Анастасія Ангальтська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анастасія Ангальтська
нім. Anastasia von Anhalt
королева-консорт Саксонії
(титулярно)
Початок правління: 9 серпня 1968
Кінець правління: 23 липня 2012
Інші титули: маркграфиня Мейсенська

Попередник: Єлизавета Олена Турн-унд-Таксіс
Наступник: Ґізела Баварська

Дата народження: 22 грудня 1940(1940-12-22)[1] (83 роки)
Місце народження: Реґенсбурґ
Чоловік: Марія Еммануїл Саксонський
Діти: Александр (прийомний)
Династія: Асканії, Альбертинська лінія Веттінів
Батько: Ойген Ангальтський
Мати: Анастасія Юнгмайєр

Анастасія Ангальтська (нім. Anastasia von Anhalt), повне ім'я Анастасія-Луїза Александра Єлизавета Ютта Сибілла Марія-Августа Генрієтта Ангальтська (нім. Anastasia-Luise Alexandra Elisabeth Jutta Sibylle Marie-Auguste Henriette von Anhalt; нар. 22 грудня 1940) — принцеса Ангальту з династії Асканіїв[2], донька принца Ойгена Ангальтського та Анастасії Юнгмаєр, дружина титулярного короля Саксонії Марії Еммануїла.

Біографія

[ред. | ред. код]

Анастасія народилась 22 грудня 1940 року у Регенсбурзі під час Другої світової війни. Вона стала єдиною дитиною для принца Ойгена Ангальтського та його дружини Анастасії Юнгмаєр, з'явившись на світ за п'ять років після їхнього весілля. Її батько походив з дому Асканіїв і доводився молодшим братом титулярному правителю Ангальтського герцогства Йоакіму Ернсту.

Дитинство Анастасія провела у Штраубінгу в Баварії. Відвідувала середню школу при монастирі Цангберг у Мюльдорфі, ученицею якої за кілька десятиліть до цього була Зіта Бурбон-Пармська. Згодом навчалася у школі при монастирі Фрауенкімзеє, на однойменному острові на озері Кімзеє.[3]

Після переїзду із родиною до Швейцарії у містечко Ля Тур-де-Пельц в 1961 році, познайомилася з саксонським принцом Марією Еммануїлом. Наступного року вони побралися. Вінчання 21-річної Анастасії та 36-річного Марії Еммануїла пройшло 23 червня 1962 у швейцарському містечку Веве, розташованому на березі Женевського озера. Після весілля принцеса прийняла католицтво.[4]

У 1968 році Марія Еммануїл став титулярним королем Саксонії, однак як і батько, використовував титул маркграфа Мейсенського.[5] Анастасія-Луїза виконувала належні їй представницькі обов'язки.[3]

Не маючи власних дітей, пара у 1999 році всиновила племінника Марії Еммануїла, Александра де Афіфа. За два роки до цього всі представники чоловічої статі Альбертинської лінії Веттінів визнали права юнака, як майбутнього голови дому, та підписали відповідний документ. Втім, у 2002 році частина з них відмовилася від свого попереднього рішення.[4]

У липні 2012 року чоловік Анастасії пішов з життя.[6][7] Маркграфиня з того часу консультує та підтримує у їхній діяльності Александра де Афіфа та його дружину Ґізелу. Мешкає в Ля Тур-де-Пельц.[3]

Нагороди

[ред. | ред. код]

St. Heinrichs Nadel (дім Веттінів).[3]

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Фрідріх I
 
Антуанетта Саксен-Альтенбурзька
 
Моріц Саксен-Альтенбурзький
 
Августа Саксен-Мейнінгенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Едуард Ангальтський
 
 
 
 
 
Луїза Шарлотта Саксен-Альтенбурзька
 
 
 
 
 
Макс Юнгмайєр
 
 
 
 
 
Анастасія Штайнер
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ойген Ангальтський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анастасія Юнгмайєр
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анастасія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Lundy D. R. The Peerage
  2. Народилася вже після скасування титулів у Німеччині
  3. а б в г Офіційний сайт маркграфа Мейсенського. Анастасія Ангальтська [1] [Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
  4. а б Новини монархістів. Маркграф Мейсенський [2] [Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. Zur Erinnerung an Maria Emanuel Markgraf von Meißen (1926—2012) [3] [Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
  6. У віці 86 років відійшов у вічність маркграф Мейсенський [4] [Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine.] (нім.)
  7. Помер маркграф Мейсенський [5] [Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine.] (нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]