Анімалістичний жанр
Анімалісти́чний жанр, анімалі́стика (лат. animalis — «тварина») — різновид образотворчого мистецтва, зображення тварин у живописі, скульптурі, графіці.
Анімалістичний жанр — найдавніша галузь образотворчого мистецтва, що передувала опановуванню малюнка і рельєфа в зображенні людей.
Усі системи періодизації по-своєму недосконалі. Вважається, що загальнолюдська періодизацію первісного ладу закінчується на мезоліті, коли культурний розвиток різко прискорився і протікав у різних народів різними темпами. При цьому культури, що існували одночасно, можуть перебувати на різних ступенях розвитку, у зв'язку з чим, наприклад, неолітичні культури можуть сусідити з культурами бронзової доби.
Найбільш розробленою є археологічна періодизація, в основі якої лежить зіставлення виготовлених людиною знарядь праці, їх матеріалів, форм жител, поховань і т. д. За цим принципом історія людства в основному поділяється на кам'яну добу, бронзову добу і залізну добу. Найбільша заслуга у створенні сучасної археологічної класифікації належить французькому вченому Г. Мортільє і його співвітчизникові А. Брейлю.
Кам'яна доба — період в історії людства, під час якого знаряддя праці та зброя виготовлялася з каменю, дерева та кістки. Він поділяється на три періоди:
- палеоліт — давня кам'яна доба, яка характеризується використанням кременевих знаряддь праці, основні заняття — полювання та збиральництво.
- мезоліт — середня кам'яна доба, що тривала від 10 тис. до 7 тис. років до н. е.
- неоліт — нова кам'яна доба, характеризується появою людини сучасного типу, використанням винятково кременевих, кам'яних, кістяних знарядь праці, виготовлених з використанням техніки свердління, пиляння та шліфування; розповсюдженням кераміки, ткацтва (так звана неолітична революція). Тривала від 6 до 4 тис. років до н. е., період переходу від рибальства та полювання до землеробства й скотарства. Хронологічно перші зображення тварин належать до кам'яної доби. За запропонованою класифікацією найранні зображення тварин віднесені до оріньякського періоду[1]. їх визнають примітивними — в порівнянні з малюнками пізніми, бо вони створені лише контуром, без проробки деталей. Але малюнки настільки точні, що дозволяють розпізнати, які саме тварини малював первісний художник.
В кам'яну добу виникають дві базові гілки анімалістичного мистецтва — реалістична та гротескова, фантазійна. Остання оперуватиме фантастично поєднаними деталями від спостережень за тваринами і матиме застосування в культовій сфері. Саме ця гілка дасть початок створенню страхітливих, загрозливих ідолів ацтеків, деяких племен в Африці, полінезійців[2].
-
Печера Ласко
-
Печера Ласко
-
Печера Ласко
-
Печера Ласко. Сцена у «котячому лазі»
-
Печера Ласко. Зображення людини і бізона в «шахті»
-
Альтаміра. Бізон
-
Альтаміра. Бізон
-
Альтаміра. Бізон
-
Петрогліф. Антилопа або газель. Алжир
Важка залежність світу людей від існування світу тварин не перервалась і в Стародавньому Єгипті. Це відбилось як стінописах поховальних комор фараонів та аристократів, так і в кераміці, в створенні фігурних посудин та іграшок.
Мистецтво Стародавнього Єгипту пройшло довгий шлях розвитку, але обожнення тварин було характерним для усіх його етапів від найранніх до пізніх. Це відбилось як в практиці муміфікації тварин — крокодилів, кішок, ібісів, так і в відтворенні характерних особливостей тварин в посудинах-канопах для зберігання муміфікованих органів. Схематизована частка зображень тварин перейшла в ієрогліфічну писемність стародавніх єгиптян. Зображення кобри (Урей) прикрасило голову фараонів в їх офіційних портретах.
-
Глек із зображенням коня, Музей, Берлін
-
Народження теляти, дрібна пластика з поховання
-
«Лев». Керамічна скульптура з Єгипту
-
«Коза з дитинчам»
-
«Сокіл», кольоровий фаянс, Музей мистецтва Метрополітен
-
«Гіпопотам», кольоровий фаянс, Музей мистецтва Метрополітен
-
«Рибина». кераміка, Лос-Анжелес
-
«Єгипетський бог Тот». Лувр, Париж
-
Канопи — схема: чотири сина Гора зліва направо — Амсет, Дуамутеф, Хапі та Кебексенуф
-
Канопи з кришками-голівками тварин
-
«Дельфіни з Акротирі»
-
Кносські дельфіни
-
«Акробати грають з биком», Кнос
-
«Мавпа з квітами-крокусами», Археологічний музей, Гераклейон.
