Андраш Адор'ян
Андраш Адор'ян | ||||
---|---|---|---|---|
Оригінал імені | Adorján András | |||
1978 рік | ||||
Країна | Угорщина | |||
Народження |
31 березня 1950[1] Будапешт, Угорська Народна Республіка[1] | |||
Смерть | 11 травня 2023[2] (73 роки) | |||
Титул | гросмейстер (1973) | |||
Рейтинг ФІДЕ | 2504 (січень 2016 року) | |||
Піковий рейтинг |
2580 (липень 1984 року) |
Андраш Адор'ян (угор. Adorján András; 31 березня 1950, Будапешт — 11 травня 2023) — угорський шахіст (гросмейстер від 1973) i суддя міжнародного класу (International Arbiter) від 1994, претендент на звання чемпіона світу.
Був провідним угорським шахістом у 1970-80-х роках. На міжнародній арені з'явився 1969 року, здобувши w Стокгольмі титул віце-чемпіона світу серед юнаків (позаду Анатолія Карпова). На межі 1969 i 1970 переміг на кубку Європи серед юнаків у Гронінгені. Найбільшим його успіхом був поділ III—IV місць на міжзональному турнірі 1979 у Ризі і, після перемоги в додатковому матчі над своїм співвітчизником Золтаном Ріблі, потрапив до претендентських матчів. У чвертьфінальному матчі 1980 року, який проходив у Бад-Лаутербергу, поступився Роберту Хюбнеру з рахунком 4½ — 5½. До його здобутків також належать перемоги або поділи 1-го місця на міжнародних турнірах, які відбулися в Амстердамі (1970, турнір B), Балатончеплаку (1971), Варні (1972), Лугачовіце (1973), Торнасбі (1973), Улоті (1974, посів 1-ше місце), Лансароте (1975), Осієку (1978), Будапешті (1982), Йовіку (1983), Баня-Луці (1983, разом з Крунославом Хулаком i Джонатаном Спілменом), Есб'єргу (1985, турнір The North Sea Cup) а також на сильному турнірі за швейцарською системою World Open у Нью-Йорку (1987). Також був триразовим чемпіоном Угорщини в особистому заліку (1984, 1992, 1993)[3].
Від початку 70-х років ХХ століття протягом понад 20 років належав до основних учасників національної збірної. Від 1978 до 1992 року шість разів брав участь у шахових олімпіадах (1978 року здобув у Буенос-Айресі золоту медаль)[4], виграв також срібло на командному чемпіонаті світу (1985)[5] а також восьмиразовим медалістом командних чемпіонатів Європи (в тому числі золотим у особистому заліку на 5-й шахівниці в 1983 році)[6].
Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 липня 1984 року, досягнувши 2580 пунктів ділив тоді 20-е місце (разом з Волтером Брауном i Тиграном Петросяном) у рейтинг-листі ФІДЕ, разом з тим посідав 3-тє місце (після Лайоша Портіша i Золтана Ріблі) серед угорських шахістів[7].
|
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11159121X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Meghalt Adorján András
- ↑ Campeonato de Hungría. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 29 січня 2016.
- ↑ OlimpBase. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 29 січня 2016.
- ↑ OlimpBase. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 29 січня 2016.
- ↑ Olimpbase. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 січня 2016.
- ↑ FIDE rating history :: Adorjan, Andras. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 29 січня 2016.
- ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)
- W.Litmanowicz, J. Giżycki, «Szachy od A do Z», tom I, Warszawa 1986, str. 11-12
- Особова картка [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті 365chess.com
- Особова картка Андраша Адор'яна на сайті ФІДЕ