Ангеліна Яр
Анжеліка Комарова | ||||
---|---|---|---|---|
Анджела Комарова | ||||
Ім'я при народженні | Анджела Євгенівна Ярмолюк | |||
Псевдонім | Ангеліна Яр | |||
Народилася | 18 лютого 1963 (61 рік) Гришківці | |||
Громадянство | Україна | |||
Національність | українка | |||
Діяльність | поетеса, письменниця, природоохоронна активістка, публіцист, перекладач | |||
Alma mater | Київський педагогічний інститут іноземних мов | |||
Мова творів | українська російська | |||
Роки активності | з 1995 | |||
Напрямок | анімалістика | |||
Жанр | анімалістика, екзистенціалізм | |||
Magnum opus | «Кошка хвойной, колючей породы» (2012) «Священний сад бабусі Анастасії» (2013) | |||
Сайт: nature-first.info | ||||
| ||||
Ангеліна Яр у Вікісховищі | ||||
Анжеліка Євгенівна Комарова (нар. 18 лютого 1963, Гришківці, Бердичівський район, Українська РСР) — українська письменниця, поетеса, журналістка і природоохоронна активістка, співзасновниця ГО «Спілка вільних журналістів «Природа над усе».
Дід Анжеліки, художник Мартин Ярмолюк, став жертвою сталінських репресій, його розстріляли за кілька днів після арешту у 1938-му році в Бердичеві. Батько, журналіст Євген Ярмолюк (1918–2000 рр.), був одним із видатних постатей національно-визвольного руху проти більшовицької та фашистської окупації часів Другої світової війни на Житомирщині[1]. Він був діячем ОУН, скульптором, художником-декоратором, перекладачем літературних творів [2].
З 1984 року Анжеліка проживає на Лісовому масиві міста Києва.
У юнацькому віці мріяла стати журналістом, щоб захищати тих, хто не може за себе постояти. Однак вступити на факультет журналістики виявилося нереальним з огляду на «антирадянську» діяльність батька і діда[3]
У 1989 році Анжеліка закінчила Київський педагогічний інститут іноземних мов, спеціальність — філологія.
На початку 1990-х журналістика стає для Анжеліки способом захисту найслабших членів міського соціуму — безпритульних тварин. Перші публікації Анжеліки відбулися у 1995 р. на шпальтах газети «Домашні улюбленці».
У 1999—2007 рр. Анжеліка працювала на посаді редактора програми про тварин «Хто в домі хазяїн?» на Першому національному телеканалі. У той же час вона співпрацювала з газетами «Киевлянин», «Свобода», «Обзор», «День» та ін. У 2002 г. була готова до друку її перша книга оповідань і віршів російською мовою «Кошка хвойной, колючей породы», видана зі змінами у 2013 р. та у 2020 р.
З 2004 році Анжеліка приєднується до руху проти варварської забудови зелених зон Києва, публікується на сайті громадської кампанії «Форум порятунку Києва»[4][5].
Пізніше цей природозахисний рух було відображено в художній книзі «Територія Духу» (в співавторстві з Олегом Андросом, 2008)[6].
Авторка документальних фільмів «Штучний інтелект», «Фотографи-вбивці», «Діти міста» на замовлення Першого національного телеканалу.
Має художні публікації у жанрах «анімалістика», «публіцистика»: міжнародний журнал «Крещатик»[7], літературний альманах «Хіппі у Львові» (Україна) та ін.
З 2010 по 2014 рік працювала керівником прес-служби Київського зоопарку, залишаючись активісткою руху на захист добробуту тварин у цій комунальній організації.[8][9][10][11] Була звільнена[12] після циклу протестних публікацій проти політики тодішнього керівництва зоопарку[13],[14].
Членкиня Національної спілки письменників з 2016 року.[15][16]
Популяризатор жанру «анімалістична проза»[17]. Однією з перших в українській літературі письменниця задекларувала, що нищення природи і знущання над тваринами є злочином проти людяності[18].
Збірка «Священний сад бабусі Анастасії» має посил: усе починається з рідної землі, з малої батьківщини: «з цього ж таки місця сили народжується і почуття любові до всього живого», як зазначає Леонід Кононович у передмові до збірки[2].
На думку Анжеліки, в сучасній Україні «багато показового патріотизму. Багатьом важко осягнути те, що пережили люди з клеймом „ворог народу“, що давало сили не зламатись і не відступити з обраного шляху».[19]
Про період боротьби із корупцією в Київському зоопарку в 2009-2014 рр. Анжеліка розповіла в інтерв'ю проекту USAID. Вона, зокрема, зазначила, що «ніколи не була байдужою до страждань істот, які слабкіші за тебе». [20]
Дипломант П'ятого берлінського міжнародного літературного конкурсу «Краща книга року 2014» від України в жанрі «поезія» за книгу «Кошка хвойной, колючей породы»[21].
