Перейти до вмісту

Ана Атерлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ана Атерлі
порт. Ana Hatherly Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася8 травня 1929(1929-05-08)[1][3][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Порту, Португалія
Померла5 серпня 2015(2015-08-05)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих (86 років)
Лісабон, Португалія
ПохованняOlivais Cemeteryd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Португалія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожниця, викладачка університету, письменниця, поетеса, рисувальниця
Alma materУніверситет Каліфорнії (Берклі) Редагувати інформацію у Вікіданих і Лісабонський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовпортугальська[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладНовий університет Лісабона Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоZero[d] Редагувати інформацію у Вікіданих

Ана Атерлі (порт. Ana Hatherly; 8 травня 1929, Порту — 5 серпня 2015, там само) — португальська поетеса, перекладач, історик літератури, художниця, кінорежисер-експериментатор, авторитетна постать португальської культури останніх десятиліть.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчила філологічний факультет Лісабонського університету за спеціальністю Німецька філологія і докторантуру в Каліфорнійському університеті. У якості поетеси дебютувала в газеті Diário de Notícias у вересні 1959 року. Займалася зоровою поезією, залишаючись в рамках поетики бароко. Розвивала жанр віршів прозою, близьких за поетикою до дзенських коан. Авторка праць з історії літератури, поезії та естетики бароко. Перекладала з англійської, французької, італійської, іспанської мов.

У 1971 році на знак протесту проти диктаторського режиму і цензури емігрувала до Великої Британії. Навчалася в Лондонській кіношколі. Після революції гвоздик повернулася на батьківщину, жила і працювала в Лісабоні.

Як художниця Ана Атерлі входила до авангардної Grupo Experimentalista Português, брала участь у групових виставках. У 1992 році в Центрі сучасного мистецтва Фонду Галуста Гюльбенкяна була представлена велика ретроспектива її мальовничих і графічних робіт періоду 1960-х — 1990-х років.

З 1981 року викладала на факультеті соціальних і гуманітарних наук в Новому Лісабонському університеті.

Творчість

[ред. | ред. код]
  • Um Ritmo Perdido. Lisboa: Ed. Aut. (1958, авторське видання)
  • As Aparências. Lisboa: Sociedade de Expansão Cultural (1959)
  • A Dama eo Cavaleiro. Lisboa: Guimarães Editores (1960)
  • Sigma. Lisboa: Ed. Aut. (1965)
  • Estruturas Poéticas — Operação 2. Lisboa: Ed. Aut. (1967, авторське видання)
  • Eros Frenético. Lisboa: Moraes Editores (1968)
  • 39 Tisanas. Porto: Colecção Gémeos, 2 (1969)
  • Anagramático. Lisboa: Moraes Editores (1970)
  • 63 Tisanas: (40-102). Lisboa: Moraes Editores (1973, вірші прозою)
  • Poesia: 1958—1978. Lisboa: Moraes Editores (1980)
  • Ana Viva e Plurilida. in Joyciana, Lisboa: & etc. (1982, колективний збірник)
  • O Cisne Intacto. Porto: Limiar (1983)
  • A Cidade das Palavras. Lisboa: Quetzal (1988)
  • Volúpsia. Lisboa: Quimera (1994)
  • 351 Tisanas. Lisboa: Quimera (1997)
  • Rilkeana. Lisboa: Assírio & Alvim (1999, премія ПЕН-клубу Португалії за поезію)
  • Um Calculador de Improbabilidades. Lisboa: Quimera (2001)
  • O Pavão Negro. Lisboa: Assírio & Alvim (2003, премія Асоціації літературних критиків Португалії)
  • Itinerários. Vila Nova de Famalicão: Edições Quasi (2003)
  • Fibrilações. Lisboa: Quimera (2005, видання іспанською та португальською мовами)
  • A Idade da Escrita e outros poemas. São Paulo: Escrituras (2005, антологія)
  • 463 Tisanas. Lisboa: Quimera (2006, вірші прозою)
  • A Neo-Penélope. Lisboa: & etc. (2007)

