Перейти до вмісту

Андреа Бенетті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Андреа Бенетті
італ. Andrea Benetti Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження15 січня 1964(1964-01-15) (61 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Болонья, Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьіталієць
Країна Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрживопис фотографія малюнок
Діяльністьмитець Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокнеопечерне мистецтво
Сайтandreabenetti.eu Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Андреа Бенетті у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Андреа Бенетті (італ. Andrea Benetti; нар. 1964, Болонья) — італійський художник, автор Маніфесту неопечерного мистецтва, представленого в 2009 році на 53-й Венеціанській бієнале в університеті Ка' Фоскарі[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Андреа Бенетті — італійський художник, фотограф і дизайнер, народився в Болоньї в 1964 році. У 2006 році став автором «Маніфесту неопечерного мистецтва», який він представив на 53-й Венеціанській бієнале мистецтв у 2009 році[2][3].

Його мистецтво надихається прямими і опосередкованими посиланнями на перші форми мистецтва, створені доісторичною людиною. З печерного живопису Бенетті запозичив їх стилістичні риси, створюючи роботи, переповнені стилізованими зооморфними та антропоморфними мотивами, геометричними фігурами та абстрактними формами, з кольоровими полями, як засіб побудови етичного та філософського моста між давньою історією та сучасністю, що підкреслюється «використанням рослинних пігментів та таких прийомів, як барельєф та графіті[4].

Роботи Бенетті представлені в основних національних та зарубіжних художніх колекціях (колекції ООН, Ватикану та Квірінале)[5], серед його останніх виставок — "Кольори та звуки витоків" (Болонья, Палаццо Д 'Accursio, 2013), [6] "VR60768 · антропоморфна фігура" (Рим, Палата депутатів, 2015), [7] "Pater Luminum" (Галліполі, Громадський музей, 2017) і "Обличчя проти насильства" (Болонья, Палаццо Комунале (Болонья), 2017)[8].

У 2020 році художник був нагороджений "Премією Неттуно" міста Болоньї[9].

Музеї та колекції

[ред. | ред. код]

Приватні та інституційні музеї та художні колекції, в яких зберігаються роботи Андреа Бенетті