Є співзасновницею проекту «Котомістечко» (ініціатори — СВЖ «Природа над усе»), в рамках якого з 2010 р. врятовані 80 безпритульних котів на території Київського зоопарку і з 2017 р. створюється арт-майданчик і центр фелінотерапії[22].[23]
У 1995—1996 рр. була співорганізаторкою закриття живодерні у с. Пирогово біля Києва.[24]
З 2005 р. — учасниця громадянських кампаній на захист зелених зон Києва.
У 2007 р. — одна з авторів статей для сайту Громадянської кампанії «Форум порятунку Києва» [25].
Учасниця наступних громадянських кампаній:
- проти комерційних дельфінаріїв (з 2008 р.);[26]
- за добробут тварин у Київському зоопарку (2009—2014 рр.);
- за гуманне регулювання чисельності безпритульних тварин (з 1995 р.);[27][28]
- за заборону хутряної індустрії (з 2008 р.);[29]
- за припинення вбивства задля хутра гренландського тюленя (з 2008 р.);[30][31]
- кампанія «Першоцвіт» — традиційна, з часів СРСР, кампанія Дружин охорони природи проти знищення першоцвітів на продаж (з 2008 р.);
- кампанія проти використання живих ялинок у новорічних святах (з 2008 р.).[32]
- Яр Ангеліна, Андрос О. Є. Територія Духу. Сатирична повість. Під ред. Леоніда Кононовича. — К.: Спілка вільних журналістів «Природа над усе», 2008, 2013.
- Яр Ангелина. Кошка хвойной, колючей породы — СПб.: Алетейя, Киев: Бизнесполиграф, 2012. 111 с. — (Серия «Русское зарубежье. Коллекция поэзии и прозы») ISBN 978-5-91419-742-8[33].
- Яр Ангеліна. «Священний сад бабусі Анастасії». — К.: Бізнесполіграф, 2013. — 151 с. ISBN 978-966-139-014-9[34]. (Друге видання: Яр Ангеліна. «Священний сад бабусі Анастасії». Під ред. Леоніда Кононовича. — К.: Друкарський двір Олега Федорова, 2024. — 162 с. ISBN 978-617-8252-99-1 [35] Видання доступне на сайті «Друга література»: Електронний архів зарубіжжя імені Андрія Синявського [36]).
Міжнародний літературний журнал «Крещатик». № 2012, 3.[37]
Хіппі у Львові. Літературно-художній альманах. Випуск 3. — Львів, Апріорі, 2015. — 544 с. — ISBN 978-617-629-265-4
Ностальгия: Антология / Составитель Т. Ивлева ; Вступит. статья Е. Мордовиной. — СПб.: Алетейя, 2017[38].
Дежавю: Антология: художественная литература — СПб.: Алетейя, 2018. — 389 с. — ISBN 978-5-907030-32-9[39]
Міжнародний літературний журнал «Крещатик». № 96, 2022. [40]
Цесіс, В. Нотатки сільського лікаря, або Лікуватися задарма — дарма лікуватися [Текст]: повість / В. Цесіс; пер. з рос. А. Яр. — Київ: Каяла, 2016. — 279 с. — (Сучасна література. Поезія, проза, публіцистика). — ISBN 978-617-7390-03-8[41].
Овсій Цейтлін. Тривалі бесіди в очікуванні щасливої смерті. Переклад з російської: Ангеліна Яр. К.: Каяла, 2017. 240 стор. ISBN 978-1544177410 [42]
- ↑ Комарова Анжеліка Євгенівна - "Мій Бердичів". "Мій Бердичів" (укр.). 14 вересня 2008. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ а б Бердичів читацький: про книгу Ангеліни Яр «Священний сад бабусі Анастасії» (укр.). 26 серпня 2024. Процитовано 29 серпня 2024.
