Перейти до вмісту

Мантра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мантри виписані на камінцях, Тибет

Мантра (санскр. मन्त्र, «інструмент мислення, вислів, молитва[джерело?]») — священний звук чи гімн в йозі, індуїзмі та буддизмі, що вимагає точного відтворення звуків, його складових. Корінь man (в перекладі із санскриту) — мислити, суфікс tra — інструмент, локалізація (місце)[1]. Тобто мантра — це звук, який є інструментом мислення. Мантра може складатися як з одного складу (наприклад — ОМ), так і з поєднання звуків та складів — ОМ ТАТ САТ!

Мантри не слід плутати з молитвами і формами, призначеними для словникового самонавіювання, оскільки вони можуть не мати змістовного навантаження (хоча можуть і мати сакральний зміст)[2]. Не є принципово важливим і символічний аспект мантри, хоч деякі мантри мають символічний сенс, наприклад, шість складів основної мантри тибетського буддизму ОМ МАНІ ПАДМЕ ХУМ співвідносяться з шістьма світами буддійської космогонії, але це швидше виняток[2].

Один із механізмів впливу мантр — резонансний вплив на ендокринну і вегетативну системи: таким чином, за рахунок вібрації відбувається внутрішній масаж ендокринних залоз[2].

Незважаючи на те, що механізми впливу мантр мало вивчені, їх часто використовують під час арттерапевтичних практик, зокрема практики медитативного живопису.

Мантри в інших культурах, езотерічних традиціях, релігіях, культах

[ред. | ред. код]

Зазвичай зустрічаються мантри на санскриті, але аналог мантр зустрічається у сикхізмі[3], зороастризмі[4], даосизмі, «умне ділання»[джерело?] (тобто багаторазове повторення іісусової молитви) в ісихазмі, зікри в суфізмі. У японських та китайських культурах крики «ос»та «кійа» — явища, відповідні поняттю мантри[5]. У японській традиції сингонії слово Сінгон означає мантру.

Мантри мають ведичне, індуїстське походження, лише пізніше вони були адаптовані у буддизмі й джайнізмі. Мантри часто порівнюють з молитвами і заклинаннями. Мантри також — основа трансцендентальної медитації та мантра-йоги.

Окрім того, що мантри записують, існує традиція у тибетському буддизмі висікати мантри на каменях, наприклад, камені мані‎.

Ознаки мантри (виділені Шталем при вивченні тантричних ритуалів)[6]:

- звук мантр не може бути змінений;

- порядок елементів в мантрах не може бути змінений (спеціальна структура: биджа-звук, як правило, йде на початку, але в тантричних мантрах також і в кінці заклинання);

- мантри не є змістовними пропозиціями — вони не містять значущих виразів, і вони не створюють мову, але вони з очевидністю випливають граматичним правилам (синтаксис домінує над семантикою);

- поширення та передача мантр відбувається часто без традиції пояснення сенсу цих формулювань.

Сакральне значення мантр

[ред. | ред. код]

В індуїзмі вважають, що всі звуки і слова, які використовують люди, виражають вплив розуму на матерію. Якщо слова використовуються і організовуються людиною, що володіє знаннями в цьому питанні, то можуть формуватися так звані «слова сили» або «фрази сили». Таку людину в древній Індії називали мантракара (санскр. मन्त्रकर,\"творець мантр\"). Священні тексти містять безліч великих мантр, найвеличнішим з яких є слово «Ом» (). Мантра це не молитва, оскільки в мантрі важливий не стільки сенс, скільки точне відтворення звуків, згідно передачі.

Індуїсти вважають, що мантра — це певна форма мови, що робить істотний вплив на розум, емоції і навіть на зовнішні предмети. Ідея того, що певні слова і фрази можуть бути так само ефективні, заснована на переконанні, що будь-який рух супроводиться звуком, хоча багато рухів в природі видають звуки, недоступні людському вуху. Більш того, ці звуки насправді є словами або твердженнями, значення яких може зрозуміти лише знавець, — у цьому випадку можливе розуміння «досконалого зв'язку», або опанування «універсальної мови». Далі, відповідно до того факту, що в реальному світі функція передує структурі, виголошеному слову передує думка, яка у свою чергу є творчою силою.

Суть мантр

[ред. | ред. код]

Мантра — це технічний прийом, спрямований на регулювання і налаштування розуму.