Ватикан, 28.11.12 - Папа Римський Бенедикт XVI отримує твір Андреа Бенетті під назвою "Пошана Кароля Войтили".
  • Колекція мистецтв ООН (Нью-Йорк, США) [10]
  • Ватиканська колекція мистецтв (Ватикан) [11]
  • MACIA - Італійський музей сучасного мистецтва в Америці (Сан-Хосе, Коста-Рика) [12]
  • Квірінальська колекція мистецтв (Рим, Італія)[5]
  • Палаццо Монтекіторіо (Рим, Італія)[13]
  • Колекція мистецтв Університету Феррари (Феррара, Італія)[14]
  • Колекція мистецтв Університету Барі (Барі, Італія)[15]
  • Мамбо: Музей сучасного мистецтва Болоньї (Болонья, Італія)[16]
  • Музей сучасного та сучасного мистецтва Больцано (Больцано, Італія)[17]
  • CAMeC: Центр сучасного мистецтва (Спеція, Італія)[18]
  • Музей Франческо Паоло Мікетті (Франкавілла аль-Маре, Італія)[19]
  • Музей сучасного мистецтва Освальдо Лічіні (Асколі-Пічено - Італія)[20]
  • Колекція мистецтв муніципалітету Лечче (Лечче - Італія)[21]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
Андреа Бенетті на урочистому відкритті його виставки в Римі, в Палаті депутатів
  • K. H. Keller, G. Rossi, R. Sabatelli: Andrea Benetti and Lanfranco Di Rico - September 2001, Johns Hopkins University, Bologna, 2008, 12 pages[22]
  • Various authors: Arte e cultura - Un ponte tra Italia e Costa Rica, I.I.L.A., San Josè, 2008, 98 pages[23]
  • Various authors: Natura e sogni - Catalogo del Padiglione della 53. Biennale di Venezia, Umberto Allemandi & C., Venice, 2009, 98 pages[24]
  • Various authors: Esplorazione inconsueta all'interno della velocità, Bologna, 2009, 104 pages[25]
  • Andrea Benetti, Gregorio Rossi: Il Manifesto dell'Arte Neorupestre, Umberto Allemandi & C., Venice, 2009, 18 pages[26]
  • Carlo Fabrizio Carli: Diorama Italiano - 61º Premio Michetti, Vallecchi, Francavilla a Mare, 2010, 202 pages[27]
  • C. Parisot, P. Pensosi: Portraits d'Artistes, Edizioni Casa Modigliani, Roma, 2010, 72 pages
  • Simona Gavioli: Andrea Benetti - B. P. Before Present, Media Brain, Bologna, 2009, 52 pages[28]
  • Various authors: Andrea Benetti - La pittura Neorupestre, Comune di Castellana Grotte, Castellana Grotte, 2011, 58 pages[29]
  • D. Iacuaniello, C. Parisot, G. Rossi: M173 - Tracce apocrife, Istituto Europeo Pegaso, Rome, 2012, 70 pages[30]
  • G. Rossi, D. Scarfì: Il simbolismo nella pittura Neorupestre, Mediabrain, Syracuse, 2012, 88 pages[31]
  • Andrea Benetti, Silvia Grandi: Colori e suoni delle origini, Qudulibri, Bologna, 2013, 86 pages[32]
  • Andrea Benetti, Stefano Papetti: Dalla roccia alla tela - Il travertino nella pittura Neorupestre, Qudulibri, Ascoli P., 2014, 54 pages[33]
  • A. Benetti, S. Cassano, D. Coppola, A. F. Uricchio: Colori e suoni delle Origini, Qudulibri, Bari, 2014, 58 pages[34]
  • Andrea Benetti, Silvia Grandi: Il colore della luce, Qudulibri, Bologna, 2014, 56 pages[35]
  • A. Benetti, S. Grandi, M. Peresani, M. Romandini, G. Virelli: VR60768 - anthropomorphic figure, Qudulibri, Rome, 2015, 80 pages[36]
  • Andrea Benetti, Toti Carpentieri: Astrattismo delle origini, Qudulibri, Lecce, 2015, 60 pages[37]
  • Various authors: Arte Neorupestre, Monograph, Qudulibri, Bologna, 2015, 208 pages[38]
  • Andrea Benetti, Fiorenzo Facchini, Fernando Lanzi, Gioia Lanzi: Signum Crucis, Qudulibri, Bologna, 2016, 42 pages[39]
  • A. Benetti - P. Fameli - A. Fiorillo - F. Fontana - M. Peresani - M. Romandini - I. Schipani - U. T. Hohenstein: "preHISTORIA CONTEMPORANEA" Qudulibri, Ferrara, 2016, 64 pages[40]
  • A. Benetti - P. Fameli - A. Marrone - M. Ratti: "Omaggio alla pittura Rupestre", Qudulibri, La Spezia, 2016, 58 pages[41]
  • Andrea Benetti - Silvia Grandi: "Volti contro la violenza", Qudulibri, Bologna, 2017, 40 pages[42]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Andrea Benetti and his Neo-Cave Art. la Repubblica. 12 квітня 2013. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  2. ↑ Benetti, Andrea in the Treccani Encyclopedia. www.treccani.it. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  3. ↑ Andrea Benetti in the MACIA Museum. museomacia.org. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  4. ↑ Taken from the Treccani Encyclopedia. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  5. ↑ а б Benetti, Andrea nell'Enciclopedia Treccani. www.treccani.it. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  6. ↑ Colors and sounds of the origins. lastampa.it. 20 березня 2013. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  7. ↑ Thursday inauguration of Andrea Benetti's exhibition at the Chamber of Deputies. Camera dei Deputati. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  8. ↑ "Faces against violence", photographic exhibition by Andrea Benetti at Palazzo d'Accursio. www.comune.bologna.it. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 23 червня 2021.
