Ана Маєр-Канськи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ана Маєр-Канськи
словен. Ana Mayer-Kansky
Ім'я при народженніAna Mayer
Народилася20 червня 1895(1895-06-20)[1]
Ложе, Випава, Словенія[1]
Померла3 листопада 1962(1962-11-03)[1] (67 років)
Подград (Любляна), Любляна, Соціалістична Республіка Словенія, ФНРЮ[1]
Похованняцвинтар Жале
Країна ФНРЮ
Діяльністьінженер-хімік, хімікиня, підприємиця
Alma materВіденський університет
Люблянський університет
Галузьхімія
ЗакладЛюблянський університет
Науковий ступіньдоктор філософії (15 липня 1920)
Науковий керівникМакс Самецd
Брати, сестриEvgen Mayerd[2]
У шлюбі зEvgen Kanskyd[1]

Ана Маєр-Канськи (словен. Ana Mayer-Kansky; 20 червня 1895(18950620), Ложе, Словенія — 3 листопада 1962, Подград, Словенія) — перша словенська жінка-хімік і доктор хімії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася в сім'ї Карла Маєра, словенського підприємця. Мати — Ана Деяк, уродженка містечка Сеножече, де знаходилася відома пивоварня і робилося прошутто[3]. Ана, яку в сім'ї називали Анкою, відвідувала школу в Віпаві (1902—1907), ліцей і класичну гімназію в Любляні. Вона стала відомою як одна з перших дівчаток, яким дозволили навчатися в гімназії.

У 1914—1918 роках Ана навчалася на філософському факультеті Віденського університету, де вивчала хімію, як основний предмет, і фізику, як додатковий. Однак вмираючий батько перед вступомм умовив Ану заробити гроші на навчання, оскільки давав матері клятву, що не буде сам посилати Ану вчитися. Дівчина повинна була збирати абрикоси в садах і продавати їх у Трієст і Горіцію, щоб накопичити кошти на навчання[3]. Зібравши гроші, вона поїхала вчитися до Відня, де познайомилася з одним з депутатів парламенту Австро-Угорщини від Істрії, який дозволив їй та її подрузі Клаудії Габріелчич відвідувати засідання парламенту. Обидві вони були присутні на церемонії прийняття Травневої декларації[hr]Південноослов'янським клубом.

Події, які призвели до розпаду Австро-Угорщини, обернулися тим, що керівництво Віденського університету зобов'язало слов'янських студентів негайно покинути університет. Через це Ана закінчувала свою освіту в Люблянському університеті, де 1920 року написала дисертацію «Про дію формаліну на крохмаль» і стала першою жінкою-доктором наук Люблянського університету[3]. 1921 року вона вийшла заміж за Євгена Канського[sl], професора медичного факультету Люблянського університету[sl]; у шлюбі народилися діти Олексій, Євген і Нушо.

1922 року подружжя заснувало перший завод з виробництва діетилового етеру та інших хімічних продуктів. На Крековій площі[sl], де проживала сім'я, в будинку на першому поверсі розташовувалися приміщення керівництва і лабораторія, а також склад з реактивами і матеріалами, необхідними для експериментів. Завод захопили німці в роки війни, а в повоєнні роки націоналізований як «Завод хімічної продукції „Arbo“».

Вшанування

[ред. | ред. код]

1978 року Університет Падуї включив посмертно Ану Маєр-Канськи до списку 100 найвидатніших жінок: вона зайняла 72-е місце як володарка ступеня доктора наук, який здобула 1920 року[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Primorski slovenski biografski leksikonСпільнота Святого Гермагора.
  2. https://www.slovenska-biografija.si/oseba/sbi923620/
  3. а б в Šelih, A., Antić G., M., Puhar, A., Rener, T., Šuklje, R., Verginella, M. Pozabljena polovica: portreti žensk 19. in 20. stoletja na Slovenskem. — Založba Tuma, d.o.o. in SAZU, 2012. — С. 303—307. — ISBN 978-961-6682-01-5.
  4. Enciklopedija Slovenije. Mladinska knjiga, Ljubljana 1987—2002

Посилання

[ред. | ред. код]