Андерсон Дан
| Андерсон Дан | |
|---|---|
 | |
| Народився | 6 квітня 1888[4][1][…] Skattlösbergd, Лудвіка, Даларна, Швеція[5] |
| Помер | 16 вересня 1920[1][2][…] (32 роки) Стокгольм, Швеція |
| Поховання | Lyviken cemeteryd[6] |
| Країна |  Швеція |
| Діяльність | письменник, поет, композитор, перекладач, вугляр, плотогон |
| Знання мов | шведська[1] |
| Роки активності | з 1914 |
| IMDb | ID 8967188 |
Андерсон Дан (Данієль, Daniel ”Dan” Andersson, 6. IV 1888 — 16. IX 1920, Граньєрде — Стокгольм) — шведський письменник.
Один із перших представників пролетарської літератури у Швеції. У збірках оповідань «Історії вугляра» (1914), «Це називається марновірство» (1916), автобіографічній дилогії «Троє бездомних» (1918) та «Спадщина Давида Рамма» (1919), збірках віршів «Пісня вугільного сторожа» (1915) та «Чорні балади» (1917) Андерсон показав життя пролетарів, частина творів пов'язана релігійно-філософськими мотивами.[7]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Nationalencyklopedin — 1999.
- ↑ Merkedager: fødselsdager, stiftelsesdatoer, begivenheter — Осло: Biblioteksentralen, 1989. — ISBN 82-7022-061-2
- ↑ Лутасс Л. Dan Andersson — Шведський літературний банк, 2008.
- ↑ http://finngraven.se/%28S%28c0jrhr451ifkwf455yn0vnqs%29%29/DisplayInfo.aspx?id=1086626
- ↑ Андерсон Дан // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — С. 185.