Амілоїд

Мікрофотознімок медулярного раку щитоподібної залози з накопиченнями амілоїду (в лівій частині знімку). Нормальна тканина щитоподібної залози розташована праворуч (фолікулярні клітини). Фарбування Г-Е.

Амілоїд — аномальний білок (глікопротеїн), основним компонетом якого є нерозчинні фібрилярні (фибрилярный компонент, F-компонент) та глобулярні (плазменный компонент, P-компонент) протеїни, а також полісахариди. Скупчення амілоїду призводить до утворення стромально-судинного диспротеїнозу — амілоїдозу.

Історія

В 1844 році Карл Рокитанський описав зміни паренхіматозних органів, що демострували «сальний» вигляд. В 1859 році Рудольф Вірхов описав особливу речовину, що під дією кислоти та йоду фарбувалась в синій колір. Враховуючи ці властивості Вірхов помилково назвав дану речовину «крохмалем» — або амілоїдом від лат. amylum.

Структура

Фібрилярні білки амілоїду складаються з 4 типів:

• AА-білок — утворюється з плазменого аналога
• AL-білок — утворюється з L-ланцюга імуноглобулінів
• AF-білок — утворюється з преальбуміну
• ASC-білок — утворюється з преальбуміну

Клінічне значення

Амілоїд визначається при наступних хворобах:

• Хвороба Альцгеймера
• Хвороба Паркінсона
• Фатальне сімейне безсоння
• Хвороба Гантінгтона
• Медулярний рак щитоподібної залози
• Атеросклероз
• Ревматоїдний артрит
• Пролактинома
• Фамільна амілоїдна полінейропатія
• Спадковий ненейропатичний системний амілоїдоз
• Діаліз-асоціойваний амілоїдоз
• Фінський амілоїдоз
• Решітчаста дистрофія рогівки
• Церебральна амілоїдна ангіопатія