Перейти до вмісту

Анатолій Затін

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анатолій Затін
рос. Анатолий Борисович Затин
Основна інформація
Дата народження23 березня 1954(1954-03-23) (70 років)
Місце народженняУжгород, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР
 Мексика
Професіїкомпозитор, диригент, піаніст
ОсвітаСанкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Інструментифортепіано
КолективиDuo Petrofd
CMNS: Файли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Затін (значення).
Анатолій Затін і Влада Васильєва

Анатолій Борисович Затін (Anatoly Zatin, Anatoli Zatine; нар. 23 березня 1954, Ужгород, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР) — композитор, піаніст, диригент, педагог. Народився в СРСР, отримав мексиканське громадянство в 1996 році.

Освіта

[ред. | ред. код]

Народився 1954 року в сім'ї музикантів, почав навчатися музиці в три роки. У 1968 році зайняв перше місце на конкурсі молодих композиторів і піаністів в Києві. Закінчив Ленінградську державну консерваторію по класу композиції та оркестрового диригування (1977), фортепіано (в 1979 р.), аспірантуру по класу композиції (у 1983 р.). В консерваторії навчався композиції у Сергія Слонімського, оркестровому диригуванню у Равіля Мартинова [Архівовано 15 серпня 2017 у Wayback Machine.] і Олександра Лукашавичуса (учні Іллі Мусіна), фортепіано у Юрія Ананьєва (асистент Генріха Нейгауза), Павла Серебрякова і О. Логовинського. Дебютував як диригент з Ленінградським філармонічним оркестром під керівництвом свого наставника Євгена Мравінського.

Професійна діяльність

[ред. | ред. код]

У 1979 році Анатолій Затін вступив до Спілки композиторів СРСР. Працював у Ленінградському музичному училищі імені Модеста Мусоргського, після закінчення навчання викладав композицію, оркестрування і камерну музику в Ленінградській державній консерваторії (1981—1983). У 1979 році здобув другу премію на конкурсі імені С. Прокоф'єва в Ленінграді.

У 1990 році був нагороджений Почесною медаллю ЮНІСЕФ за свою діяльність як піаніст і диригент. У той час гастролював по Україні, Росії, Китаю, Північної Кореї, Південної Кореї, Японії, Великій Британії, Фінляндії, Норвегії, Швеції, Естонії, Угорщині та Італії. У 1980-ті роки робив записи з Ленінградським філармонічним оркестром для «Мелодії» і Центрального радіо СРСР. Спільно з Валерієм Семенівським написав вистави для музичного театру «Безтурботний громадянин» (1985), «Кошмарні сновидіння Херсонської губернії» (1987). У 1990—1992 роках працював художнім керівником і головним диригентом Єкатеринбурзького театру музичної комедії і камерного оркестру B-A-C-H.

З 1992 року Анатолій Затін влаштувався в Мексиці. Викладав в Університеті Гвадалахари в 1992—2001 роках, у 1996 році заснував власну музичну академію AIMAZ в Гвадалахарі, штат Халіско. З 2001 року є професором Університету Коліма, де в 2001—2011 роках керував музичним факультетом, а в 2011—2016 рр. — працював деканом Інституту образотворчих мистецтв (IUBA).[1]

У 2003 році заснував фортепіанний дует Duo Petrof разом зі своєю ученицею, піаністкою Владою Васильєвою. В 2008 році отримав звання Артиста Петроф. Нагороджений Медаллю Моцарта 2015 за внесок у розвиток музичного мистецтва.[2]

За багато років творчої діяльності співпрацював з такими музикантами як Тимофій Докшицер, Віталій Буяновський, Володимир Кафельников, Оноре Дзараллі, Равіль Мартинов, Володимир Віардо, Дмитро Башкіров, Жан Дубе.

Твори

[ред. | ред. код]

Концерти:

  • Потрійний концерт для валторни, труби, фортепіано з оркестром (1979)
  • Подвійний концерт для флейти, клавесина і оркестру (1983)
  • Подвійний концерт для труби, фортепіано і струнних (1986)[3]
  • Рапсодія для фортепіано з оркестром на теми Ніно Рота (1988)[4]

Опери / Мюзикли:

Балети:

  • Вождь Червоношкірих
  • Фея

Фортепіано:

  • три п'єси: інвенція, траурна музика, танець (1972)
  • Варіації для фортепіано (1973)
  • Соната № 1 (1977)
  • Соната № 2 «Тіні» (1981)
  • «Паганіні» Фантазія в 6-ти етюдах (1987)
  • Поема (2006)

Симфонічні твори:

  • Музика для оркестру (1974)
  • Концерт для оркестру (1976)
  • Симфонія (1977)

Камерна музика / ансамблі:

  • «Величальна» для ансамблю віолончелістів (1982)
  • Три танцю, для ансамблю віолончелістів (1982)
  • «Присвята» для ансамблю скрипалів (1983)
  • Соната для валторни і фортепіано (1983)
  • Соната для альта і фортепіано (1983)
  • Полька для фортепіано в 4 руки і свистка (версія для струнного квінтету і фортепіано в 4 руки) (2000)
  • Сюїта з балету Сергія Слонімського «Ікар» для 2-х фортепіано (2008)
  • Харабе Тапатіо для двох фортепіано (2010)
  • Гексамерон: обробка для двох фортепіано в 12 рук (2011)
  • Картинки з виставки: версія для 2-х фортепіано (2019)
  • Танець золотої змії, для 2-х фортепіано (2019)

Вокальна музика:

  • Веселі Історії: Кантата для дитячого хору (1984)[5]

Кіно / телебачення:

  • Повітряний хоровод, реж. В. Трахтенгерц (1985)
  • Водна фантазія, реж. В. Трахтенгерц (1986)
  • Небезпечна людина (В. Шадхан, 1988)
  • Abril, el mes más cruel / « Квітень, самий жорстокий місяць» (Борис Гольденбланк, Мексика, 1993)[6]

Твори для інших інструментів:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ANATOLY ZATÍN ES EL NUEVO DIRECTOR DEL IUBA. Ucol.mx. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 24 грудня 2016.
  2. ↑ Redacción Colima Noticias (28 січня 2015). Recibe Anatoly Zatin “Medalla Mozart” por su trayectoria en la Música clásica. Colima Noticias (ісп.). Архів оригіналу за 27 лютого 2016. Процитовано 9 листопада 2020.
  3. ↑ Двойной концерт для трубы,фортепиано и струнного оркестра., - Затин, Анатолий (Zatin, Anatoliy) - слушать онлайн, скачать mp3, скачать ноты. Classic-online.ru. 17 вересня 2012. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 24 грудня 2016.
  4. ↑ Затин, Анатолий- слушать онлайн, скачать, ноты. classic-online.ru. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 9 листопада 2020.
  5. ↑ Затин, Анатолий Борисович - Веселые истории : Кантата для дет. хора в сопровожд. ф.-п. - Search RSL. search.rsl.ru. Процитовано 9 листопада 2020.
  6. ↑ Anatoly Zatin. IMDb. Архів оригіналу за 19 березня 2022. Процитовано 9 листопада 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Анатолій_Затін&oldid=42344175