Анастасія Лінь
Анастасія Лінь | ||||
---|---|---|---|---|
Лінь свідчить перед Конгресом США, 2015 | ||||
Ім'я при народженні | кит. 林耶凡 | |||
Народилася | 1 січня 1990 (35 років) Anxiang Countyd, Чанде, Хунань, КНР | |||
Громадянство | Канада КНР | |||
Релігія | Фалунь Дафа[1] | |||
Діяльність | акторка, модель, учасниця конкурсу краси, правозахисниця | |||
Alma mater | Торонтський університет | |||
IMDb | nm4557205 | |||
| ||||
Анастасія Лінь у Вікісховищі | ||||
Анастасія Лінь (китайське прізвище та ім'я: 林耶凡, піньїнь: lín yēfán; нар. 1 січня 1990) — канадська акторка та модель, учасниця конкурсів краси і правозахисниця китайського походження. Побудувала кар'єру, знімаючись у фільмах, присвячених порушенню прав людини в Китаї[2]. У січні 2016 року Лунь увійшла до списку «Топ-25 до 25 років» MTV Fora[3]. У червні 2016 року вона виграла премію Leo Award за кращу жіночу роль у фільмі The Bleeding Edge[4].
Вигравши титул Miss World Canada у 2015 році, Лунь мала представляти Канаду на конкурсі Miss World 2015 у Китаї, але влада КНР відмовила їй у візі, оголосивши її персоною нон грата. Звістка про відмову в участі, а також її подальша спроба в'їхати до КНР через Гонконг протягом кількох тижнів привертали увагу світової преси, що призвело до появи статті на першій шпальті в The New York Times, а також редакційних статей у великих газетах[5]. Велика частина публікацій хвалила Лінь за хоробрість та «опір тиранії», використовуючи нову форму — конкурс краси, її діяльність була освітлена як «щирий захист свободи совісті»[6]. Аналітики запідозрили, що причина відмови у в'їзді до КНР пов'язана із діяльністю Лінь із захисту прав людини в Китаї та відповідним вибором ролей у кіно[7].
Лінь представляла Канаду на Miss World 2016 у Вашингтоні, округ Колумбія[8].
Анастасія Лінь народилася в Китаї в провінції Хунань, де ходила до початкової школи, поки не переїхала до Торонто (Канада) з матір'ю у віці 13 років[9]. Її батько є генеральним директором великої компанії, яка постачає медичне обладнання, мобільні телефони Samsung та інші продукти до Китаю[10].
Мати Лінь працювала університетською професоркою в Китаї, викладала економіку та міжнародні фінанси, і саме тому Лінь зрештою покинула країну[11]. "Моя мати вважала, що західне навчання для мене буде кращим... Я дуже товариська, самовпевнена людина", сказала Лінь в інтерв'ю для Macleans[12]. Вона характеризує свою матір як "маму-тигра", яка відправила її до початкової школи на два роки раніше та змусила її вчитися грати на класичному фортепіано з дитинства. Щодня о 6 ранку Лінь піднімалася на гору, на вершині якої мати викрикувала слова з англійського словника, щоб поліпшити свою вимову"[13][14]. Саме з тієї ж вершини гори Анастасія та її мати змогли вловити сигнал «Голосу Америки», зазвичай заборонений в Китаї[15].
Лінь пішла до середньої школи у Ванкувері, перш ніж переїхати в Торонто. Дізнавшись про криваву розправу на Тяньаньмень і про переслідування Фалуньгун, вона сама почала розмовляти з дисидентами. "Це дійсно мене вразило і я хотіла щось зробити для них. Я чула їх історії та хотіла зобразити їх безнадійне становище, оскільки вони залишилися не почутими»[16].
Вона є випускницею Університету Торонто (зі ступенем бакалавра у сфері мистецтвознавства).
З початку акторської кар'єри у віці 7 років Лінь зіграла у понад 20 фільмах і телевізійних постановах. Найбільш помітно вона попрацювала в головних ролях у кількох фільмах про права людини в Китаї.
