Алі аль-Асад
| Алі аль-Асад | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1875 Кардаха, Латакія, Сирія |
| Помер | 1963 |
| Діяльність | селянин |
| Діти | Хафез аль-Ассад, Ріфат аль-Асад і Jamil al-Assadd |
Алі аль-Асад (араб. عَلِيّ الْأَسَّد, прізвище від народження аль-Вахш араб. الوحش; 1875 – 1963) — алавітський фермер і вождь племені, батько президента Сирії Хафеза аль-Асада та дід Башара аль-Асада, президента Сирії до грудня 2024 року. [1] [2][3]
Алі ібн Сулейман аль-Вахш був сином Сулеймана ібн Ахмеда ібн Ібрагіма ібн Сулеймана аль-Вахша. Сім'я аль-Асад мешкала у алавітському місті Кардаха, гірській місцевості санджака Латакія Османської імперії.[4] Вони належали до племені Калбія.[5][6] [7]
Алі мав репутацію захисника слабких, і в 1920-х роках допомагав біженцям, які тікали з колишньої провінції Алеппо, коли Франція віддала її частину Туреччині.[8] Він був одним із небагатьох письменних алавітів у своєму селі та єдиним чоловіком у селі, який передплачував газету. [9] У 1927 році він змінив своє прізвище з аль-Вахш (у перекладі «дикун») на аль-Асад, тобто «лев» арабською[1].
Алі тричі одружувався і за три десятиліття народив одинадцятеро дітей. Його перша дружина, Саада, походила з району Хаффе. У них було троє синів і дві дочки. Його друга дружина Наїса була молодша за нього на двадцять років. Вона була дочкою Усмана Аббуда з села Кутільба, приблизно за 12 кілометрів вище на гору. У них була донька і п'ятеро синів. Четверта дитина, Хафез, народилася 6 жовтня 1930 року.[10]
Алі ібн Сулейман аль-Асад був одним із тих, хто підписав передбачуваний лист «№ 3547», адресований прем'єр-міністру Франції Леону Блюму 15 червня 1936 року, який благав французів не залишати Сирію. [11] Однак історик Стефан Вінтер стверджує, що цей лист є підробкою.[12] Історик Ярон Фрідман знайшов копію оригіналу алавітської петиції до Леона Блюма, що зберігається під каталожним номером SDN 242QO Петиція 598 у французьких дипломатичних архівах. Припускають, що це звернення було написано алавітським поетом Бадаві аль-Джабалом, а не підписаним відомими алавітськими лідерами чи предками родини аль-Асад. В спірному листі зазначено: У листі також вихваляються євреї в Палестині та зараховуються до груп, які переслідуються мусульманами. Цілком можливо, що цей аспект листа не був щирим, а мав на меті сподобатися Леону Блюму, прем'єр-міністру Франції, якому він був адресований, і який був євреєм.[13]
31 серпня 2012 року постійний представник Франції при ООН Жерар Аро згадав про лист у відповідь сирійському дипломату Башару Джафарі.[3]
- ↑ а б Alianak, 2007, с. 128.
- ↑ Zahler, 2009, с. 25.
- ↑ а б وثيقة تكشف عمالة جد الأسد : طلب ابقاء الانتداب الفرنسي على سوريا.. شاهد صور ونص الوثيقة. alwatanvoice.com (Arabic) . 1 вересня 2012.
- ↑ Reich, Bernard (1990). Political Leaders of the Contemporary Middle East and North Africa: A Biographical Dictionary. Greenwood Publishing Group. с. 52. ISBN 978-0-313-26213-5.
- ↑ Bengio, Offra, ред. (1998). Minorities and the State in the Arab World. с. 135. ISBN 978-1-55587-647-0.
- ↑ Jessup, John E. (1998). An Encyclopedic Dictionary of Conflict and Conflict Resolution, 1945–1996. Westport, CT: Greenwood Press. с. 41. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 29 серпня 2017.
- ↑ Alianak, 2007, с. 127—128.
- ↑ فراس الأسد ينشر هوية جده والد حافظ الأسد.. تحمل مفاجأة أخفاها النظام (صورة). eldorar.com (Arabic) . 6 серпня 2019.
- ↑ Darke, 2018, с. 137.
- ↑ Seale, 1990, с. 5.
- ↑ Seale, 1990, с. 20.
- ↑ Winter, Stefan (June 2016). The Asad Petition of 1936: Bashar's Grandfather Was Pro-Unionist By Stefan Winter. Joshualandis.
- ↑ Looking at Alawites. The Levantine Review. Процитовано 8 вересня 2015.
- Darke, Diana (2018). The Merchant of Syria: A History of Survival. Oxford University Press.
- Seale, Patrick (1990). Asad: The Struggle for the Middle East. University of California Press. ISBN 9780520069763.
- Alianak, Sonia (2007). Middle Eastern Leaders and Islam: A Precarious Equilibrium. Peter Lang. ISBN 9780820469249.
- Zahler, Kathy A. (2009). The Assads' Syria. Twenty-First Century Books. ISBN 9780822590958.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |