Перейти до вмісту

Толстоухов Анатолій Володимирович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Анатолій Толстоухов)
Толстоухов Анатолій Володимирович
Народився2 січня 1956(1956-01-02) (68 років)
Харцизьк, Донецька область
ГромадянствоУкраїна
Діяльністьполітика, державне управління
Alma materКиївський інститут політології та соціального управління
Науковий ступіньдоктор філософських наук
ЧленствоВерховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України IV скликання, Верховна Рада України III скликання і Верховна Рада України I скликання
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3]
ПартіяПартія регіонів
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений працівник освіти України
Заслужений працівник освіти України
 Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Україна Народний депутат України
1-го скликання
15 травня 1990 — 10 травня 1994
4-го скликання
НДП 14 травня 2002 — 3 червня 2004
6-го скликання
Партія Регіонів 23 листопада 2007 — 11 березня 2010

Анато́лій Володи́мирович Толстоу́хов (2 січня 1956, Харцизьк, Донецька область, Українська РСР, СРСР) — український державний діяч, політик та науковець, державний службовець І рангу, доктор філософських наук (2004), академік НАПН України (Відділення психології, вікової фізіології та дефектології, листопад 2010), член Партії регіонів, заступник голови Київської міської організації Партії регіонів.

З 25 липня 1997 по 9 грудня 2010 (з перервами) обіймав посаду міністра Кабінету Міністрів України (урядового секретаря).

У 2011–2013 — радник, спеціальний уповноважений Прем'єр-міністра України М. Я. Азарова.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 2 січня 1956 (Харцизьк, Донецька область) в сім'ї робітника; росіянин; дружина Світлана Валентинівна — Президент Ліги соціальних працівників України; має двох синів.

Освіта

[ред. | ред. код]

Орловський державний педагогічний інститут (1978), вчитель історії, суспільствознавства і англійської мови; Вища партійна школа при ЦК КПУ, відділення журналістики (1988); кандидатська дисертація «Філософсько-світоглядні засади оптимального управління екологічною ситуацією в Україні» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 1999); докторська дисертація «Творення еко-майбутнього в контексті глобалізації: проблеми керування та перспективи розвитку» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2004).

Кар'єра

[ред. | ред. код]

09.1973 — 07.1978 — студент історико-англійського факультету Орловського державного педагогічного інституту.

08.1978 — 05.1979 — вихователь колонії для неповнолітніх, місто Орел; директор краснянської 8-річної школи Орловської області.

05.1979 — 10.1980 — служба в армії (заступник командира взводу, секретар організації ВЛКСМ дивізіону).

11.1980 — 08.1981 — викладач історії ПТУ № 48, місто Зугрес Донецької області.

08.1981 — 03.1983 — директор 8-річної школи-інтернату, місто Зугрес.

03.1983 — 02.1986 — лектор, інструктор відділу пропаганди та агітації Харцизького міськкому КПУ.

02. —08.1986 — завідувач відділу соціальних питань редакції газети «Социалистическая Родина», місто Харцизьк.

09.1986 — 07.1988 — слухач відділення журналістики Вищої партійної школи при ЦК КПУ.

08.1988 — 08.1990 — заступник редактора Волноваської райгазети «Знамя труда».

05 —07.1994 — генеральний директор Інформаційного агентства «Українське молодіжне агентство», місто Київ.

08.1994 — 09.1995 — заступник голови ради Фонду сприяння розвитку мистецтв; президент телерадіокомпанії «Світязь»; редактор газети «Завтра».

09.1995 — 07.1997 — заступник Міністра Кабінету Міністрів України з регіональних і громадсько-політичних питань[4][5].

25 липня 1997 — 20 грудня 1999 — Міністр Кабінету Міністрів України[6][7].

16 — 27 грудня 1999 — Урядовий секретар Кабінету Міністрів України[8][9].

Лютий 2000 — жовтень 2001 — заступник голови з питань освіти та культури Київської міськдержадміністрації.

Жовтень 2001 — квітень 2002 — перший заступник голови НДП (на постійній основі).

31 липня 2003[10] — 29 січня 2005[11], 4 серпня 2006 — 18 грудня 2007, 11 березня — 9 грудня 2010[12] — Міністр Кабінету Міністрів України України.

2011—2013 — радник, спеціальний уповноважений Прем'єр-міністра України.

Член КПРС (1982—1991).

Був членом оргкомітету зі створення СПУ.

У 1993—1996 — заступник голови—координатор ТКУ.

У 1996 р. разом з іншими членами ТКУ увійшов до складу Народно-демократичної партії і залишався у ній до 2006 року. Член політвиконкому та політради Народно-демократичної партії (з лютого 1996), заступник голови НДП з регіональної політики (листопад 1998 — грудень 2000), голова Київської міської організації НДП; керівник центрального штабу НДП на виборах до Верховної Ради України (з 1997); перший заступник голови НДП (з грудня 2000); позаштатний радник Президента України (до січня 2005).

Народний депутат України 12 (1) скликання з березня 1990 (2-й тур) до квітня 1994, Волноваський виборчій округ № 148, Донецька область. Секретар Комісії у справах молоді. На час виборів: заступник редактора Волноваської районної газети «Знамя труда», член КПРС. 1-й тур: з'явилось 88,3 %, «за» 34,7 %. 2-й тур: з'явилось 83,3 %, «за» 60,4 %. 3 суперника. (основний — М. П. Єременко; 1-й тур — 23,5 %, 2-й тур — 29,3 %).

Березень 1994 — кандидат у народні депутати України, Харцизький виборчій округ № 143, Донецька область, висунутий трудовим колективом. 1-й тур — 0,89 %, 12 місце з 18 претендентів.

Обраний народним депутатом України 3-го скликання у березні 1998 від НДП, № 9 в списку. На час виборів — Міністр Кабінету Міністрів України, член НДП. Зняв кандидатуру.

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до червня 2004 від Блоку «За єдину Україну!», № 14 в списку. На час виборів — перший заступник голови НДП, член НДП. Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), уповноважений представник фракції НДП (червень 2002 — травень 2004), член фракції НДП та ПППУ (з травня 2004). Заступник голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з червня 2002). Склав депутатські повноваження 3 червня 2004[13].

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від політичної партії Партія екологічного порятунку «ЕКО+25%», № 11 в списку. На час виборів — тимчасово не працює, безпартійний.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 до березня 2010 від Партії регіонів, № 83 в списку. На час виборів — Міністр Кабінету Міністрів України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Член Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з грудня 2007). Склав депутатські повноваження 11 березня 2010[14].

Член Координаційної ради з питань місцевого самоврядування (09.1998 —12.2000); заступник голови Міжвідомчої комісії з питань місцевого самоврядування при КМ України (07.1998 —06.2000); член Експертної ради підприємців (02.1998 —10.2000); співголова Ради роботи з кадрами при Президентові України (07.1995 —02.2000); член Комісії при Президентові України з питань помилування (12.1999 —04.2005); член Ради Всеукраїнського об'єднання демократичних сил «Злагода» (з 03.1999); член Національної ради зі сталого розвитку України (з 05.2003); член Наглядової ради Національного фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна — дітям» (з 01.2004); член Комісії з питань реформування правоохоронних органів в Україні (з 05.2004). У 2003 — 2005 рр. обіймав посаду Міністра Кабінету Міністрів України, 4 серпня 2006 року знову призначений на цю посаду.

У 2006 році балотувався до Верховної Ради за списками блоку "Еко+25%" — як голова громадської організації «Всеукраїнська екологічна ліга». Цей блок пов'язували з фінансово-промисловою групою "Індустріальний Союз Донбасу".

З 2007 року — член Партії регіонів.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Заслужений працівник освіти України (травень 2001)[15]. Орден «За заслуги» ІІІ (серпень 1997)[16], II ст. (2004). Почесна грамота КМ України (грудень 1999[17], грудень 2000[18], грудень 2004[19]). Почесна грамота ВР України (2002). Нагрудний знак Державної служби України «За сумлінну працю» (1999). Орден «Святий Князь Володимир» II ст. (серпень 1999, УПЦ МП).

Почесний президент Фонду сприяння розвитку мистецтв України.

Державний службовець 1-го рангу (грудень 1999)[20].

Особисте

[ред. | ред. код]

Володіє англійською мовою.

Захоплення: книжки, театр, спорт.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  4. ↑ Указ Президента України від 25 вересня 1995 року № 878/95 «Про призначення А. Толстоухова заступником Міністра Кабінету Міністрів України»
  5. ↑ Указ Президента України від 25 липня 1997 року № 710/97 «Про звільнення А. Толстоухова з посади заступника Міністра Кабінету Міністрів України»
  6. ↑ Указ Президента України від 25 липня 1997 року № 711/97 «Про призначення А. Толстоухова Міністром Кабінету Міністрів України»
  7. ↑ Указ Президента України від 20 грудня 1999 року № 1597/99 «Про звільнення А. Толстоухова з посади Міністра Кабінету Міністрів України»
  8. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1999 року № 2302 «Про призначення Толстоухова А.В. Урядовим Секретарем Кабінету Міністрів України».
  9. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 1999 року № 2377 «Про звільнення Толстоухова А.В. з посади Урядового Секретаря Кабінету Міністрів України».
  10. ↑ Указ Президента України від 31 липня 2003 року № 775/2003 «Про призначення А. Толстоухова Міністром Кабінету Міністрів України»
  11. ↑ Указ Президента України від 29 січня 2005 року № 118/2005 «Про звільнення А. Толстоухова з посади Міністра Кабінету Міністрів України»
  12. ↑ Указ Президента України від 9 грудня 2010 року № 1101/2010 «Про звільнення А. Толстоухова з посади Міністра Кабінету Міністрів України»
  13. ↑ Постанова Верховної Ради України від 3 червня 2004 року № 1737-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Толстоухова А.В.»
  14. ↑ Постанова Верховної Ради України від 11 березня 2010 року № 1984-VI «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Толстоухова А.В.»
  15. ↑ Указ Президента України від 25 травня 2001 року № 340/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій міста Києва»
  16. ↑ Указ Президента України від 15 серпня 1997 року № 816/97 «Про відзначення народних депутатів України»
  17. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 1999 року № 2382 «Про нагородження Толстоухова А.В. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  18. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2000 року № 1777 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  19. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 1773 «Про нагородження Толстоухова А.В. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  20. ↑ Указ Президента України від 18 грудня 1999 року № 1590/99 «Про присвоєння А. Толстоухову рангу державного службовця»

Посилання

[ред. | ред. код]
Толстоухов Анатолій Володимирович
у сестринських Вікіпроєктах
n: Новини у Вікіновинах?
CMNS: Толстоухов Анатолій Володимирович у Вікісховищі?


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Толстоухов_Анатолій_Володимирович&oldid=39457647