Амітабга
Аміта́бга[1] (Амітаюс[2]), Амітанто[3] або Аміда[4] — одне з безлічі імен Будди, або іншими словами найшанованіший будда у махаяністському вченні Чистої землі, один з П'яти будд мудрості у вченні Ваджраяни. Вважається милостивим буддою, оскільки пояснює універсальний закон буття у Західному раю і приймає під своє заступництво всіх осіб, які щиро моляться і просять про його допомогу незалежно від їхнього походження, статусу або чеснот.
Лотосове сімейство (Падма).[5]
За переказами Амітабга був свого часу індійським царем, який, познайомившись з буддизмом, відрікся від престолу, став ченцем і прийняв ім'я Дхармакара — «Той, хто здійснює дхарму»[6]. Він вирішив стати буддою і здобути у владарювання рай, Землю неймовірної радості[7], в якій усі, хто кликав його ім'я, могли б переродитися в майбутньому житті. Через це Амітабга склав 48 обітниць, в яких він обіцяв не досягати найвищого просвітлення, допоки не допоможе всім живим істотам в своєму раю, «Землі неймовірної радості». Ці обітниці та основні принципи вчення амідаїзму викладені в «Сутрі Амітабги» та «Сутрі безмежного життя».
Результати археологічних досліджень вказують на те, що культ Амітабги, ймовірно, розвинувся впродовж 1 і 2 століть по Р. Х. Деякі учені виводять зв'язок культу цього будди з перським культом Мітри.
Перші свідоцтва про Амітабгу відносяться до 2 століття по Р. Х. Це напис на основі статуї, що була знайдена в Говіндо-Нагарі і зберігається в музеї Матхура. Скульптура, яку купецька сім'я присвятила будді Амітабга, датується «28 роком правління Хувішки», тобто другою половиною 2 століття, періодом Кушанської імперії.
Перша сутра, де згадується Амітабга, — китайський переклад «Сутри Пратьютпанна», що був виконаний кушанським ченцем Локаксемою близько 180 року. Вважається, що цей чернець стояв біля витоків вчення амідаїзму у Китаї. Традицію шанування Західного раю в Китаї можна прослідкувати до періоду Шести династій (317—589).
В Японії культ Амітабги з'явився у 10 столітті і був розвинений та пошериний в народному середовищі зусиллями ченців Хонена і Сінрана, засновників сект Дзьодо-сю і Дзьодо-сінсю. Вони висували ідею спасніння людини незалежно від соціального статусу і підкреслювали перевагу простої віри над складними доктринами і догматами монастирського буддизму.
Іконографія Амітабги схожа з іконографією будди Шак'ямуні, проте перший традиційно зображається з мудрою медитації (дх'яна-мудрою) або переконування (вітарка-мудрю), а другий — з мудрою торкання землі (бхуміспарша-мудра). Також часто Амітабга зображається в оточенні помічників — бодхісаттв співчуття і милості Авалокітешварою справа і бодхісаттвою мудрості Махастхамапраптою зліва.
У тибетському образотворчому мистецтві Амітабга постає в червоній гамі кольорів, яка символізує любов, милість, емоційну енергію і захід сонця. Невід'ємним атрибутом будди є лотос — символ чистоти і ніжності.
Його консортом є Панаравасіні (Pāṇḍaravāsinī).[8][9][10][11][12]
Молитвене звернення, так звана мантра до Амітабги:[13]
|
oṃ amitābha hrīḥ (санскрит.) | 
|
або[13]
|
|
oṃ amideva hrīḥ: «Ом Амідхева хрі!» (тибет.) |
|
в японському буддизмі вони декламують:
|
|
南無阿弥陀仏 «Наму Аміда буцу!» |
|
Китайські амідаїсти часто вітають один одного іменем цього будди.
- ↑ санскр. अमिताभा, Amitābha IAST; кит.: 無量光仏, «Безмежне Благо», «Безмежне Світло». Тобто Будда, як Той, хто проливає світло на світ темряви.
- ↑ Lévi, Sylvain; Takakusu, Junjir; Demiéville, Paul; Watanabe, Kaigyoku (1929). Hobogirin: Dictionnaire encyclopédique de bouddhisme d'après les sources chinoises et japonaises, Paris: Maisonneuve, vols. 1–3, p.42
- ↑ санскр. अमितायुस्,кит.: 無量寿仏, «Безмежне Життя». Тобто Будда, як Той, хто знаходиться поза межами сил часу і простору.
- ↑ В Китаї відомий як Аміту Фо (кит.: 阿彌陀佛), а в Японії — як Аміда-ньорай, будда Аміда або будда Міда (яп. 阿弥陀如来, 阿弥陀仏, 弥陀仏)
- ↑ Мо: Тибетська гадальна система [Архівовано 19 серпня 2018 у Wayback Machine.] 2017
- ↑ санскр. धर्मकार, Dharmakāra IAST; яп. 法藏菩薩, ходзо-босацу.
- ↑ санскр. सुखवती, Sukhāvatī IAST, «земля радості», яп. 浄土, «чиста земля» або яп. 極楽, «місце надзвичайної радості».
- ↑ The Great Compassion Mantra - Namo Amitabha. Архів оригіналу за 21 лютого 2009.
- ↑ Bardo: Fourth Day. Kaykeys.net. 7 лютого 2005. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2012. [Архівовано 2021-11-09 у Wayback Machine.]
- ↑ Symbolism of the five Dhyani Buddhas. Архів оригіналу за 8 березня 2009. [Архівовано 2009-03-08 у Wayback Machine.]
- ↑ Pandara is said to be the Prajna of Amitābha Buddha. Pandara is the same in essence with Buddha Amitābha. Himalayanmart.com. Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 7 листопада 2012. [Архівовано 2018-10-03 у Wayback Machine.]
- ↑ Guan Yin - Bodhisattva/ Goddess of Compassion. Nationsonline.org. 4 червня 2011. Архів оригіналу за 16 серпня 2011. Процитовано 7 листопада 2012.
- ↑ а б Amitābha and Amitāyus. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 2 травня 2021.
- 中村 元・福永光司・田村芳朗・末木文美士・今野 達 編 『岩波仏教辞典 第二版』 岩波書店, 1995.
- 浄土真宗教学編集所 浄土真宗聖典編纂委員会 編纂 『<浄土真宗聖典>浄土三部経 -現代語版-』 本願寺出版社, 1996.