У першому фільмі Лінь грала ученицю, що загинула в погано збудованій школі під час землетрусу в китайській провінції Сичуань у 2008 році. У 2011 році вона зіграла в Beyond Destiny, який завоював премію «Золота пальма» на Міжнародному кінофестивалі в Мексиці та премії «За заслуги» на Indie Fest у Каліфорнії[17]. У 2014 році дівчина зіграла репортера Центрального телебачення Китаю (CCTV) у сатиричній серії "Великі шорти" (народна назва головної будівлі CCTV). У тому ж році вона знялася в фільмі "Червоний лотос", шведській постановці, заснованій на подіях переслідування Фалуньгун компартією у Китаї. Її останній фільм «край, що кровоточить», створений творцем фільму Human Harvest[en] відзначеного нагородою Peabody Award, являє собою трилер, заснований на реальних подіях, де Анастасія грає людину, що практикує Фалуньгун[18]. Фільм було створено в 2016 році[19].
Рік | Назва | Роль | Примітки |
---|---|---|---|
2011 | Приречений | Цянь Цянь Цуї | |
2011 | За межами долі | Лілія | |
2012 | Учитель фортепіано | Цзи Сі | |
2014 | Червоний лотос | Лянь | |
2016 | Край, що кровоточить | Цзін |
Рік | Назва | Роль | Примітки |
---|---|---|---|
2014 | Великі шорти | Dandan Lv | Сезон 1 [20] |
Анастасія Лінь брала участь у конкурсах краси протягом кількох років, вигравши Міс Світу Канада у 2015 році. Двома роками раніше, 2013 році в цьому ж конкурсі вона отримала друге місце. Змагаючись за перше звання Міс Світу Канада у 2013 році, вона присвятила свою фортепіанну композицію "тим, хто втратив життя за свою віру і мільйонам людей, які досі борються за свою віру сьогодні"[14]. Заявка дівчини на участь в конкурсі 2015 року містила в собі відео з побажаннями «світла і сміливості тим, хто все ще перебуває в темряві»[21].
У кінці листопада, після того, як Анастасія Лінь не отримала листа-запрошення від уряду КНР, яке б підтримало її запит на отримання візи для участі в конкурсі Міс Світу 2015, вона зробила висновок, що їй відмовлено в праві брати участь в конкурсі. Вона припустила, що причиною стали її відкриті промови щодо порушень прав людини в Китаї[22].
Пізніше факт заборони було підтверджено, оскільки співробітники посольства Китаю в Оттаві оголосили її персоною нон грата, у той час, коли дівчина прямувала до Гонконгу. Дівчина спочатку сподівалася скористатися спеціальною візовою політикою провінції Хайнань для канадських громадян і намагалася переїхати до Санья з Гонконгу літаком Cathay Pacific з Канади. 26 листопада 2015 року співробітники аеропорту Гонконгу повідомили Лінь, що їй не буде видана віза для посадки в Санья, підтверджуючи відмову у в'їзді до КНР[23]. Китайські чиновники імміграційної служби не надали будь-яких підстав для відмови[24]. В електронному листі Globe and Mail, що стосується статусу Лінь, китайське посольство в Канаді заявило, що "Китай не дозволяє будь-якій персоні нон грата приїхати до Китаю"[25].
Відмова Лінь в участі у конкурсі краси призвела до значної уваги та коментарів ЗМІ. Редакція Washington Post заявила, що "ми ... вважаємо, що режим [компартії] дійсно загрожує будь-кому, хто не дотримується його лінії. Генеральний секретар Сі Цзіньпін і його політбюро стверджують, що вони хочуть ринкових реформ, але одночасно вони закручують гвинти громадянському суспільству, інтернет-дебатам, ЗМІ, незалежним церквам або будь-кому, хто може кинути виклик Комуністичної партії". Він додав, що цей підхід, у довгостроковій перспективі, "може завдати шкоди самому Китаю, оскільки режим стає все більш крихким, ізольованим і наляканим"[7].
Пей Міньсінь (експерт у питаннях здійснення влади в КНР, відносинам між США та Азією і демократизацією в країнах, що розвиваються) сказав що, те, як уряд КНР поводиться з Анастасією Лінь, є реальною демонстрацією взаємин у Китаї. «Вони знають, що люди будуть тремтіти за свої товсті чекові книжки та продовжувати бити поклони владі» і цей спосіб поводження з відомою людиною «є частиною ширшої стратегії — стримування потенційних критиків [влади]: забій курча — її потрібно вбити, щоб налякати всіх мавп»[5].
