Амтолметин гуацил
 | |
|---|---|
Амтолметин гуацил
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| (2-methoxyphenyl) 2-[ [2-[1-methyl-5-(4-methylbenzoyl)pyrrol-2-yl]acetyl]ami | |
| Класифікація | |
| ATC-код | M01 |
| PubChem | |
| CAS | 87344-06-7 |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C24H24N2O5 |
| Мол. маса | 420,458 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | НД |
| Метаболізм | Плазма |
| Період напіввиведення | 5 год. |
| Екскреція | Нирки, Жовч, фекалії |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | АМТОЛМЕТИН «Д-р Редді'с Лабораторіс Лтд», Індія UA/12159/01/01 11.05.2012-11.05.2017 |
Амтолметин гуацил (англ. Amtolmetin guacil, лат. Amtolmetinum guacilum) — синтетичний препарат, що є похідним нестероїдного протизапального засобу толметину[2][3], який по хімічній структурі є похідним фенілоцтової кислоти. Амтолметин гуацил також належить до групи нестероїдних протизапальних препаратів і є першим у світі нестероїдним протизапальним препаратом із гастропротективними властивостями.[2][3] Натепер амтолметин гуацил застосовується виключно перорально. Уперше амтолметин гуацил синтезований в Італії у 80-х роках ХХ століття у лабораторії «Sigma-Tau Industrie Farmaceutiche Riunite», що є підрозділом компанії «Medosan»[4], де й проводились перші клінічні дослідження новоствореного лікарського препарату в 90-х роках ХХ століття.[2]
Амтолметин гуацил — синтетичний препарат, що є по хімічній структурі похідним фенілоцтової кислоти та належить до групи нестероїдних протизапальних препаратів. Амтолметин гуацил є модифікованим похідним нестероїдного протизапального препарату толметину[5], гліцину[6] та гваяколу.[7][1] Механізм дії препарату, як і інших представників групи нестероїдних протизапальних препаратів, полягає у інгібуванні ферменту циклооксигенази, яка забезпечує перетворення арахідонової кислоти у простагландини, у тому числі у вогнищі запалення. Частина простагландинів має цитопротекторні властивості, а частина має здатність стимулювати розвиток запального процесу.[8] Амтолметин гуацил за рахунок комбінованої будови молекули не тільки не викликає пошкодження слизової оболонки шлунку за рахунок інгібування ізоферментів циклооксигенази ЦОГ-1 і ЦОГ-2, але й за рахунок наявності у молекулі препарату ванілінової групи має репаративні властивості щодо слизової оболонки шлунку.[7][2] Метаболіт амтолметину гуацилу гваякол підвищує рівень шлункової синтази NO[1][2] за рахунок пригнічення інгібіторів даного ферменту.[3] Амтолметин гуацил також має здатність стимулювати периферичні рецептори капсаїцину, що забезпечує місцеву знеболювальну дію[1], а також призводить до стимуляції вивільнення пептиду, що кодується геном кальцитоніну, що також призводить до підвищення синтезу оксиду азоту у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту.[7] Амтолметин гуацил також стимулює вивільнення бікарбонату, який є основою лужного буфера шлункового соку, та пригнічує перекисне окислення ліпідів, що також призводить до зниження секреції соляної кислоти та прискоренню репаративних процесів у слизовій оболонці шлунку.[2] Окрім цього, препарат має здатність знижувати агрегацію тромбоцитів, що забезпечує вищу безпеку застосування амтолметину гуацилу у хворих із множинними факторами ризику серцево-судинних захворювань.[3] При клінічних дослідженнях амтолметину гуацилу препарат мав рівнозначну протизапальну та знеболювальну ефективність при зниженні частоти побічних ефектів у порівнянні з диклофенаком, толметином, піроксикамом, індометацином та целекоксибом.[2][3]