Мантри — це звуки мови Всесвіту. Існує безліч мантр, кожна з яких має власні якості, ритм і дію. Звуки, що їх виголошує людина, змушують її фізичне і енергетичне тіло налаштовуватися, резонувати і синхронізуватися зі своєю енергією і частотою. Поєднання звуків, резонансу і ритму мантри призводить до зміненого стану свідомості, яка встановлює образ для потоку думок. Багато що зі створеного людиною проводиться її підсвідомим автоматичним програмуванням через вимовлення або промовляння слів і звуків.

Згідно з філософією буддизму, мантри мають «силу» лише після проходження посвяти і прямої усної передачі від Гуру до учня (посвяченого). Не менш важливим елементом є повторення. Пробудження «мантр», «мантра-Чайтанья» — особлива тантрична практика, заснована на суто езотеричному ставленні до «мантри», звукової формули, що має в індуїзмі, тибетському буддизмі сакральний характер. Звичайне промовляння «мантр» в екзотеричній практиці індуїзму, на думку тантристів, лише позначає божественну присутність, але не реалізує її на практиці. На думку Тантри, такого використання «мантр» недостатньо, оскільки «мантри» залишаються в такому випадку в «сплячому стані», а отже, вони неефективні для процесу ініціації. Процес пробуждення мантр у Тантрі полягає в розпалюванні її матеріальними звуковими формами ментального вогню та її переведення в тонкий стан, у стан «світла». Таке «пробуждення» супроводжується ефективним зіткненням присвяченого з «девата», «божеством», пов'язаним із цією мантрою, «субтильним тілом», яким вона, власне кажучи, і є. В тантричній традиції «мантри» передавались тільки усно від вчителя до учня, і конкретний спосіб пробуждення кожної з них утримувався в суворій таємниці. Вважалося, що езотеризм «мантр» має чисто божественне походження, і наука «мантр» була довірена людям богами.

Кінцева мета співу мантр

[ред. | ред. код]

Коли ми повторюємо мантру, ми відтворюємо вібрації Безкінечного, які розташовані поза часом і простором. Мантра є вираженням цих вібрацій у слові. Спочатку ми робимо це свідомо і вголос, потім у думках. Якщо ритм повторення правильний і ми повністю зосереджені, то повторення відбувається само собою, а ви просто слухаєте. Внутрішня безмовність настає, коли замовкає его. Розум вібрує мовчки у досконалій гармонії з безкінечним «я». Безмовність наповнена вібрацією «Анахат». Коли ви досягаєте досконалості в практиці мантри, подібно до музиканта, що майстерно володіє своїм інструментом, ви зможете видобувати з неї радість, зцілення, співчуття або будь-який інший стан.

Визначні мантри

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bhāgīrathaprasāda,, Tripāṭhī, (2016). Sanskrit made easy : through 'natural law and mnemonics' for etymological, deeper and thorough knowledge (англійською) . Varanasi. с. 540. ISBN 81-85570-41-8. OCLC 1066080915.
  2. а б в Сафронов А.Г. (2016). Йога: физиология, психосоматика, биоэнергетика (російською) . Харків: Ритм Плюс. с. 40. ISBN 978-966-2079-46-3.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  3. M., Nesbitt, Eleanor (2005). Sikhism : a very short introduction. Oxford: Oxford University Press. ISBN 9780191517365. OCLC 99749014.
  4. Boyd, James W.; Boyce, Mary (1980-11). Zoroastrians: Their Religious Beliefs and Practices. The Journal of Asian Studies. Т. 40, № 1. с. 154. doi:10.2307/2055076. ISSN 0021-9118. Процитовано 6 грудня 2018.
  5. )., Safronov, Andrej Grigorʹevič (1971-; Jogi., Ukrainskaâ Federaciâ (2016). Joga : fiziologiâ, psihosomatika, bioènergetika (вид. Izd. 3-e, ispr). Harʹkov: Ritm-Plûs. ISBN 9789662079463. OCLC 1034644022.
  6. Yoga Science - Выпуск 47. sites.google.com (амер.). Процитовано 6 грудня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • (рос.)Тендзин Вангьял Ринпоче. Тибетское исцеление звуком. — Перевод с англ.: СПб.: Уддияна, 2008. — 112 с. ISBN 978-5-94121-040-4
  • (рос.)Кедруб Дже «Основы буддийских тантр», М.: Шечен 2000 – 240 стр. Перевод с тибетского и примечания Ф.Лессинга и А.Ваймана. Перевод с английского: Ф.Маликова. ISBN 5-93980-003-3
  • (рос.)Шаланграма дас. Мантра-йога и медитация.-СПб.:Фонд физ.культуры, 2000.- 136 с. ISBN 5-93346-021-4

Посилання

[ред. | ред. код]