Девід Фейт у Wall Street Journal назвав справу "вікном у репресії Пекіна та параноєю". Він назвав відповідь китайського уряду Анастасії Лінь "офіційним бандитизмом". [26]
Націоналістична газета Global Times, керована прокомуністичним китайським виданням «Женьмінь жибао», заявила, що Лінь «була збита з пантелику помилковими цінностями» і «не має правильного розуміння країни, в якій народилася[27]». Після заяви Global Times, газета Globe and Mail опублікувала альтернативну думку: «Китай бачить королеву краси і тікає від неї», і «Абсолютно несправедливо не допустити пані Лінь брати участь в конкурсі свого покликання через свої політичні переконання. Але вона цілком може бути спокійна, знаючи, що однією лише загрози своєї присутності було достатньо, щоб змусити тремтіти від страху світову державу[28]».
Джефф Джейкоби, автор в The Boston Globe, заявив: «Тоталітарні режими нічим не гребують — ні політичним маніпулюванням міжнародного конкурсу краси, ні криміналізацією тихою медитації, чи навіть шантажем батька, з метою зломити дух дочки. Протистояти таким режимам нелегко. Королева краси має мужність і шляхетні манери, тому офіційний Китай боїться її слова зі сцени. Інша молода жінка, можливо, й отримає корону королеви краси, але Анастасія Лінь по праву її вже отримала[6].
Активна діяльність Лінь за права людини стала результатом її реакції на «ідеологічну обробку», яку влада Китаю змушує зазнати всіх громадян країни[5]. У Китаї, бувши школяркою, Лінь була членом «піонерської» організації, що є складовим елементом компартії Китаю. Вона була в студентській раді, навчаючись в коледжі, допомагала поширювати пропаганду проти Фалуньгун. «Бувши школяркою, мені держава промивала мізки. Навіть перша пісня, яку ми співали в дитячому саду, була про «славетну» комуністичну партію. Я була гордим маленьким комуністом, і вчила своїх однокласників ставати зрадниками»[10].
В інтерв'ю The New York Times вона сказала: «Одна з перших пісень, яку ми вивчили в дитячому саду називалася «Комуністична партія ближче мені, ніж мама». Коли Лінь дісталася до Канади, її мама запропонувала їй ознайомитися з альтернативними точками зору. «Моя мама показала мені багато речей, які не показують у Китаї, такі як придушення студентів на площі Тяньаньмень в 1989 році, переслідування Фалуньгун і тибетський питання. Я відчувала себе такою обдуреною, відчувала, що моє життя було наповнене брехнею протягом 13 років[15]».
Анастасія Лінь - практикуюча за системою Фалуньгун. Вона активно виступає проти порушень прав людини в КНР, особливо щодо переслідування практикуючих Фалуньгун. У 2012 році вона стала однією з одинадцяти осіб, що були обрані для зустрічі з міністром закордонних справ Джоном Бердом після створення Канадського відділення зі свободи віросповідання. Раніше Лінь була однією з десяти молодих лідерів, які зустрічалися з секретарем міністра закордонних справ Бобом Дехертом, для консультації з того ж питання[29]. Канадські телевізійні репортери пов'язують її перемогу на конкурсі Міс Світу 2015 з її активною і небайдужою позицією щодо прав людини.
Через активність Лінь, агенти держбезпеки Китаю погрожували її батькові, намагаючись змусити його розірвати з нею всі контакти. «Незабаром після моєї перемоги, мій батько в Китаї почав отримувати погрози від агентів держбезпеки через мою правозахисну діяльність», — писала Лінь у «Вашингтон пост», — «Звичайно, побоюючись за свій бізнес, мій батько попросив мене припинити виступати за права людини. Він сказав мені, що якщо я не зупинюся, то наші шляхи розійдуться»[30].
У липні 2015 року Лінь була запрошена для давання свідчень перед Конгресом США на тему «Релігія з "китайською специфікою": переслідування і контроль у Китаї за Сі Цзіньпіна». Виступаючи перед Виконавчою комісією Конгресу по Китаю, Лінь сказала, що залякування і погрози, яким піддається її батько, є звичайним явищем. «Гарні люди, такі як мій батько, законослухняні громадяни і чесні бізнесмени, тепер батько боїться розмовляти зі своєю дочкою, яку колись підтримував у всьому ... тепер змушений залишити її напризволяще ... Пане голово, я сподіваюся, що Ви розумієте, що це стосується не тільки мене, а багатьох американських і канадських громадян. Ті китайці, які насмілюються висловлювати свою думку, знають, що їх близькі, що перебувають у межах досяжності режиму в Китаї, можуть заплатити за це високу ціну»[31].
