Перейти до вмісту

Ангельське обличчя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ангельське обличчя
англ. Angel Face Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрдраматичний фільм[1][2], кримінальний фільм[1] і нуар Редагувати інформацію у Вікіданих
РежисерОтто Премінґер[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПродюсерОтто Премінґер Редагувати інформацію у Вікіданих
СценаристБен Гект, Oscar Millardd і Frank S. Nugentd Редагувати інформацію у Вікіданих
У головних
ролях
Роберт Мітчем[2], Джин Сіммонс[2], Mona Freemand[2], Герберт Маршалл[2], Leon Amesd[2], Барбара О'Ніл[2], Kenneth Tobeyd, Gertrude Astord, Jim Backusd, Robert Gistd, Buck Youngd, Griff Barnettd, Raymond Greenleafd, Theresa Harrisd, Morgan Farleyd[3], Бесс Флаверзd[3], Jack Chefed[3], Larry J. Blaked[3], Френк О'Коннорd[3], Lewis Martind і Grandon Rhodesd Редагувати інформацію у Вікіданих
ОператорHarry Stradlingd Редагувати інформацію у Вікіданих
КомпозиторТьомкін Дмитро Редагувати інформацію у Вікіданих
ХудожникCarroll Clarkd Редагувати інформацію у Вікіданих
КінокомпаніяRKO Pictures Редагувати інформацію у Вікіданих
Дистриб'юторRKO Pictures і Netflix Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість91 хв. Редагувати інформацію у Вікіданих
Моваанглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Рік1952
IMDbID 0044357 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Ангельське обличчя у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Ангельське обличчя» (англ. Angel Face) — фільм нуар режисера Отто Премінгера, що вийшов на екрани в 1952 році.

Фільм розповідає про 19-річну дівчину (Джин Сіммонс), ангельське обличчя якої приховує болючий розум, що виношує плани вбивства багатої мачухи, яку ненавидить, та близькості з обожнюваним батьком. Поклавши око на шофера швидкої допомоги (Роберт Мітчем), вона засмучує його відносини з коханою дівчиною, заводить з ним роман і влаштовує на роботу в свою сім'ю, після чого відбувається низка трагічних смертей.

Фільм належить до фрейдистських нуарів, у яких важливе значення грає аналіз психіки та підсвідомості персонажів. До цього ж субжанру відносяться картини «Мілдред Пірс» (1945) Майкла Кертіца, «Дивна ілюзія» (1945) Едгара Ульмера, «Дивне кохання Марти Айверс» (1946) Льюїса Майлстоуна, «Темне дзеркало» (1946) Джона Брама, «Висока стіна» (1947) Кертіса Берхардта і «Вир» (1949) Премінгера.

У ролях

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]