  9. ↑ Il "Golden Neptune" awarded to Andrea Benetti. la Repubblica. 21 жовтня 2020. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 23 червня 2021.
  10. ↑ Benetti, Benetti, Andrea in the Treccani Encyclopedia. www.treccani.it. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  11. ↑ Andrea Benetti nell'Enciclopedia Treccani. www.treccani.it. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  12. ↑ Andrea Benetti in the MACIA Museum Collection. www.museomacia.org. Архів оригіналу за 1 січня 2013. Процитовано 23 червня 2021.
  13. ↑ "My Luxury" The online magazine. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021. [Архівовано 2021-05-15 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Andrea Benetti - preHISTORIA CONTEMPORANEA — Sistema museale di ateneo. www.unife.it. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  15. ↑ The site of the University of Bari. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  16. ↑ Fior di Loto - Mambo Museum. www.mambo-bologna.org. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 23 червня 2021.
  17. ↑ The work on the Museion Museum website. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021. [Архівовано 2021-05-10 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Omaggio alla Pittura Rupestre di Andrea Benetti. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 23 червня 2021 — через vimeo.com.
  19. ↑ Quelle pitture neorupestri di Andrea Benetti - La Repubblica News. Archivio - la Repubblica.it. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 23 червня 2021.
  20. ↑ Andrea Benetti in Ascoli to bring travertine to life. Piceno Oggi. 26 серпня 2013. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  21. ↑ Must Museum - ANDREA BENETTI "Abstract art of the origins". www.mustlecce.it. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  22. ↑ Andrea Benetti. joseartgallery.com. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  23. ↑ The Gregorio Rossi website. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  24. ↑ The Gregorio Rossi website. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  25. ↑ Esplorazione inconsueta all'interno della velocità | MACIA. museomacia.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  26. ↑ Manifesto dell'Arte Neorupestre di Andrea Benetti | MACIA. museomacia.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  27. ↑ Francavilla al Mare (CH), 24 luglio – 31 agosto 2010 LXI Premio Michetti - Arte e Ambiente. GiulianovaNews. 20 липня 2010. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 24 травня 2022.
  28. ↑ EVENTO – Mostra di Andrea Benetti. 1 травня 2011. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  29. ↑ Castellana, grotte come caverne la pittura torna alle origini - Bari - Repubblica.it. Bari - La Repubblica. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  30. ↑ Andrea Benetti: M173 - Tracce apocrife nell'arte contemporanea. Issuu. Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано 23 червня 2021.
  31. ↑ Siracusa ospiterà la pittura Neorupestre di Andrea Benetti, già presentata anche alla 53° Biennale di Venezia. Siracusa News. 23 серпня 2012. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 23 червня 2021.
  32. ↑ [[https://web.archive.org/web/20210515175912/https://www.lafeltrinelli.it/libri/andrea-benetti/colori-e-suoni-origini-ediz/9788890851308 Архівовано 15 травня 2021 у Wayback Machine.]
  33. ↑ ANDREA BENETTI - Dalla roccia alla tela - Il travertino nella pittura Neorupestre. Issuu. Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано 23 червня 2021.
  34. ↑ Catalogo di arte contemporanea (pittura) di Andrea Benetti - Università degli Studi di Bari. Issuu. Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано 23 червня 2021.
  35. ↑ Feltrinelli editions. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  36. ↑ The exhibition catalog. Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано 23 червня 2021.
  37. ↑ Astrattismo delle origini - Andrea Benetti - Lecce, Castello Carlo V. Issuu. Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано 23 червня 2021.
  38. ↑ Einaudi Editions. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  39. ↑ Signum crucis. Ediz. multilingue - Andrea Benetti - Libro - Mondadori Store. www.libreriarizzoli.it. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  40. ↑ Libro PreHistoria contemporanea. Ediz. illustrata - A. Benetti - Qudulibri | LaFeltrinelli. www.lafeltrinelli.it. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  41. ↑ Team, Mondadori Store. Omaggio alla pittura rupestre - Andrea Benetti. mondadoristore.it. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.
  42. ↑ Volti contro la violenza. www.libreriauniversitaria.it. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 червня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андреа_Бенетті&oldid=44209066