Анастасія Лінь також висловлювалася за свободу слова в Китаї в інших інтерв'ю для ЗМІ[32]. Вона була спікером на Женевському саміті 2016 року з прав людини і демократії[33].
Невдовзі після того, як їй заборонили приїжджати в Китай, «засоби масової інформації з усього світу поквапились зв'язатися з Лінь, щоб обговорити її точку зору на зловживання Китаєм щодо прав і свобод своїх громадян», - пише Quartz. «Google Новини показують 14 700 результатів на запит "Анастасія Лінь" і "інтерв'ю"».[34].
New York Times пише, що це протиріччя миттєво дало їй певну репутацію. «Лінь, схоже, стала піар-кошмаром для Пекіна» ... Вона харизматична, розумна і добре тримається на публіці. Її зіткнення з урядом Китаю - ніби «бій Давида і Голіафа» - привернуло увагу засобів масової інформації і легіони прихильників по всьому світу, надавши їй широкі можливості, щоб говорити про ув'язнення і тортури, яких зазнають послідовники Фалуньгун в Китаї»[35].
Анастасія Лінь була запрошена виступити на офіційному обіді в Національному прес-клубі - заході, який освітлюється Forbes і USA Today[36][37].
Крім своєї акторської та правозахисної діяльності, Лінь сама стала знаменитістю. У січні 2016 року вона була названа MTV Fora однією з найкращих з «25 до 25 років», у цей список також увійшли Малала, Селена Гомес і Кайлі Дженнер[3]. Журнал Flare презентував Анастасію Лінь у «Top 60 до 30» в категорії активістів, і Марі Клер оголосила її як «Королеву краси Badass» в інтерв'ю про її роботу, після появи Лінь на дебатах в Оксфордському університеті[38]. «Протягом всієї моєї подорожі я зустрічала багатьох людей, які дивилися на мене немов кажучи, що «які аргументи вона може навести на цих дебатах?» - сказала Линь в інтерв'ю Марі Клер. - «Але справжня сила приходить, коли ви ламаєте цей стереотип і дивуєте людей, які недооцінюють вас. Я опрацьовую всі свої дослідження та зустрічаюся з жертвами [переслідувань в КНР] про яких розповідаю»[38].
У травні 2016 року Лінь брала участь у Форумі свободи (Oslo Freedom Forum) в Осло, де виступила з промовою про Фалуньгун, про [насильницьке] видаляння органів та становищем зі свободою віри в КНР. Джей Нордлінгер з National Review написав, що вона «незвичайна особистість», і взяв у неї інтерв'ю[39].
У грудні 2018 року Анастасія Лінь стала послом з канадсько-китайської політики Інституту Макдональда-Лорьє[40].
- ↑ English Wikipedia community Wikipedia — 2001.
- ↑ Newly Crowned Miss World Canada Says Father Threatened in China. Epoch Times. 21 травня 2015. Архів оригіналу за 10 червня 2017. Процитовано 1 березня 2019.
- ↑ а б LEADING LADIES: FORA's 25 Under 25. MTV Fora. Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 23 січня 2016. [Архівовано 2019-02-13 у Wayback Machine.]
- ↑ Miss World Canada Anastasia Lin Wins Leo Award. The Epoch Times (амер.). 8 червня 2016. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 21 червня 2016.
- ↑ а б в Jacobs, Andrew (26 листопада 2015). China Bars Anastasia Lin, Miss World Canada (and Rights Advocate). The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 29 січня 2016.
- ↑ а б The beauty queen that China is determined to stifle - The Boston Globe. BostonGlobe.com. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 1 лютого 2016.
- ↑ а б Board, Editorial (30 листопада 2015). What the saga of Miss World Canada reveals about China's brittle regime. The Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 29 січня 2016.
- ↑ Jacobs, Andrew (13 грудня 2016). Pageant Silences Beauty Queen, a Critic of China, at U.S. Contest. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 22 березня 2017.
- ↑ Why Miss World Canada Anastasia Lin Refuses to Be Intimidated by China. The Epoch Times (амер.). Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 2 грудня 2015.
- ↑ а б Q&A: Anastasia Lin, the beauty queen on China's black list. Toronto Life (амер.). 28 січня 2016. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 7 травня 2016. [Архівовано 2019-04-01 у Wayback Machine.]
- ↑ 'I'm really scared': Miss World Canada says father threatened in China. CTV News. 25 травня 2015. Архів оригіналу за 28 травня 2015. Процитовано 1 березня 2019.