-
«Дельфіни і риби» (фрагмент), Акротирі, Кнос, 1700-1450 до н. е.
-
«Ігри з биками» (Таврокатапсія) — одна з найвизначніших фресок, що прикрасила Кносський палац. Заслуговує уваги участь в цих змаганнях жінок. Археологічний музей Іракліону
Окрема галузь давньогрецької пластики — анімалістична скульптура. Тварини, як відомо, пешими увійшли в мистецтво, про що свідчать залишки малюнків в печерах. Не було винятком і грецьке мистецтво. Реалістичні тенденції грецького мистецтва розповсюдились не тільки на зображення людей, а і на зображення тварин. Одні тварини стануть атрибутами богів (орел Зевса, сова Афіни), другі — не піднімуться далі побутових зображень. Уславлений скульптор Мирон свого часу створив фігуру годувальниці-корови, життєвим відтворенням якої здивував сучасників[3]. Другом людини подані численні зображення кіз, кроликів, собак.
Повагою до тварини позначені і численні зображення коней. Кінь увійде в давньогрецьке мистецтво як складова частина бронзових монументів, уславлених рельєфів храму Парфенон, декількох надгробків.
-
«Безоаровий козел», 120-100 до н. е., Музей мистецтв, Клівленд, США
-
«Голова коня Медичі-Рікарді», Флоренція
-
«Бронзовий кінь», 1 ст. до н.е. Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк
-
Ск. Скопас. Надгробкова стела мисливця з собакою. Національний археологічний музей (Афіни)
-
Срібна фігура бика. Археологічний музей, Дельфи
-
Античні коні з базиліки Сан Марко в Венеції
-
«Голова коня від колісниці богині ночі Селени», Британський музей
-
Вершники. Рельєф західного фризу з Парфенона
-
Рельєф південного фризу Парфенона. Лондон, Британський музей
-
Рельєф південного фризу Парфенона. Лондон, Британський музей
-
Рельєф південного фризу Парфенона. Лондон, Британський музей
-
Рельєф південного фризу Парфенона. Лондон, Британський музей
-
Рельєф південного фризу Парфенона. Лондон, Британський музей
-
Скіфська пектораль з Товстої могили. Скарбниця Національного музею історії України, Київ
-
Два коштовні ритони. Музей мистецтва Метрополітен
-
Золоті сережки з Ганімедом і орлом Зевса, до 300 року до н.е.
-
Скарб міста Моргантіна, ювелірна прикраса 3 століття до н.е.
-
Золоте намисто з використанням плетива і Геркулесового вузла, 3 ст. до н.е., Державне античне зібрання, Мюнхен.
-
Таріль «морські тварини», Берлін
-
Таріль з рибами. Стародавня Греція. Лувр.
-
Кераміка стародавньої Греції. Риби. Лувр.
-
Рибна таріль з мушлею, музей. Дюссельдорф.
-
Таріль з дельфінами і восьминогами
-
Полумисок з рибами. Стародавня Греція. Лувр
-
Рибна таріль 4 ст. до н.е., Москва.
-
«Качки і риби», давньоримська мозаїка з Помпей. Національний археологічний музей (Неаполь)
-
Бричка римського торговця білим вином, запряжена волами. На бочці — собака. Поховальна стела. Римський музей, Аугсбург, Німеччина.
-
Біла чапля. Фреска в Помпеях.
-
«Качки і селезні», давньоримська мозаїка з Помпей. Національний археологічний музей (Неаполь)
Художники традиційного китайського живопису давно звернулись до зображень тварин, комах і птахів. Вони знайдені ще на черепках старовинної кераміки під час археологічних розкопок. Згодом в мистецтві сформувався окремий жанр «Птахи і квіти», котрий поєднав зображення птахів і рослин, рослин і комах тощо.
Появу жанру датують десятим століттям нашої ери[4]. Китай того часу — конгломерат подрібнених державних утворень. Верхню і середню ділянки річки Янцзи контролювали держави Рання Шу та Пізня Шу.[4] В краю зелених схилів і мешкав художник Хуан Цюань, дати життя якого не зберегли. Саме його вважають засновником жанру «Птахи і квіти» (хуа-няо китайською). За переказами, на подвір'я царя Гуначжена привезли в подарунок шість журавлів. Птахи так сподобались царю, що він наказав художникові намалювати їх на стіні. Митець настільки добре відтворив птахів у стінопису, що відтоді зала отримала назву «Шести журавлів». Зрозуміло, що майстерно відтворити тварин художникові допомогли давні спостереження за птахами і тваринами та висока обдарованість. Виконав він і інші замови володаря, одна з яких (теж стінопис) отримала назву «Птахи і квіти в чотири пори року». Унікальний характер мала і збережена пам'ятка початкового періоду жанру «Птахи і квіти», відома під назвою «Рідкісні птахи», хоча там подані не тільки птахи. На невеликому шматочку шовку художник водяними фарбами створив зображення двадцяти чотирьох (24) птахів, комах і плазунів. Картина, створена художником, що пізніше потрапила до збірок музею Гугун в Пекіні, не мала яскраво відтвореного сюжету. Її зміст частково пояснив напис, що свідчив про призначення картини. Остання мала бути навчальним посібником для сина, котрого батько готував для фаху художника.
Жанр «Птахи і квіти» не зник і за століття. Він мав численних прихильників, навіть коли зникли держави Рання Шу та Пізня Шу і дожив до 21 століття. Сини Хуан Цюаня — Хуан Цзюйцай та Хуан Цзюйбао успадкували фах батька и також працювали в жанрі «Птахи і квіти». Разом із батьком їх вважають першими художниками цього жанру[4].
-
«Миша на камені», 1427 р.
-
Худ. Гуйзонг. «Голуб на гілці розквітлого дерева»
-
«Чотири сороки», Рання династія Мін, до 17 ст.
-
«Білі квіти сливи і лелеки»
-
Чжао Менфу. «Вершник з конем у буран»
-
Чжао Менфу. «Таємничий паросток бамбука, що несе на собі птаха»
-
Анонім 18 ст. «Дойка корови», Бруклінський музей , Нью-Йорк
-
Анонім 17 ст. «Керування слоном», Бруклінський музей , Нью-Йорк
Важливим центром стилю бароко в 17 ст. була Фландрія (Південні Нідерланди). Країна була тісно пов'язана віросповіданням та економікою з Італією, де панівні позиції в мистецтві теж посідало бароко. Однак єдина стилістика мала в кожній країні національне забарвлення. У Фландрії з її давніми реалістичними традиціями, риси реалізму відбились навіть більше, ніж в бароковому мистецтві Італії[5]. Промисловість і культура Фландрії були також зорієнтовані на виробництво товарів розкошів, серед яких виробництво ювелірного срібла, килимів-аррасів, картин для декорування палаців і маєтків князів церкви, багатих купців і городян.
Мистецтво Фландрії десятиліттями зберігало аристократичний характер і задовольняло переважно аристократичні потреби. Уява про шляхетність полювання обумовила розповсюдження в мистецтві країни як самих сцен полювання, так і зображення мисливських трофеїв та зображення тварин. Новий поштовх для розвитку отримав і національний натюрморт. Популярність картин цього жанру була такою значною, що мимоволі потіснила навіть створення релігійних образів[5]. Замовниками декоративних картин і натюрмортів стають навіть священики. Так, для декору власної палацової їдальні єпископ міста Брюгге Антоній Трист замовив серію декоративних картин із зображенням крамниць з їжею[6]. Художник Франс Снейдерс отримав рідкісну можливість продемонструвати власні здібності в зображенні крамниць дичини, риби і морських істот тощо. " Крамнички " Франса Снейдерса — гімн і уславлення плодючих сил природи[6]. Велетенського розміру натюрморти із зображенням морських істот, дичини і свійських птахів у Снейдерса надзвичайно динамічні. Вони зберігали розмаїття природних форм, мажорний настрій, яскраву декоративність. Зображення морських істот, дичини і свійських птахів настільки панували в картинах, що зробили другорядними персонажами навіть небагатьох людей (володарів крамниць, покупців чи служниць), поданих поруч.
Динамічні, ефектні композиції полювання на диких і екзотичних для Західної Європи тврин створював і Пітер Пауль Рубенс («Полювання на левів»[7] Стара Пінакотека, Мюнхен, варіант — Ермітаж, «Полювання на гіпопотама»). Подібні композиції призначались тільки для декорування пишних палаців аристократів і королівських родин.
Серед менш обдарованих митців, що розробляли мисливську тематику в живопису і зображували тварин — художники Пауль де Вос (бл. 1896—1678) «Полювання на ведмедів»[8] , Ян Вільденс (1586—1654) «Мисливець з собаками на полюванні»[9], Симон Даув (1630—1677)"Зупинка вершників на полюванні" та інші.
Зображення тварин в картинах голладських художників — куди спокійніші, уповільнені і побутові. Майстри Голлндії не женуться за ефектами, а ніби фіксують досягнутий добробут країни, що виборола перемогу у іспанських загарбників, і повільний плин часу переможців.
-
Паоло Порпора. «Черепахи і жабки», Каподімонте, Неаполь
-
Паоло Порпора. « Черепаха і краб», до 1656, Художній музей Нансі, Франція
-
Паоло Порпора. «Гриби, змія, жабка та ящірка», приватна збірка
-
Килимові кахлі з тваринами, до 1625, Нідерланди
-
Франс Снейдерс.Вдале полювання, Гент.
-
Паулюс Поттер. «Молодий бик»
-
Франс Снейдерс (1579—1657), «Бійка двох півнів», перша половина 17 ст.
-
А.Л. Барі. «Олень»
-
А.Л. Барі.«Полювання на оленя»
-
А.Л. Барі. «Лев і змія»
-
А.Л. Барі. «Тезей і Мінотавр»
-
А.Л. Барі. Спаніель і гусак
-
А.Л. Барі. «Двобій з кентавром»
-
Ким Хон До, Корея, «Тигр під сосною»
-
Паулюс Поттер, «Коні», 1649
-
Джордж Стаббс «Леопард спить», 1777
-
Мельхіор де Хондекутер, «Пташиний двір», бл. 1680, Державний музей, Амстердам
-
Фрідріх Вільгельм Кунерт. «Лисиці взимку»
-
Шарль Жак. «Кури»
-
Чарльз Бартон Барбер. «Красуня і потвора» (Павич та свиня-мати з поросятами)
-
Юліус Йозеф Поллак (1845-1920) «Дві такси у спілкуванні», 1898
-
Жульєн Дюпре "Жінка й корови на водопої"
- Чжао Менфу (1254—1322)
- Франс Снейдерс (1579—1657)
- Пітер Пауль Рубенс (1577—1640)
- Віллем Габрон (1619—1678)
- Жан-Батіст Удрі (1686—1755)
- Ежен Делакруа (1798—1863)
- Антуан-Луї Барі (1795—1875)
- Ян Брейгель молодший (1568—1625)
- Джованні Бенедетто Кастільйоне (1609—1664)
- Ян Фейт (1611—1661)
- Паулюс Поттер (1625—1654)
- Мельхіор де Гондекутер (1636—1695)
- Карел Дюжарден (1622—1678)
- Джордж Морланд (1763—1804)
- Жан-Батіст Удрі (1686—1755)
- Руланд Саверей (1576—1639)
- Джордж Стабс (1724—1806)
- Ян Венікс (бл. 1649—1719)
- Роза Бонер (1822—1899)
- Едвін Генрі Лендсір (1802—1873)
- Річард Ансдел (1815—1885)
- Шарль Жак (1813—1894)
- Вільям Холбрук Бірд (1825—1900)
- Чарльз Бартон Барбер (1845—1894)
- Фрідріх Вільгельм Кунерт (1865—1926)
- Пауль де Вос (бл. 1596—1678)
- Аверін Всеволод Григорович (1889—1946)
- Живопис
- Графіка
- Скульптура
- Єгиптологія
- Мистецтво Стародавнього Єгипту
- Давньогрецькі скульптури
- Парадний портрет
- Кабінетна бронза
- Зінгеріс (кумедні тварини)
- ↑ «Всеобщая история искусств», т 1, М., «Искусство», 1956, с. 20
- ↑ «Всеобщая история искусств», т 1, М., «Искусство», 1956, с. 21
- ↑ Всеобщая история искусств, т 1. М., «Искусство», 1956, с. 205
- ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 23 лютого 2014.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 24 лютого 2014.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б «По Эрмитажу без экскурсовода», Ленинград, «Аврора», 1973, с. 73
- ↑ Гос. Єрмитаж, Западноевропейская живопись, каталог 2, Л., «Аврора», 1981, с. 62
- ↑ «По Эрмитажу без экскурсовода», Ленинград, «Аврора», 1973, с. 75
- ↑ Гос. Єрмитаж, Западноевропейская живопись, каталог 2, Л., «Аврора», 1981, с. 42
- Анімалістичний жанр [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- «Всеобщая история искусств», т 1, М., «Искусство», 1956
- Piper R., Das Tier in der Kunst, Мünch., 1922
- Ватагин В. А., Изображение животного, М., 1967
- Путятін В. Д. Аверін Всеволод Григорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8. — С. 60.
- [1] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] " Большая советская энциклопедия "