Ангус Огілві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ангус Огілві
Народився14 вересня 1928(1928-09-14)[1][2]
Лондон, Велика Британія
Помер26 грудня 2004(2004-12-26) (76 років)
Лондон, Велика Британія
·рак стравоходу
ПохованняКоролівська усипальниця у Фрогморі
Країна Велика Британія
Місце проживанняThatched House Lodged
Діяльністьбізнесмен, колекціонер мистецтва
Alma materHeatherdown Preparatory Schoold, Ітонський коледж і Триніті-коледж (1950)
Знання мованглійська
ЧленствоScots Guardsd (1948), Cancer Research UKd, The Prince's Trustd, Business in the Communityd, Товариство сприяння поширенню християнського знання і Royal Company of Archersd
Суспільний станаристократія
ПосадаЧлен Таємної ради Великої Британії[d]
БатькоDavid Ogilvy, 12th Earl of Airlied[1]
МатиLady Alexandra Coked[1]
У шлюбі зОлександра Кентська
Діти
Автограф
Нагороди
лицар-командор Королівського Вікторіанського ордена

Сер Ангус Джеймс Брюс Огілві (англ. Angus James Bruce Ogilvy, 14 вересня 1928, Лондон, Велика Британія — 26 грудня 2004, Лондон, Велика Британія) — британський бізнесмен. Найбільш відомий як чоловік принцеси Олександри Кентської, двоюрідної сестри королеви Єлизавети II.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Огілві народився в Лондоні, був другим сином 12-го графа Ерлі та леді Олександри Коук, доньки 3-го графа Лестера. Його рідня мала тісні зв'язки з британською королівською родиною.

Бабуся Ангуса, Мейбелл Огілві, графиня Ерлі, була близькою подругою та фрейліною королеви Марії[3].

Його батько був придворним лордом Георга V і лордом-камергером королеви Єлизавети (пізніше королеви-матері). Граф Ерлі був двоюрідним братом Діани Мітфорд, двоюрідним братом Лавінії Фіцалан-Говард, герцогині Норфолкської, і двоюрідним братом Роберта Гаскойна-Сесіла, 5-го маркіза Солсбері.

Освіта і кар'єра

[ред. | ред. код]

Огілві здобув освіту в школі Гізердаун поблизу Аскота в Беркширі, а пізніше в Ітонському коледжі (також у Беркширі). Між 1946 та 1948 роками він був призначений офіцером Шотландської гвардії.

У 1947 році Ангус навчався в Триніті-коледжі в Оксфорді, який закінчив у 1950 році зі ступенем бакалавра філософії, політики та економіки (PPE)[4].

Після університету Огілві працював у компанії Drayton, а пізніше працював з магнатом Tiny Rowland у дочірній компанії Drayton, London and Rhodesia Mining and Land Company (Lonrho). Тодішній прем'єр-міністр, сер Едвард Гіт, розкритикував компанію та описав її в Палаті громад як «неприємне та неприйнятне обличчя капіталізму».

Ділова кар'єра Огілві завершилася в 1976 році після того, як його розкритикували у звіті Міністерства торгівлі про діяльність компанії[5].

Шлюб

[ред. | ред. код]

24 квітня 1963 року Огілві одружився з принцесою Олександрою Кентською, онукою короля Георга V і королеви Марії, двоюрідною сестрою королеви Єлизавети II. Весілля відбулося у Вестмінстерському абатстві, Лондон[6].

Церемонію одруження відвідали всі члени королівської родини, її транслювали в усіх куточках світу по телебаченню. За трансляцією спостерігали близько 200 мільйонів людей.

Королева запропонувала Огілві титул графа на його весіллі від якого він відмовився[7]. Ангус також відмовився від апартаментів в одному з королівських палаців. Натомість він орендував у Королівського маєтку будинок «Тачхед Хаус Лодж» у Річмонді, Лондон, для себе та принцеси Олександри[8]. Принцеса Олександра живе в цьому будинку й до сьогодні. Проте вона зберегла за собою квартиру в Сент-Джеймсському палаці[9].

У пари народилося двоє дітей: Джеймс (1964) та Марина (1966)[10].

Останні роки життя

[ред. | ред. код]
Подушка на лавці в церкві Св. Анни, Кью, присвячена Ангусу Огілві та принцесі Олександрі

Після того, як його бізнес-кар'єра була зіпсована, Огілві займався благодійністю[11].

Працював президентом Імперського фонду дослідження раку та головою Молодіжних клубів Великої Британії, найбільшої організації молоді, яка не носить уніформу у Британії. Він був покровителем організації лікування артритів, віце-покровителем Національних дитячих будинків, головою консультативної ради The Prince's Trust, опікуном фонду Leeds Castle, а також був членом керівної ради Business in Community та Товариства сприяння християнським знанням[10].

Огілві також був членом Королівської роти лучників, суверенної особистої охорони в Шотландії, в якій його батько служив одним із чотирьох її лейтенантів.

Останні роки життя страждав від раку горла. Востаннє з'явився на публіці з дружиною, коли супроводжував її до Таїланду в офіційному турі.

Огілві помер у Кінгстоні-на-Темзі, Лондон, 26 грудня 2004 року, провівши три місяці в лікарні через захворювання, пов'язані з раком, включаючи гостру пневмонію[12].

Його похорон відбувся в каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку 5 січня 2005 року[13]. Похований в Королівській усипальниці у Фрогморі, Віндзор[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ Munzinger Personen
  3. ↑ Sir Angus Ogilvy. The Guardian. 27 грудня 2004. Процитовано 25 квітня 2015.
  4. ↑ Corby, Tom (27 грудня 2004). Sir Angus Ogilvy (англ.). The Guardian.
  5. ↑ Andrew Goodrick-Clarke (7 липня 1976). Mr Ogilvy to resign directorships after Lonrho report criticizes him. The Times.
  6. ↑ Princess Alexandra of Kent. Westminster Abbey. Процитовано 14 травня 2018.
  7. ↑ Panton, Kenneth J. (2011). Historical Dictionary of the British Monarchy. Scarecrow Press, Inc. с. 38. ISBN 978-0-8108-5779-7.
  8. ↑ Corby, Tom (26 грудня 2004). Sir Angus Ogilvy. The Guardian. Процитовано 14 березня 2021.
  9. ↑ The Royal Residences. Official website of the British Monarchy. Архів оригіналу за 15 October 2014.
  10. ↑ а б Obituary: Sir Angus Ogilvy. The Guardian. 27 грудня 2004. Архів оригіналу за 8 квітня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023. (англ.)
  11. ↑ Saxon, Wolfgang (28 грудня 2004). Angus Ogilvy, 76, Banker With Ties to British Royalty, Dies. The New York Times. Процитовано 11 березня 2008. He and Princess Alexandra had a son, James Robert Bruce Ogilvy, and a daughter, Marina Victoria Alexandra. Once estranged from their parents, they had reconciled and, according to The Times of London, were with them at the time of Sir Angus's death.
  12. ↑ Royals attend Sir Angus's funeral. BBC News. 5 січня 2005. Процитовано 14 березня 2021.
  13. ↑ Death of the Rt Hon Sir Angus Ogilvy. British Monarchy. Архів оригіналу за 25 березня 2015. Процитовано 25 квітня 2015.
  14. ↑ Sir Angus Ogilvy is buried at Windsor. The Telegraph. Процитовано 25 квітня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ангус_Огілві&oldid=40998020