Перейти до вмісту

Анафора (літургія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ана́фора (грец. ἀναφορά), євхаристійна молитва — центральна частина християнської літургії, найдавніша за своїм походженням і найважливіша. Під час анафори відбувається перетворення або переісточення (сутнісне перетворення) хліба й вина в Тіло і Кров Христові (див. Євхаристія).

Крім терміна «анафора», для позначення цієї молитви можуть вживатися: «подяка», «жертва», «освячення», «приношення», «євхаристійна молитва». Заміна слова «анафора» виразом «євхаристійний канон» (ймовірно, запозиченим слов'янськими літургістами з «Євхологіону» Жака Гоара) не цілком коректна, бо західний літургійний термін «канон» позначає незмінну частину західної анафори. «Анафорою» може називатися іноді й уся літургія вірних — наприклад, у грецьких і слов'янських рукописах зустрічається вживання цього терміна стосовно всіх молитов літургії, починаючи з молитви про оголошених.

Структура анафори

[ред. | ред. код]

Євхаристійна анафора складається з таких частин:

  • вступний заклик священнослужителя до спільної подяки і визнання громадою своєї готовності
  • анамнеза: спогад про спасенні діла Божі в Христі
  • епіклеза: закликання Святого Духа над Євхаристійними Дарами і зібраною громадою, що об'єднується з Христом у Причасті
  • доксологія: прослава спочатку і наприкінці
  • поминання: прохання за Церкву і весь світ, за живих і переставлених
  • Амінь як згода («підпис») громади.

Цих елементів може бути кілька і в різній послідовності, але всі вони обов'язково присутні.

Найраніші анафори належать до IIIII століття. Поступово з численних анафор давньої Церкви постали три види:

  • Александрійсько-римський вид — до нього належать анафори римського й амвросіанського обрядів, а також низка анафор коптського й ефіопського обрядів.
  • Західно-сирійський вид — анафора апостола Якова і кілька інших анафор сирійсько-антіохійського і маронітського обрядів; обидві анафори візантійського обряду (Івана Золотоустого і Василія Великого), анафора вірменського обряду; анафори галліканського й мосарабського обрядів; кілька анафор коптського й ефіопського обрядів.
  • Східно-сирійський вид — анафори халдейського і малабарського обрядів (Аддая і Марія, Теодора Мопсуестійського, Несторія).

Джерела

[ред. | ред. код]