- ↑ The Interview: Anastasia Lin, a worldly Miss World Canada. Macleans.ca (амер.). 9 серпня 2015. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 4 листопада 2016.
- ↑ The Ancient Inspirations of Anastasia Lin. Taste of Life. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 4 листопада 2016. [Архівовано 2016-11-04 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Winsa, Patty (15 листопада 2015). Miss World Canada 2015 is being denied entry to China for the international final. Why does the state care about her?. The Toronto Star. ISSN 0319-0781. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 1 лютого 2016.
- ↑ а б Hong, Brendon (1 грудня 2015). This Beauty Queen Is the Accidental Spokesperson for China's Oppressed. The Daily Beast. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 4 листопада 2016.
- ↑ Outspoken Canadian beauty queen appears to have angered China. Toronto Sun. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 4 листопада 2016. [Архівовано 2017-02-02 у Wayback Machine.]
- ↑ A Will Paves a Way. Архів оригіналу за 18 березня 2015. Процитовано 9 червня 2015. [Архівовано 2015-03-18 у Wayback Machine.]
- ↑ Anastasia Lin, Miss World Canada, denied entry to China for pageant. 26 листопада 2015. Архів оригіналу за 30 листопада 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
- ↑ Anastasia Lin. Wikipedia (англ.). 25 серпня 2023. Процитовано 27 вересня 2023.
- ↑ BigShortsTV. bigshorts.tv. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 27 листопада 2015.
- ↑ Anastasia Lin (21 лютого 2015), Anastasia Lin - Miss World Canada 2015 Delegate, архів оригіналу за 29 листопада 2017, процитовано 1 лютого 2016
- ↑ Olivia Lace-Evans (20 листопада 2015). Miss Canada World denied entry to pageant in China. BBC News. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 21 листопада 2015.
- ↑ Miss Canada Anastasia Lin denied Chinese visa for Miss World pageant. The Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 1 березня 2019.
- ↑ Miss World Canada denied China entry at Hong Kong airport after human rights advocacy. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2016.
- ↑ China declares Miss World Canada contestant 'persona non grata'. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 10 вересня 2016.
- ↑ Wall Street Journal: China's 'Soft Power' Problem - China Aid. www.chinaaid.org. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 29 січня 2016.
- ↑ Canadian Miss World contestant misguided by her values - Global Times. www.globaltimes.cn. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 29 січня 2016.
- ↑ China sees a beauty queen and runs away. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 8 травня 2017. Процитовано 29 січня 2016.
- ↑ Newly Crowned Miss World Canada Says Father Threatened in China. Архів оригіналу за 10 червня 2017. Процитовано 9 червня 2015.
- ↑ Lin, Anastasia (26 червня 2015). I won Miss World Canada. But my work puts my father at risk in China. The Washington Post. ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 4 вересня 2015.
- ↑ Hearings | Congressional-Executive Commission on China. www.cecc.gov. Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 4 вересня 2015. [Архівовано 2019-03-02 у Wayback Machine.]
- ↑ Kirk, Donald (20 грудня 2015). Anastasia Lin: Banned Miss World beauty queen speaks out on China's human rights record. The Independent. The Independent. Архів оригіналу за 29 квітня 2019. Процитовано 1 березня 2019.
- ↑ Jailed Venezuelan Opposition Leaders Antonio Ledezma & Leopoldo Lopez Win 2016 Courage Award from 25 NGOs at Geneva Summit Held at UN. GenevaSummit.org. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 1 березня 2019.
- ↑ Macauley, Richard. China barred an activist from a world beauty contest—and put her right in the spotlight. Quartz (амер.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 29 січня 2016.
- ↑ Jacobs, Andrew (26 листопада 2015). China Bars Anastasia Lin, Miss World Canada (and Rights Advocate). The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 20 червня 2016.
- ↑ Beauty queen barred from China not watching Miss World pageant. USA TODAY. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 20 червня 2016.
- ↑ NPC Luncheon with Anastasia Lin, Miss World Canada. National Press Club. 14 грудня 2015. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 20 червня 2016.
- ↑ а б Human Rights Heroines Take The Lead At Today's Annual UN Geneva Summit. Marie Claire. Архів оригіналу за 31 липня 2016. Процитовано 20 червня 2016. [Архівовано 2016-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Oslo Journal, Part II. National Review Online. Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 20 червня 2016.
- ↑ New MLI Ambassador on Canada-China Policy: Anastasia Lin. Macdonald-Laurier Institute. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 10 січня 2019.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |