Перейти до вмісту

Анджей Олеховський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анджей Олеховський
пол. Andrzej Olechowski
Народився9 вересня 1947(1947-09-09)[1] (77 років)
Краків, Краківське воєводство[d], Польська Народна Республіка
Країна Республіка Польща
Діяльністьполітик, дипломат, економіст, міністр фінансів, міністр закордонних справ
Галузьполітика[2], економіка[2] і дипломатія[2]
Alma materВаршавська школа економіки
Науковий ступіньдоктор економічних наук[d][3]
Знання мовпольська[2]
ЗакладЯгеллонський університет
ЧленствоКолегіум невидимий
ПосадаМіністр закордонних справ Польщі і Minister of Finance of Polandd
ПартіяГромадянська платформа і Демократична партія[d]
Нагороди
Сайтolechowski.pl

Анджей Маріан Олеховський (пол. Andrzej Marian Olechowski; нар. 9 вересня 1947, Краків) — польський економіст і політичний діяч, заступник державного секретаря Міністерства зовнішньоекономічного співробітництва (1991—1992), міністр фінансів в уряді Яна Ольшевського (1992), міністр закордонних справ в уряді Вальдемара Павлака (1993—1995). Лідер Незалежного блоку підтримки реформ, співзасновник Громадянської платформи разом з Мачеєм Плажинським та Дональдом Туском. Кандидат у Президенти Республіки Польща у 2000 та 2010 роках.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив Центральну школу планування та статистики у Варшаві, здобув кваліфікацію економіста, в 1979 році здобув ступінь доктора економічних наук[4].

У 1973 році та з 1982 по 1984 рік працював у Конференції ООН з торгівлі та розвитку у Женеві. У 1978—1982 роках він був завідувачем відділу аналізу та прогнозування в Інституті зовнішньої торгівлі та цін. В 1985—1987 роках був співробітником Світового банку.

У 1987 році він повернувся працювати в Польщу та обійняв посаду директора департаменту у Міністерстві зовнішньоекономічного співробітництва. У 1989 році він взяв участь у Круглому столі з урядової сторони. У 1989—1991 роках був першим заступником президента Національного банку Польщі.

З 1991 по 1992 рік був заступником державного секретаря Міністерства зовнішньоекономічного співробітництва. 28 лютого 1992 року він був призначений на посаду міністра фінансів в уряді Яна Ольшевського за підтримки Леха Валенси. 7 травня 1992 року подав у відставку. Його ім'я було на так званому Списку Мацеревича[5]. Згодом була підтверджено, що Олеховський був таємним агентом зовнішньої розвідки в комуністичній Польщі[6].

З 1993 по 1995 рік обіймав посаду міністра закордонних справ Польщі в уряді Вальдемара Павлака.

У 2000 році повернувся до політичної діяльності. Як незалежний кандидат, брав участь у президентських виборах. У першому турі зайняв друге місце за підтримки 17,3 % виборців[7]. У другому турі програв Олександру Квашнєвському.

У січні 2001 року був співзасновником політичного руху під назвою «Громадянська платформа» з Мачеєм Плажинським та Дональдом Туском.

У 2002 році взяв участь у виборах на пост мера Варшави від Громадянської платформи, набрав 13,47 % голосів і зайняв третє місце[8].

У 2009 році залишив Громадянську платформу. Кандидат на президентських виборах 2010 року[9], отримав 1,44 % голосів.

Входить в керівництво багатьох міжнародних корпорацій, наприклад таких як «Goldman Sachs» і «Citibank»[10].

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 2000 році був нагороджений премією Кісіеля. Того ж року також був удостоєний звання «Людина року» тижневиком «Wprost».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Munzinger Personen
  2. а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  3. Deutsche Nationalbibliothek Record #119406667 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. Dr Andrzej Marian Olechowski. nauka-polska.pl. Архів оригіналу за 1 грудня 2003. Процитовано 15 квітня 2021.
  5. Lista agentów - ćwierć wieku później. Onet Wiadomości (пол.). 4 червня 2017. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  6. Współpracował - oświadczenie Olechowskiego prawdziwe. TVN24.pl (пол.). Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  7. Obwieszczenie Państwowej Komisji Wyborczej z dnia 9 października 2000 r. o wynikach głosowania i wyniku wyborów Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej, zarządzonych na dzień 8 października 2000 r. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  8. Państwowa Komisja Wyborcza: Wybory samorządowe. wybory2002.pkw.gov.pl. Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 15 квітня 2021.
  9. Прагматична Польща напередодні виборів президента. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  10. Олег Греченевский. Истоки нашего "демократического" режима, часть 36-я. www.belousenko.com. Архів оригіналу за 18 вересня 2010. Процитовано 15 квітня 2021.
  11. Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 26 maja 2011 r. o nadaniu orderów. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.