Проза

[ред. | ред. код]
  • O Mestre. Lisboa: Arcádia (1963, 2 вид. — 1976, 3 вид. 1995; бразильське видання — 2006)
  • No Restaurante. In Antologia do Conto Fantástico Português. Edições Afrodite de Fernando Ribeiro de Mello (1967, 2 вид. 1974, 3 вид. 2003)
  • Crónicas, Anacrónicas Quase-tisanas e outras Neo-prosas. Lisboa: Iniciativas Editoriais (1977)
  • O Tacto. In Poética dos cinco sentidos. Lisboa: Livraria Bertrand (1979)
  • Anacrusa: 68 sonhos. Lisboa: & Etc (1983)
  • Elles: um epistolado. Lisboa: Editorial Escritor (1999, у співавторстві з Алберто Піментою)
  • O Neo-Ali Babá. In Mea Libra — Revista do Centro Cultural do Alto Minho, n.º 14, Viana do Castelo (2004)

Есе, критичні видання, переклади, коментарі

[ред. | ред. код]
  • Nove Incursões. Lisboa: Sociedade de Expansão Cultural (1962)
  • O Espaço Crítico: do simbolismo à vanguarda. Lisboa: Caminho (1979)
  • A Experiência do Prodígio — Bases Teóricas e Antologia de Textos-Visuais Portugueses dos séculos XVII e XVIII. Lisboa: Imprensa Nacional-Casa da Moeda (1983)
  • Defesa e Condenação da Manice. Lisboa: Quimera (Apresentação, notas e fixação do texto) (1989)
  • Poemas em Língua de Preto dos Séculos XVII e XVIII . Lisboa: Quimera (Apresentação, notas e fixação do texto) (1990)
  • Elogio da Pintura de Luís Nunes Tinoco. Lisboa: Instituto Português do Património Cultural (Apresentação e edição) (1991)
  • A Preciosa de Sóror Maria do Céu. Lisboa: Instituto Nacional de Investigação Científica (Edição actualizada do códice 3773 da Biblioteca Nacional precedida dum estudo) (1991)
  • Lampadário de Cristal de Frei Jerónimo Baía. Lisboa: Editorial Comunicação (Apresentação crítica, fixação do texto, notas, glossário e roteiro de leitura) (1991)
  • O Desafio Venturoso de António Barbosa Bacelar. Lisboa: Assírio & Alvim (Organização e prefácio) (1991)
  • Triunfo do Rosário: repartido em cinco autos de Sóror Maria do Céu . Lisboa: Quimera (Tradução e apresentação) (1992)
  • A Casa das Musas: uma releitura crítica da tradição. Lisboa: Editorial Estampa (1995)
  • O Ladrão Cristalino: aspectos do imaginário barroco. Lisboa: Edições Cosmos (1997, премія Товариства письменників Португалії за есеїстику)
  • Frutas do Brasil numa nova, e ascetica monarchia, consagrada à Santíssima Senhora do Rosário de António do Rosário. Lisboa: Biblioteca Nacional (Apresentação) (2002)
  • Poesia Incurável: aspectos da sensibilidade barroca. Lisboa: Editorial Estampa (2003)
  • Interfaces do Olhar — Uma Antologia Crítica / Uma Antologia Poética. Lisboa: Roma Editora (2004)
  • Obrigatório não ver. Lisboa: Quimera (2009)

Альбоми, каталоги виставок

[ред. | ред. код]
  • Ana Hatherly: obra visual, 1960—1990 / Manuel Castro Caldas, Jorge Molder, eds. Lisboa: Centro de Arte Moderna, Fundação Calouste Gulbenkian, 1992
  • Ana Hatherly: hand made = obra recente / Jorge Molder, ed. Lisboa: Fundação Calouste Gulbenkian, Centro de Arte Moderna José de Azeredo Perdigão, 2000

Визнання

[ред. | ред. код]

Лауреатка численних національних і міжнародних премій. Вірші та есе письменниці перекладені низкою мов світу, включаючи японську і китайську. У 2003 році про Ану Атерлі знято документальний фільм [1] [Архівовано 10 лютого 2017 у Wayback Machine.].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
  4. ↑ португальська Вікіпедія — 2001.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Література

[ред. | ред. код]
  • Leonorama: volume de homenagem a Ana Hatherly / Maria de Rosário Pimentel, Maria de Rosário Monteiro, eds. Lisboa: Edições Colibri; Faculdade de Ciências Sociais e Humanas, Universidade Nova de Lisboa 2010. (порт.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ана_Атерлі&oldid=36697589