- ↑ Киевский календарь. calendar.interesniy.kiev.ua. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ Комарова, Анжелика (1 червня 2011). Полечили деревья, закусили лосятиной... Форум спасения Киева (російська) . Форум спасения Киева. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Комарова, Анжеліка (2011). Сказ – це хвороба чиновників, неспроможних вирішити питання безпритульних тварин гуманним шляхом. Форум спасение Киева (українська) . Форум спасение Киева. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Анжеліка Комарова, Олег Андрос. Територія Духу (2008, 2012) - СВЖ «Природа над усе». СВЖ «Природа над усе» (ru-RU) . 19 вересня 2012. Архів оригіналу за 8 жовтня 2018. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ Ангелина ЯР. www.kreschatik.kiev.ua. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ UA, Голос. Пресс-секретарь Киевского зоопарка обвинила журналистов в некрофилии (ВИДЕО). golos.ua (рос.). Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Киевский зоопарк завел страницу в "Фейсбуке". kiev.vgorode.ua (рос.). Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ В Киевском зоопарке ждут результатов проверки КРУ. LIGA (рос.). 12 листопада 2010. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Обезьяны Киевского зоопарка скучают без телевизора (На днях медведи успокоились и уснули, рассказала пресс-секретарь Киевского зоопарка Анжелика Комарова). for-ua.com. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Київський зоопарк виживає зоозахисників - СВЖ «Природа над усе». СВЖ «Природа над усе» (ru-RU) . 25 червня 2014. Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ Керівники Київського зоопарку водять за ніс журналістів, чиновників КМДА і самих себе - СВЖ «Природа над усе». СВЖ «Природа над усе» (ru-RU) . 8 січня 2014. Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ Київський зоопарк, ситуація накаляєтся. Звернення Анжеліки Комарової до голови Київської міської державної адміністрації Владимира Бондаренка - СВЖ «Природа над усе». СВЖ «Природа над усе» (ru-RU) . 20 квітня 2014. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ Alla. Нові члени НСПУ (список) | НСПУ (ru-RU) . Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Київська організація Національної спілки письменників України. www.facebook.com (укр.). Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Виходить у світ анімалістична книга письменниці Ангеліни Яр / Буквоїд. bukvoid.com.ua. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ Яр Ангеліна. Священний сад бабусі Анастасії - "Мій Бердичів". "Мій Бердичів" (укр.). 31 січня 2017. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ Горобчук, Анатолій (9 січня 2020). 9 січня 2020 року. Зустріч із Анжелікою Комаровою. "Мій Бердичів" (укр.). Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Інші правила: Анжеліка Комарова (англ.), процитовано 17 червня 2021
- ↑ belletrist_ru (May. 10th, 2014). «Лучшая книга года 2014». Итоги. Писательский клуб. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ КотоМістечко і проект "АртКіт" - СВЖ «Природа над усе». СВЖ «Природа над усе» (ru-RU) . 16 травня 2018. Архів оригіналу за 8 жовтня 2018. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ ЛУНЬО, НАТА (23 жовтня 2020). Місто котів: чому одні тварини рівніші за інших?. politkrytyka.org (українська) . Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Приют "SOS" в Пирогово: история на крови - статья. www.prostozoo.com.ua. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ ЗАЩИТА ЖИВОТНЫХ - Форум спасения Киева. forumspaskiev.org.ua. Процитовано 19 серпня 2024.
- ↑ Інформаційно-аналітична газета "Контраст". www.kontrast.org.ua. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Лиховид, Інна (8 грудня 2016). Спецохорона для тварин. day.kyiv.ua (українська) . День. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Захист тварин у США та Україні: в чому різниця?. Природа України (укр.). Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Акція світової солідарності в захист хутряних тварин у Києві. Національний екологічний центр України (укр.). 19 березня 2009. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Акция мировой солидарности в защиту меховых животных в Киеве. Архів оригіналу за 5 червня 2009. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Комарова, Анжеліка. Відмовлюсь від букетика пролісків!. www.kontrast.org.ua (українська) . Інформаційно-аналітична газета "Контраст". Архів оригіналу за 23 березня 2011. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ www.environment.org.ua, Михайло Петях -. Блог Степана Жабки » Анонс: Танці довкола столичної ялинки. pryroda.in.ua (рос.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 9 жовтня 2018.
- ↑ Яр, Ангелина (2012). Кошка хвойной, колючей породы (Російська) . СПб., Ки]в: Алетейя, Бизнесполиграф. с. 111. ISBN 978-5-91419-742-8. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ Яр, Ангеліна (2013). Священний сад бабусі Анастасії (Українська) . Київ: Бізнесполіграф. с. 151. ISBN 978–966–139–014–9. Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 8 жовтня 2018.
{{cite book}}
: Перевірте значення|isbn=
: недійсний символ (довідка) - ↑ Ангеліна Яр. Священний сад бабусі Анастасії (Київ, 2024). vtoraya-literatura.com (рос.). Процитовано 18 лютого 2024.
- ↑ Яр, Ангеліна (2024). Священний сад бабусі Анастасії (PDF). Київ: Друкарський двір Олега Федорова. ISBN 978-617-8252-14-4.
- ↑ ЯР, Ангелина (2012). La nosee, La nosee. Крещатик. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ Елена Мордовина: Ностальгия по высшим смыслам. «45-я параллель» (ru-RU) . Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ Дежавю : антология: художественная литература (Російська) . Санкт-Петербург: Алетейя. 2018. с. 389. ISBN 978-5-907030-32-9.
- ↑ «Крещатик» у новому форматі. uamodna.com. Процитовано 18 лютого 2024.
- ↑ Сучасна література. Издательство Каяла (англ.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 8 жовтня 2018.
- ↑ Каталоги - НБУВ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. www.irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 18 лютого 2024.