Амтолметин гуацил повністю та швидко всмоктується при пероральному застосуванні. Найвища концентрація препарату спостерігається на стінках органів травної системи, яка може утримуватися до 2 годин після прийому препарату. Після всмоктування препарат швидко гідролізується ферментами плазми крові до толметину-гліцинаміду, толметину та гваяколу, тому власне амтолметин гуацил не визначається у плазмі крові. Метаболіти препарату добре проникають у більшість тканин організму. Препарат практично повністю (на 99%) зв'язується з білками плазми крові. Подальший метаболізм похідних амтолметину гуацилу проходить у печінці, де проходить переважно окислення метильної групи толметину. Виводиться препарат переважно із сечею, частково виводиться також із калом та жовчю. Період напіввиведення амтолметину гуацилу становить 5 годин, повне виведення препарату завершується протягом 24 годин.[1]
Амтолметину гуацил застосовується при ревматоїдному артриті, остеоартрозі, бурситі, тендовагініті, хворобі Бехтерєва та інших захворюваннях опорно-рухового апатату, при больовому синдромі різної етіології (у тому числі головний біль, посттравматичний біль, біль після опіків, альгодисменорея).[9][1]
При застосуванні амтолметину гуацилу можуть спостерігатися наступні побічні ефекти[9]:
- З боку шкірних покривів та алергічні реакції — нечасто (0,1—1%) висипання на шкірі, рідко (0,01—0,1%) дерматит, свербіж шкіри, гіпергідроз, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, гарячка, синдром Лаєлла, анафілактичний шок, еритема шкіри, задишка, набряк обличчя, бронхоспазм; дуже рідко (менше 0,01%) набряк язика.
- З боку травної системи — часто (1—10%) нудота; нечасто (0,1—1%) диспепсія, метеоризм; рідко (0,01—0,1%) діарея, біль у животі, блювання, запор, гастрит; дуже рідко порушення функції печінки, виразка шлунку або кишечнику, шлунково-кишкові кровотечі.
- З боку нервової системи — часто (1—10%) головний біль, головокружіння, сонливість; рідко (0,01—0,1%) депресія, порушення зору.
- З боку серцево-судинної системи — часто (1—10%) артеріальна гіпертензія; нечасто (0,1—1%) периферичні набряки; дуже рідко (менше 0,01%) тахікардія, васкуліт, серцева недостатність, інфаркт міокарду.
- Зміни в лабораторних аналізах — рідко (0,01—0,1%) анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, підвищення рівня сечовини у крові.
Амтолметин гуацил протипоказаний при підвищеній чутливості до нестероїдних протизапальних препаратів, загостренні виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишковій кровотечі, виражених порушеннях функції печінки та нирок, важкій серцевій недостатності, гострій серцево-судинній недостатності, бронхіальній астмі у поєднанні з поліпозом носа та підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти, гемофілії та інших порушеннях згортання крові, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, вагітності та годуванні грудьми. Амтолметин гуацил не застосовується у дитячому та підлітковому віці.[1][9]
Амтолметину гуацил випускається у вигляді таблеток по 0,6 г.
- ↑ а б в г д е ж http://compendium.com.ua/info/200257/dr-reddy-s/najzilat (рос.)
- ↑ а б в г д е ж http://www.medi.ru/doc/g422902.htm [Архівовано 19 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г д http://www.rmj.ru/articles_9613.htm [Архівовано 19 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ http://www.google.com/patents/US4578481 [Архівовано 19 червня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ http://medprosvita.com.ua/terapiya/aktualnye-voprosy-ehffektivnosti-i-b [Архівовано 19 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ http://www.fesmu.ru/elib/Article.aspx?id=305807 [Архівовано 19 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в http://www.lvrach.ru/2014/04/15435936 [Архівовано 19 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ http://www.rheumatology.kiev.ua/wp/wp-content/uploads/2014/01/836.pdf?upload= [Архівовано 19 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в http://www.vidal.ru/drugs/molecule/2256 [Архівовано 21 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Амтолметину гуацил на сайті mozdocs.kiev.ua [Архівовано 21 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Амтолметин гуацил на сайті rlsnet.ru [Архівовано 21 червня 2015 у Wayback Machine.](рос.)