1938
  • Tajemnice powietrza, 1938
  • Zastosowanie metody Millikana do badania słabej promieniotwórczości, 1939
  • Dwa doświadczenia z zakresu promieniotwórczości antymonu, 1946
  • Promieniotwórczość naturalna pierwiastków chemicznych, 1952
  • Prace Marii Skłodowskiej-Curie, 1954
  • Maria Skłodowska-Curie, 1967

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г д колектив авторів Дорабяльська Аліція // Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
  3. ↑ а б Czy wiesz kto to jest? Uzupełnienia i sprostowania. Warszawa. 1939. с. 61.
  4. ↑ Dorabialska, Alicja (1972). Jeszcze jedno życie.
  5. ↑ Nowacki, 1996.
  6. ↑ [1], Józef Hurwic, "Czasopismo „Problemy” w polskim życiu intelektualnym po drugiej wojnie światowej" 
  7. ↑ Wróblewski, Andrzej Kajetan. Baba z charakterem. Wiedza i Życie. POLITYKA Sp. z o.o. SKA. 2022 (8): 71. ISSN 0137-8929.
  8. ↑ Cmentarz Stare Powązki: DORABIALSCY, [w:] Warszawskie Zabytkowe Pomniki Nagrobne [dostęp 2021-07-14].
  9. ↑ M.P. z 1931 r. nr 87, poz. 137 «za pracę w dziele odzyskania niepodległości».
  10. ↑ M.P. z 1955 r. nr 125, poz. 1624 — Uchwała Rady Państwa z dnia 22 lipca 1955 r. nr 0/1363 — na wniosek Ministra Szkolnictwa Wyższego.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Dorabialska Alicja. Chemik.
  • Profesorowie Politechniki Łódzkiej 1945–2005. Łódź: Wydawnictwo Politechniki Łódzkiej. 2006. с. 49.
  • Nowacki (red.), Tadeusz W. (1996). ZET akademicki w latach 1918–1927. ZET w walce o niepodległość i budowę państwa − szkice i wspomnienia. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN. ISBN 83-01-12142-4.
  • Nowacki (red.), Tadeusz W. (1996). W wirach wojny. ZET w walce o niepodległość i budowę państwa − szkice i wspomnienia. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN. ISBN 83-01-12142-4.
  • Nowacki (red.), Tadeusz W. (1996). W II Rzeczypospolitej. ZET w walce o niepodległość i budowę państwa − szkice i wspomnienia. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN. ISBN 83-01-12142-4.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аліція_Дорабяльська&oldid=44363447