Анатолій Горелік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Горелік
Народився12 березня 1890(1890-03-12)
Помер15 листопада 1956(1956-11-15) (66 років)
Діяльністьполітик, письменник, редактор

Григорій Горелік, відоміший під псевдонімом Анатолій Горелік (англ. Anatolii Horelik; 12 березня 1890(18900312), Генічеськ — 15 листопада 1956, Буенос-Айрес) — український єврейський анархіст, який агітував на Донбасі під час Революції 1917 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині низів середнього класу у Генічеську, де згодом працював у бакалійній крамниці. Під час революції 1905 року приєднався до українського анархістського руху, за що його заарештували. 1909 року втік за кордон. Вчився у Франції, але після початку Першої світової війни емігрував до США, де приєднався до анархо-синдикалістського руху, як член Союзу російських робітників і Індустріальних робітників світу[1].

Після початку Лютневої революції 1917 року повернувся із заслання[2]. Переїхав до Катеринослава, де став секретарем Донбаського анархістського бюро[3]. Коли вибухнула Жовтнева революція, Федерація анархістів Катеринослава Гореліка організувала 80-тисячну демонстрацію, яка йшла під анархістським чорним прапором[4]. Протягом трьох днів Горелік спостерігав, як очолювані анархістами фабрично-заводські комітети намагалися запровадити робітниче самоврядування. Але процес зупинився, коли більшовики відрізали місто від постачання, і місто опинилося під їхньою владою[4]. У цей період Горелік повідомляв, що анархістська пропаганда була широко поширена, особливо в селі, газети та книжки потрапляли до рук багатьох українських селян[5].

1918 року Горелік листувався з більш ніж 1400 селами Донбасу, припускаючи, що гіпотетична анархістська партія в регіоні може нараховувати сотні тисяч членів[6]. Але він звинувачував у відсутності ефективної анархічної організації «анархістську інтелігенцію», яка переважно осідала у великих містах і навіть співпрацювала з більшовицьким урядом, замість того, щоб брати участь у розбудові лібертаріанського руху, який був залишений на рядових[7]. Пізніше антиінтелектуалізм Гореліка підхопив Петро Аршинов, який, своєю чергою, звинуватив теоретичну плутанину та хронічну дезорганізацію в невдачах українського анархістського руху, що призвело до формулювання платформізму[8].

Коли Україну окупували центральні держави, Горелік переховувався, брав участь в анархістському підпіллі як викладач. Хоча він особисто був противником насильства, він доєднався до махновського руху[1] як член Набату[2]. Брав участь у створенні сільськогосподарської комуни в Харкові, яка процвітала аж до її репресій ЧК восени 1920 року[1].

У жовтні 1920 року Горелік повідомив про випадок, коли кілька загонів Червоної армії звернулися до керівництва Набату і запропонували їм захопити владу в Україні, але Волін та інші члени відкинули це, оскільки вірили в самоорганізацію мас[9]. 26 листопада 1920 року лідери Набату, зокрема й Горелік, були заарештовані ЧК у Харкові й перевезені до московської в'язниці[10]. За кілька місяців ув'язнені лідери Набату оголосили голодування, щоб привернути увагу синдикалістських делегатів з'їзду Профінтерну[11]. На тлі широкомасштабного протесту проти їхнього ув'язнення їх нарешті звільнили та депортували в січні 1922 року за наказом Володимира Леніна[12].

Емігрував до Аргентини, де приєднався до створеної в Буенос-Айресі емігрантської групи «Голос труда». 1956 року помер у вигнанні в Аргентині[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Beroev, 2020.
  2. ↑ а б Avrich 1971, p. 206; Beroev 2020.
  3. ↑ Avrich 1971, p. 206; Beroev 2020; Skirda 2004, p. 321.
  4. ↑ а б Skirda, 2004, с. 321.
  5. ↑ Skirda, 2004, с. 321—322.
  6. ↑ Skirda, 2004, с. 322.
  7. ↑ Skirda, 2004, с. 322—323.
  8. ↑ Skirda, 2004, с. 333—334.
  9. ↑ Skirda, 2004, с. 334.
  10. ↑ Avrich 1971, pp. 222–223; Beroev 2020.
  11. ↑ Avrich 1971, p. 223; Beroev 2020.
  12. ↑ Avrich 1971, pp. 223–224; Beroev 2020.
  13. ↑ Avrich 1971, p. 239; Beroev 2020.

Література

[ред. | ред. код]
  • Avrich, Paul (1971). The Russian Anarchists. Princeton: Princeton University Press. ISBN 0-691-00766-7. OCLC 1154930946.
  • Beroev, Artur (14 березня 2020). Памяти анархиста — коммуниста Григория Горелика. Budka Glasnosti (рос.). Процитовано 4 грудня 2022.
  • Skirda, Alexandre (2004). Nestor Makhno–Anarchy's Cossack: The Struggle for Free Soviets in the Ukraine 1917–1921 (англ.). Oakland: AK Press. ISBN 978-1-902593-68-5. OCLC 60602979.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анатолій_Горелік&oldid=42950062